Минулого тижня до Києва прибув вражаючий "десант" із Брюсселя, на чолі з найвищими посадовцями ЄС, який привіз українській владі два сигнали, що доповнюють один одного.

Перший з них - позитивний, і він не лишився непоміченим.

Це - анонсоване та підтверджене послання від керівництва ЄС про те, що Україна одного дня стане членом Євросоюзу. У ЄС тепер є політична готовність до цього, і навіть такі скептики з питань розширення, як Нідерланди, не виступають проти, адже цей меседж був узгоджений з усіма країнами-членами.

Але є і другий сигнал - реалістичний. І його теж не можна випускати з уваги.

Це сигнал про те, що попередні успіхи не мають засліплювати Київ. Бо надміру оптимістичні заяви представників української влади, включно з прем'єр-міністром, переконали Брюссель у тому, що українська влада схильна до спрощень і не розуміє масштабу викликів та завдань, які має вирішити Україна перед вступом до ЄС.

Вплинути на це покликаний документ, який Урсула фон дер Ляєн у четвер особисто передала президенту Зеленському - оцінка відповідності праву ЄС, яку Єврокомісія здійснила одночасно для України, Молдови та Грузії. "Європейська правда" вивчила дані цієї трійки, а також інших держав-кандидатів, та їхню динаміку.

Головні висновки є такими.

- Бравурні заяви України про нашу високу готовність до вступу не мають підстав. Середній бал України - двійка за 5-бальною системою.

- У нашій державі була поширена думка, що Україна за останні роки настільки євроінтегрувалася, що випереджає у цьому держави Балкан. Аналіз Єврокомісії це спростовує: показники України-2022 гірші навіть за ті, що були у балканських держав у 2015 році!

- Однак Україна має справді добрий потенціал для зростання та може вирватися уперед. Тут критично важливо, щоб Київ усвідомив, що є кілька реформ, які є визначальними для сприйняття наших успіхів Брюсселем та іншими європейськими столицями.

- Важливо також, що Україна зі своєю "двійкою" є лідером серед держав "Східного партнерства", а найгірші показники має Молдова. І це є окремим викликом для нас, зважаючи на налаштованість ЄС до поєднання європейських перспектив Києва та Кишинева.

Що за документ передали Україні?

2 лютого, перед початком спільного засідання уряду та Єврокомісії у Києві, Урсула фон дер Ляєн поїхала на Банкову. Тут, на зустрічі з Володимиром Зеленським, вона передала українському колезі папочку з довгою та складною назвою "аналітичний звіт, що доповнює висновки Єврокомісії щодо заявки України на вступ до Євросоюзу".

Цей документ, по суті, є аудитом наближення України до права ЄС та окреслює план майбутніх переговорів про вступ.

Варто окремо наголосити, у чому полягають "вступні переговори" держави-кандидата до Євросоюзу.

Попри назву, цей процес мало схожий на звичайні міждержавні переговори.

Йдеться про те, що Україна повинна перенести всі без винятку законодавчі акти та стандарти ЄС до українського нормативного поля, після чого на цих "переговорах" українському уряду треба довести європейським колегам, що сформульована так чи інакше норма українського законодавства відповідає праву ЄС.

Так, крок за кроком, формується проєкт угоди про вступ, де підтверджується, що Україна успішно адаптувала європейське право за 33 блоками, так званими "переговорними главами" (тим, хто зацікавиться деталями, радимо інфографіку Єврокомісії про ці глави).

Та повернімося до документа, який отримала Україна.

У ньому Єврокомісія на 67 сторінках аналізує наближеність України до права ЄС, окремо за кожною зі згаданих переговорних глав; аналогічні документи були опубліковані щодо Молдови і Грузії.

Загалом така оцінка з боку ЄС надається державам-кандидатам раз на рік, і Україна отримає її у жовтні. Нинішній звіт по Україні, Молдові та Грузії - позачерговий і тому скорочений; у ньому відсутні оцінки по ключовій для ЄС главі "правосуддя та фундаментальні права", його оцінювання у Брюсселі свідомо відклали на осінь. На цьому ми згодом зупинимося окремо.

Та спершу - з'ясуємо, які ж оцінки Єврокомісія поставила Києву за іншими 32 розділами.

Двійка з плюсом Україні, двійка з мінусом Молдові

Оцінку держав-кандидатів ЄС проводить рік за роком, тому методологія вже відпрацьована і лишається незмінною з 2015 року. Фахівці ЄК досліджують законодавство та реальну ситуацію в державі-кандидаті за кожною з глав і роблять висновок, наскільки вони наближені до європейського права і практики.

Оцінка виставляється за 5-бальною системою: 1 - початковий рівень, 2 - деяка відповідність праву ЄС, 3 - помірна відповідність, 4 - добра відповідність, 5 - просунутий рівень (аж до повної відповідності, коли переговори можна закривати). Саме за такою шкалою ми "оцифрували" висновки ЄС.

То якими є успіхи нашої держави?

Головний висновок: рівень євроінтеграції України є хаотичним, несистемним.

За оцінкою ЄС, в українському праві та практиці є як ті сфери, де ми справді близькі до ЄС, так і ті, в яких наближення лише має розпочатися.

Так, за чотирма з 32 глав Україна отримала справді високий бал - четвірку, тобто підтвердження "доброї відповідності". Це блок "Митний союз" (що особливо важливо для Києва, який прагне більшої торговельної лібералізації), а також енергетика, зовнішня політика, безпекова політика. Ще за п'ятьма сферами ми отримали "трійку", що є загалом непоганою оцінкою як для кандидата-початківця ("помірна відповідність праву ЄС").

І водночас є вісім сфер, за якими Україні поставили найнижчий бал (тобто ті, де Україна майже не адаптувала право ЄС), і 15 тих, де ми отримали "двійку", тобто продемонстрували лише уривчасте запровадження європейських норм.

Сумарно за 32 главами Україна зібрала 69 балів, тобто середній бал - 2,16.

Це багато чи мало?

Вимоги до "переговорних глав" кожного кандидата однакові; це дає змогу порівнювати успішність євроінтеграції різних держав, що ми і зробили. І з'ясувалося, що на тлі інших держав регіону ми маємо чудові показники. Україна лишається лідером так званого "асоційованого тріо", тобто має вищий рівень євроінтеграції, ніж Грузія та Молдова.

Грузія за тією ж методологією отримала 67 балів, тобто не надто й відстала. Попри те, що останнім часом грузинсько-європейські відносини переживають не найкращі часи, старі секторальні реформи, проведені ще у минулому десятиріччі чи навіть раніше, досі мають ефект.

Молдова - лише 55 балів, тобто середня оцінка переговорних глав - 1,72 бала.

Тож у молдовському випадку можна говорити про катастрофічно низький рівень євроінтеграції. Для того щоб досягти показників, подібних до українських, Молдова має показати справжній турборежим у проведенні реформ, особливо у разі, якщо Україна одночасно також буде поліпшувати свої показники.

До речі, успіх молдовських сусідів украй потрібний також Україні. Бо наразі не схоже, що ЄС в осяжному майбутньому схоче розділити нашу "кандидатську пару" та погодитися на вступ України, залишивши Молдову сірою зоною в оточенні держав-членів ЄС.

Ще одна відмінність між державами з цього тріо - це те, що саме в Україні найбільш помітна "хаотичність" євроінтеграції. І Грузія, і Молдова мають значно більше "середніх" оцінок, в той час як у нас за значною кількістю напрямків є або провал, або серйозний прогрес.

Позаду Сербії і навіть Албанії

Утім, Україні не варто рівнятися на низький показник Молдови. Мати середню оцінку від Єврокомісії на рівні двох балів за 5-бальною системою - украй мало для держави, прем'єр-міністр якої обіцяє за два роки завершити переговори про вступ до ЄС. Бо у Брюсселі для усіх є очевидним, що у цей термін неможливо вкластися.

Загалом звичка української влади декларувати наперед нереальні плани створює у Євросоюзі враження, що Київ не розуміє обсягів роботи, яка передує вступу до ЄС.

Тому оцінка, яку Урсула фон дер Ляєн передала особисто Зеленському, напевно, покликана мати також "охолоджувальний" ефект. Аналіз, проведений у Брюсселі, свідчить, що Україна пройшла лише перші сходинки євроінтеграції і до вступу повинна виконати величезний обсяг законодавчої роботи. Жодна держава Європи не виконувала такий обсяг завдань за такий короткий період.

Хоча шляхи до швидких реформ лишаються; про це трохи згодом.

Та спершу - про дані, які є менш втішними для Києва, аніж порівняння з Молдовою.

ЄС оцінює за цією ж методологією не лише нових кандидатів, а й ті, що вже мають досвід - держави Західних Балкан та Туреччину. Останню, втім, вважають аутсайдером у процесі розширення ЄС. Переговори з турками офіційно зупинені, країна щонайменше останні сім років рухається геть від демократії, а її показники в оцінці Єврокомісії регулярно погіршуються.

Попри це, навіть зараз у Туреччини - 94 бали (якщо рахувати ті ж 32 глави, за якими доступна оцінка для України). Лідер рейтингу, Чорногорія, має за цією методологією 99,5 бала. На другому місці - Сербія з 98 балами. Серед держав на етапі переговорів про членство найгірший показник має Албанія - 84,5 бала, а вона формально відкрила переговори лише торік. Але навіть це - набагато більше, ніж в України!

Понад те, навіть у звіті 2015 року, коли ЄК запровадила нинішню шкалу оцінювання, усі тодішні держави-кандидати, включно з Албанією, яка щойно отримала кандидатський статус і була дуже далека від початку переговорів, мали кращі показники зближення з ЄС, ніж в України 2022 року.

Це порівняння свідчить, що стан втілення права ЄС в Україні - зародковий. По суті, Київ лише почав шлях до вступу. І не існує жодних рецептів, які дозволили б завершити його до того, як Україна ухвалить усе необхідне законодавство, як того вимагають правила спільного європейського ринку.

Як не повторити долю Туреччини?

Цікава деталь: попри тверезу реалістичність оцінок ЄС, наразі не схоже, що вони зменшили амбітність Києва. "Ми навіть думали, що показник буде гіршим", - зізнався ЄвроПравді український посадовець, причетний до формування європейської політики.

Українська влада переконана, що зможе вразити Брюссель швидкістю реформ, і для цього вже зараз планує запустити детальний скринінг законодавства, який зазвичай роблять лише після офіційного старту переговорів.

Цей оптимізм до певної міри має підґрунтя. Нагадаємо, що показники "європейськості" законодавства є нерівномірними: є ті сфери, де Україна вельми просунута, і є сфери-аутсайдери; сконцентрувавши зусилля на останніх, можна досягти значного прогресу. Також питання є тому, що вже згадані держави Балкан приблизно з 2016 року - виходячи зі звітів ЄК - зупинили просування дорогою реформ, а Туреччина відтоді лише погіршує свої показники. І якщо Київ (а разом з ним і Кишинів) продемонструє іншу динаміку, то це гратиме на нашу користь.

Але для того, щоб ЄС повірив у готовність України реально (а не лише на папері) рухатися до членства, не потрібен всебічний прогрес. Бо є сфери, прогрес у яких матиме для європейських політиків ключове значення: це питання прав людини та стандартів правосуддя.

Читачі могли звернути увагу, що серед формальних лідерів рейтингової оцінки ЄС є Сербія та Туреччина. Виходить, що ці держави справді демонструють високу технічну готовність до вступу, запровадивши найбільше європейських правил та регуляцій.

Але через проблеми з відповідністю фундаментальним цінностям ЄС вони політично є аутсайдерами!

Переговори ЄС із турецькою владою заморожені, а європейські політики не під запис визнають: Туреччина взагалі не має шансів стати членом ЄС, бо рухається у протилежному напрямі. Схожа історія - з проросійською Сербією, яка виконує технічні вимоги Брюсселя, але через політично чутливі питання її вступ до ЄС де-факто заморожений.

Київ має це усвідомити та зробити висновки. Час для цього ще є: не дарма Брюссель вирішив не ставити Україні оцінку за главою щодо фундаментальних прав та правосуддя. Якщо Україна виправиться до середини року, то цього року отримає добру оцінку та, імовірно, зможе розпочати переговори про вступ.

Для успіху нашого руху до ЄС потрібно не забувати про дві складові.

По-перше, Україна має рухатися до виконання технічних критеріїв. Доведеться змінити величезну кількість законодавчих актів, і без цього не обійтися.

По-друге, нам потрібно довести Брюсселю та іншим європейським столицям, що у судовій системі та у питанні прав людини ситуація в Україні змінюється на краще. Без виконання двох цих завдань одночасно про швидкий рух України до ЄС можна просто забути.