Польсько-українські стосунки своєю повторюваністю часто нагадують сюжет фільму "День бабака".

І мова не лише про відсутність у них якихось нових тем чи підходів, але й про те, що за нове видають те, що вже було багато разів, вдаючи, що не памʼятають зовсім недавні заяви чи дії.

Саме таке враження в мене склалося після прочитання спільної заяви міністрів закордонних справ України та Польщі Андрія Сибіги та Радослава Сікорського і з реакції на цю "новину".

Адже Україна знову зробила крок назустріч Польщі, заради перезавантаження відносин. І з польського боку знову вдають, нібито Київ робить такий крок вперше, що "ну от нарешті!".

Ми знову прочитали, що міністри закордонних справ України та Польщі "рішуче налаштовані розв'язати спірні питання нашого спільного минулого в ім'я загальнолюдських цінностей і в християнському дусі".

Але конкретне бачення цього розвʼязання чомусь знову звелося до односторонніх зобовʼязань України.

Зокрема, Київ "підтверджує відсутність перешкод для проведення польськими державними інституціями і приватними компаніями у співпраці з відповідними українськими інституціями пошукових і ексгумаційних робіт на території України згідно з законодавством України та заявляє про готовність позитивно розглядати заявки з цих питань".

Жодного слова про вшанування загиблих українців та місць їхнього поховання у Польщі немає.

Українські могили мають і далі залишатися сплюндрованими "в ім'я загальнолюдських цінностей і в християнському дусі"?

І, на жаль, результат такого кроку з боку України знову буде таким самим - він жодним чином не змінить позицію польських політиків, які й надалі витискатимуть з цієї теми політичні дивіденди.

Докази цієї тези не змусили на себе довго чекати.

Вже того ж дня польська влада представила заяву як свою перемогу, а представник опозиції, голова польського Інституту національної памʼяті і заразом кандидат в президенти від партії "Право і справедливість" (ПіС), наступного дня виявив готовність почати ексгумацію на Волині протягом 24 годин.

І це незважаючи на те, що не виявлено жодних місць масових поховань поляків на Волині, які можна вже ексгумувати. Попри те, що ніхто і ніколи не проводить жодних ексгумацій взимку в силу погодних умов.

Але хіба ж це важливо, якщо можна продемонструвати свою рішучість у темі, такій важливій для виборчої кампанії?

А вже за тиждень український крок назустріч отримав звичну відповідь польських політиків.

3 грудня до Сейму подали проєкт закону про внесення змін до Закону про Інститут національної пам'яті - Комісію з переслідування злочинів проти польського народу та Кримінального кодексу.

У Кримінальному кодексі до статті, де йдеться про покарання за публічну пропаганду нацизму, комунізму, фашизму чи іншого тоталітарного режиму, пропонується додати фразу: "а також ідеології Організації Українських Націоналістів, фракції Бандери (ОУН-Б) та Української Повстанської Армії (УПА), яка призвела до геноциду на Волині та в сусідніх областях у 1943-1945 роках".

Тобто польські політики хочуть засудити ідеологію боротьби за незалежність України.

Боротьби, яка триває просто зараз, боротьби, від результату якої залежить доля не лише України, але й Польщі.

Варто уточнити - такий проєкт подали представники тепер вже опозиційної партії "ПіС".

Але в час, коли в заявах чинного голови МЗС Польщі Радослава Сікорського звучать тези лідера "ПіС" Ярослава Качинського. Коли влітку цього року ініційована "ПіС" антиукраїнська постанова ухвалюється у Сеймі з кількома голосами, які утрималися, а решта всі голоси - "за".

За таких обставин неможливо бути певним, що цей законопроєкт не буде ухвалений.

А от у чому можна бути впевненим, то це в тому, що односторонні поступки України не спиняють польських політиків, а лише надихають їх.

Навіщо ризикувати електоральною підтримкою всередині країни, дотримуючись взятих на себе міжнародних зобовʼязань про охорону українських могил, коли можна просто проламати свою позицію, змусивши українську сторону забути про свої цілком законні вимоги?

І ще в чому можемо бути певні - тема Волині виринатиме в політичних дискусіях знову і знову, допоки з неї можна витискати електоральні бали.