"Ця бруківка, скляні мостіки та асфальт - це могли бути врятовані життя моїх побратимів. Могли". Дописи, подібні до цього, про те, на що витрачаються кошти платників податків, зокрема, й у столиці, спровокували гарячу дискусію. Вона спалахнула не лише в соцмережах, а й змусила висловитися провідних політиків.

"У суспільстві назріває дуже серйозне невдоволення вашими діями", - звернувся голова фракції "Слуга народу" в парламенті Давид Арахамія до керівників місцевої влади.

Він пояснив, що "усі ці історії про барабани, стадіони, люксові овочерізки, перекладання бруківки, там, де вона не в такому жахливому стані, значною мірою дестабілізують суспільство, яке живе непростим життям, примудряючись не просто виживати, але ще й волонтерити, донатити на армію та зберігати оптимістичний погляд на майбутнє".

Стаття на тему:

13.07.23 Рада виділила понад 570 мільйонів на добудову Музею Голодомору
Верховна Рада ухвалила за основу і в цілому законопроєкт № 3473 щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", який передбачає виділення додаткових 573,9 млн грн на завершення будівництва Національного музею Голодомору.

Представник партії влади також заявив, що депутати думають над законодавчими змінами, які б обмежили те, як розпоряджається коштами влада на місцях.

Водночас він визнав: "Зупиняє нас лише те, що ми знаємо: коли ми це зробимо, ви почнете голосно кричати про "напад на децентралізацію", що "влада атакує місцеве самоврядування".

Але, за словами Давида Арахамії, якщо на місцях і надалі використовуватимуть кошти на те, що "аж ніяк не наближає нас до перемоги", парламент таки ухвалить обмеження на період воєнного стану.

Стаття на тему:

13.07.23 Декомунізація «Батьківщини-мати»: регулятор видав дозвіл на заміну радянського герба на герб України
Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) 13 липня видала дозвіл на ремонт щиту монумента "Батьківщина-мати" у Києві. Замовник будівництва - Національний музей історії України у Другій світовій війні.

Водночас на фейсбук та телеграм-сторінках київського мера Віталія Кличка, якого останнім часом часто критикує Банкова, багато повідомлень, фото та відео про усілякі ремонтні роботи на старих та нових об'єктах із поясненнями, чому вони важливі. А ще - думка про те, що "центральна влада продовжує шукати приводи для маніпуляцій і дискредитації влади столиці".

Мер також повідомляє, що цього року Київ виділить на фінансування сил безпеки та оборони столиці понад 1,1 млрд. гривень. Із цієї суми, за словами Кличка, вже профінансували третину. А минулого року Київ виділив з бюджету міста майже 850 млн гривень на оборону та підтримку сил безпеки. Зокрема, купував і ті авто, дрони та аптечки для вояків, про які так багато пишуть користувачі соцмереж, обурюючись, що їх можна було б купити ще більше на кошти, витрачені на заміну бруківки.

Втім, українці обурюються не лише діями місцевої влади. Багато дописів стосується рішень центральної влади - уряду та парламенту. Наприклад, про спорудження нової будівлі Музею Голодомору під час війни. Або ж про заміну радянського герба на тризуб на щиті Батьківщини-матері, хоч і за гроші приватного бізнесу.

Але чи правда, що будь-які видатки державного чи місцевих бюджетів можна перерозподілити від умовного "великого будівництва" на військо?

Звідки беруться гроші в бюджеті і на що їх витрачають під час війни

Видатки на оборону нині є найбільшою статтею українського бюджету. За даними міністерства фінансів, за перші шість місяців цього року на утримання військовослужбовців пішло 441,9 млрд грн, і ще 230,3 млрд грн витратили на придбання військової техніки, озброєння, боєприпасів тощо.

При цьому за ці ж пів року доходи державного бюджету склали трохи менше 870 млрд грн.

Тож навіть за цими відкритими даними ясно, що практично всі доходи українського бюджету нині йдуть на фінансування армії.

Водночас у держави є й інші важливі витрати - наприклад, на виплату пенсій, соцдопомоги, стипендій. На це, за даними мінфіну, за пів року пішло майже 20% усіх бюджетних видатків.

Не секрет, що другий рік поспіль практично усі видатки, не пов'язані з безпекою та обороною, фінансуються коштом допомоги - кредитів та грантів, що надходить від міжнардних донорів. Те, що з цих грошей не можна фінансувати армію, є умовою партнерів України.

Саме завдяки міжнародній допомозі, яка у 2022 році склала майже 500 млрд грн, були профінансовані пенсії, зарплати для медпрацівників та викладачів, субсидії та допомога для внутрішньо переміщених осіб.

Поки в державному бюджеті дірки вдається закривати завдяки міжнародним донорам, в деяких місцевих бюджетах надходження перевищують план.

За перше півріччя 2023 року до місцевих бюджетів надійшло 218,3 млрд грн. Це на понад 40 млрд грн більше порівняно з тим самим періодом періодом минулого року.

У мінфіні відзначають, що особливо відчутно доходи зросли у Чернігівській, Житомирській, Київській, Закарпатській та Чернівецькій областях. Там пояснюють це тим, що у ці регіони перемістилися люди та бізнес із територій, де ведуться або велися бойові дії.

Проте оглядачі звертають увагу і на ще один фактор зростання доходів місцевих бюджетів. Річ у тім, що понад половину з них приносить податок на доходи фізичних осіб (ПДФО). Із суттєвим зростанням виплат військовим доходи від цього податку теж суттєво зросли.

То чи не можна хоча б цей надлишок відправляти на армію?

Ні.

"У видатках місцевих бюджетів не може бути видатків на армію, хоча, вони, звісно, отримують "позитив" від виплат військовим", - пояснює Дмитро Боярчук, виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна.

Він додає, що при бажанні ці гроші можна було б рішенням місцевих рад перенаправляти, "але такого запиту не було".

Олександра Бетлій, провідна наукова співробтіниця Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, також пояснює, що відповідно до українських законів, для місцевих бюджетів, які не можуть фінансувати оборону, за час війни змінилося лише одне - місцевий органам влади дозволили фінансувати ТРО.

"Наприклад, дуже часто місцева влада фінансує зараз оці мобільні машини ППО з прожекторами, які, мабуть всі бачили. Або ті ж самі дрони - але для ТРО", - пояснює економістка.

Крім того, місцеві ради можуть передавати іншим місцевим бюджетам свої бюджетні субвенції. Наприклад, минулого року таким чином Київ передавав свої гроші звільненій від росіян Бучі.

Є також можливість передавати частину ПДФО в держбюджет.

"Але я не чула, щоб це хтось робив", - каже Олександра Бетлій, і уточнює: теоретично така можливість є, але треба прописувати процедуру.

Якщо ж говорити про державний бюджет, то там для того, щоб "перекинути" гроші з однієї статті на іншу - наприклад, від міністерства культури, на міноборони - треба вносити зміни до бюджету.

"Для цього парламент має проголосувати поданий урядом законопроєкт", - пояснює економістка, але зауважує, що і тут треба враховувати, що практично усі невійськові видатки зараз фінансуються за рахунок міжнародної підтримки, яку не можна витрачати на оборону і безпеку.

"Я робила грубі прикидки по нашому бюджету, і насправді більшість місяців у нас практично один в один виходить, що те, що ми заробляємо всередині держави, - податки, неподаткові надходження і ОВДП, - іде на армію - тобто на весь сектор безпеки та оборони", - каже вона, додаючи, що у певні місяці уряд може мати невеликий простір для маневру, але все це треба ретельно прораховувати.

А тому "не все так просто із фінансуванням".

Небюджетні питання

Економісти зауважують, що вся дискусія довкола напрямків бюджетних видатків насправді має багато політичного, емоційного і навіть морального підґрунтя. Але є дуже корисною - саме для економіки.

Певної гостроти дискусії додало те, що центральна влада не дуже дружить із місцевою, особливо столичною, каже Дмитро Боярчук. Хоча і у видатках центральної влади можна знайти багато чого цікавого.

Але, наголошує економіст, це, мабуть, перший раз, коли платники податків починають співставляти альтернативи того, на що якісь гроші могли б бути витрачені з більшою користю для громади.

"До цього мало хто цікавився, чому треба класти бруківку, а не фінансувати армію. Чому треба будувати дороги, як за відомою довоєнною програмою президента, а не підвищувати свою стійкість в інших питаннях", - зазначає економіст.

А тепер дедалі більше українців розуміють, що залежить від людей, яким вони надають політичний мандат:

"Тобто люди, які обирають у місцеві ради, у Верховну Раду, мають розуміти, що вони дозволяють витрачати гроші від податків на ті чи інші пріоритети".

А ще, на думку Олександри Бетлій, ця дискусія "про бруківку" знову показала, "що в нас ані державні, ані місцеві органи влади не бажають комунікувати свої рішення, хоча під час війни це треба робити набагато більше, а не приховувати їх".

"Якщо чесно, мені ця дискусія подобається тим, що ми принаймні почали відкрито про це говорити", - каже економістка.

Вона також зауважує, що надлишкові кошти від ПДФО військових з економічної точки зору є тим, що називається одноразовими джерелами, а їх однозначно треба інвестувати у щось:

"Якщо є одноразові джерела фінансування, їх завжди треба вкладати у щось на майбутнє - не закопувати їх. Але для цього треба говорити".