Плани з будівництва трубопроводів існували й раніше, але їх не вдавалося реалізувати. "Завжди вважалося дешевшим і безпечнішим привести судно, завантажити його й відправити в море", - пояснив гендиректор ліванської інфраструктурної компанії Cat Group Крістофер Буш.

Зараз настрої в Перській затоці змінилися.

Подібну логіку вже можна було спостерігати в Європі: енергетична війна Росії проти ЄС у 2021-2022 роках змусила європейські країни прискорено відмовлятися від російських нафти й газу та шукати альтернативні маршрути постачання. У 2025 році експорт трубопровідного газу з Росії до Європи обвалився до часів Брежнєва, а у 2027 році він має повністю припинитися.

Війна на Близькому Сході у 2026 році підкреслила стратегічну цінність 1200-кілометрового трубопроводу Схід-Захід у Саудівській Аравії. Збудований у 1980-х роках, він дозволяє транспортувати 7 млн барелів нафти на добу до порту Янбу на Червоному морі, повністю оминаючи Ормуз.

"Озираючись назад, трубопровід Схід-Захід виглядає як геніальний стратегічний хід", - сказав один зі співрозмовників FT.

За словами Майсун Кафафі, старшої радниці програм Близького Сходу в Атлантичній раді, найбільш стійким варіантом для обходу Ормузької протоки має стати не один альтернативний трубопровід, а "мережа, павутина коридорів".

Одним із варіантів є відновлення підтримуваного США плану амбітного коридору з Індії через Перську затоку до Європи під назвою IMEC, сказав один із посадовців.

Перешкодами для реалізації обхідних маршрутів є висока вартість та складність будівництва у твердих породах. До того ж порти в Омані також не застраховані від іранських ударів.

У короткостроковій перспективі найжиттєздатнішими варіантами можуть бути розширення трубопроводу Схід-Захід, а також наявного маршруту Абу-Дабі до Фуджейри. Це дозволить збільшити пропускну здатність без ускладнень, пов'язаних із новою транскордонною інфраструктурою.