Світові загрожує масштабний продовольчий шок через перебої в судноплавстві Ормузькою протокою. Блокада енергетичних потоків уже спровокувала дефіцит добрив та логістичний колапс.

Через Ормузьку протоку проходить п'ята частина експорту нафти та газу, але є й інший критичний фактор - цей шлях забезпечує третину морської торгівлі добривами. Без них сільське господарство приречене на падіння врожайності.

Керівник відділу зрідженого природного газу компанії Vitol Пабло Галанте Ескобар на саміті в Лозанні заявив:

"Ми живемо в борг. Це не є сталим рішенням, інакше енергетична криза перетвориться на продовольчу кризу".

За словами експерта, з моменту ударів США та Ізраїлю по Ірану попит на газ з боку промисловості впав на 40%. Найсильніше постраждали саме заводи з виробництва аміаку. Якщо добрив не буде, ціни на продукти в наступних сезонах стануть неконтрольованими.

Колапс у каналах та дорога логістика

Оскільки Іран закрив протоку, а США встановили блокаду, то це спричинило ланцюгову реакцію. Азійські покупці кинулися купувати нафту в США.

Тепер Панамський канал перевантажений: танкери з нафтою викуповують усі черги. Судна стоять у довжелезних чергах до 40 днів. Доставлення зерна на деяких маршрутах подорожчала на 50-60%.

Керівник відділу аналізу Clarksons Луїза Фолліс зазначає, що нафтові гіганти платять мільйони доларів, аби пройти без черги. Фермери не можуть собі цього дозволити.

Ринок недооцінює масштаб катастрофи

Трейдери попереджають, що найгірше попереду. Ринки досі сподіваються на короткий конфлікт, але це помилка. Навіть ще шість місяців такої блокади зіпсують врожайний цикл 2027 року.

"Ринок не врахував триваліші перебої. Ніхто до них не готовий", - сказав головний директор з управління ризиками Louis Dreyfus Віджай Чакраварті.

Крім газу, виникла проблема із сіркою, а це критична сировина для добрив. Тепер її забирають металурги для виплавки міді, а більшість виробників харчових продуктів опинилися в "кінці черги".

Існує ще один ризик - паніка урядів. Якщо країни почнуть масово накопичувати резерви через страх дефіциту, то ціни злетять миттєво. Найбільше постраждають держави, які повністю залежать від імпорту їжі.