Як банки виживають у війну, чи змінилась робота НБУ з новим керівником та щодо чого йдуть перемовини з МВФ - розповіла Катерина Рожкова.

З 1 листопада перша заступниця голови НБУ Катерина Рожкова очолила нову вертикаль - Фінансова стабільність. Це черговий виток в її кар'єрі у Національному банку вже за четвертого голови, Андрія Пишного. 

Нового очільника Нацбанку Рожкова називає сильним лідером, з яким вдасться зміцнити НБУ і "повернути втрачене".  

Перед центральним банком і справді стоять неабиякі виклики - стійкість фінансового сектору під час війни, а зараз і в умовах відсутності електроенергії, стабільність гривні і валютного ринку, перемовини з МВФ, активізація ринку ОВДП тощо.  

Про головні виклики, про зміни в НБУ за нового очільника, а також про долю багатостраждального Альфа-Банку Катерина Рожкова розповіла в інтерв'ю LIGA.net. 

Нещодавно Нацбанк очолив новий голова, чи змінилась із ним робота установи? 

Так, змінилась. Щоби рішення Нацбанку були максимально точними і правильними, дуже важливо, щоб працювала команда професіоналів, які мають і можуть висловлювати свою незалежну думку. Повинні працювати справді колегіальні органи, тоді під час дискусій народжується єдине на той момент правильне рішення. 

Колегіальність, незалежність думки і професіоналізм несумісні з автократизмом, вони вмирають. 

Для мене ідеальний набір - сильна професійна команда, колегіальність, прозорість в ухваленні рішень, а також сильний і розумний лідер зі стратегічним баченням мети.

Тоді команда посилює лідера, а лідер - команду. Сьогодні таке бачення у лідера присутнє. 

Сподіваюсь, зараз нам вдасться не лише відновити те, що ми втратили за попередні роки, а й зміцнити Національний банк як інституцію. 

Щодо автократії. Коли змінився голова НБУ, департамент комунікацій очолила людина, що працювала в Ощадбанку з паном Пишним, департамент безпеки очолила така сама людина, і юридичний департамент, і нещодавно призначений член Ради НБУ також працював в Ощадбанку за часів нового голови Нацбанку. Вас не лякає така тенденція? 

Мій підхід ніколи не змінювався - на роботу треба брати професійних людей. Ми проводили співбесіди, були інші кандидати, і я вам можу чітко сказати: мені все одно, де вони працювали. 

Головне, що вони професійні, вони розуміють, що треба робити, вони поділяють цінності, які є в НБУ. Мене лякало б, якби на роботу брали непрофесіоналів.

Також нещодавно ви очолили нову вертикаль "Фінансова стабільність". Чим ви займаєтесь? Які головні завдання?

Забезпечення фінансової стабільності є однією з ключових функцій Національного банку. Вона з'явилась у результаті реформи фінансового сектора у 2015 році.

До цієї вертикалі, окрім Департаменту фінансової стабільності, входять департаменти банківської методології та методології небанківського фінансового сектора. На мій погляд, ця тріада - ідеальне поєднання.

Її завдання - аналізувати стан фінансового ринку, наявні та потенційні ризики і пропонувати механізми, які б знижували їх негативний вплив.  

З урахуванням тривалого характеру війни важливим є як здатність банків до відновлення капіталу, так і перебудова банківських стратегій: від виживання до стратегії активної підтримки економіки в період війни та розвитку в період відновлення країни після перемоги. 

У цьому сенсі банкам треба наздоганяти бізнес, який адаптувався до роботи в воєнних умовах. На цьому зосередимо свої зусилля. 

Зараз побільшало банків з операційним збитком, непрацюючими кредитами, проблемами з капіталом. Як довго система може виживати і чекати закінчення війни?

Система стійка, стрес-тест, який ми з банками здаємо вже десятий місяць, дозволяє сказати, що працюємо стабільно. Також бачимо, що потребує вдосконалення.

Забезпечена безперервність роботи банківської системи - вона не зупинялась ані на хвилину від початку повномасштабного вторгнення. Це доступ громадян до заощаджень, обслуговування економіки, бюджету.

Друге. Фінансова стійкість банків. Коли ми робили попередні оцінки, то передбачали, що внаслідок війни банківська система втратить щонайменше 20% працюючого кредитного портфеля, що майже співставно з регулятивним капіталом банків. 

З огляду на енергетичний терор країни-агресора, втрати бізнесу та, відповідно, банківської системи, можуть бути ще більшими. Але ми відтермінували на післявоєнний час застосування заходів впливу за втрату капіталу. 

Попри те, що банки вже сформували понад 100 млрд грн резервів, на нашу думку, це все ще недостатній обсяг, який не повною мірою відображає рівень кредитного ризику. Формуючи резерви, банки фіксують втрати, що вже відбулись, але потенційні втрати вони не дуже активно відображають, тому ми очікуємо, що формування резервів продовжиться.

Однак переважна більшість банків, зокрема системно важливі, мають достатньо ефективні бізнес-моделі і навіть в умовах війни генерують позитивний операційний результат, який частково компенсує втрати від кредитного ризику. 

Тож попри наявні і потенційні втрати капіталу ми очікуємо, що після перемоги вони зможуть самостійно відновити капітал завдяки своїй звичайній діяльності (комісійні доходи, відновлення кредитування). 

А що буде наступного року?

Для розуміння реального стану справ у 2023 році ми проведемо діагностику банків: оцінку якості активів та стрес-тестування, оцінимо життєздатність банківських бізнес-моделей.

Після цього зможемо запропонувати певні рішення та інструменти, як щодо відновлення капіталів, так і щодо роботи з проблемними кредитами. Але вже сьогодні можна сказати, що період відновлення банківського сектора триватиме понад рік.

Очевидно, що потрібні зміни в законодавстві, спрямовані на врегулювання питання капіталу банків та розширення їхніх можливостей з реструктуризації кредитів бізнесу і населення. 

Також ми працюємо з нашими міжнародними партнерами над концепцією платформи для залучення інвестицій на відновлення бізнесу, що постраждав внаслідок війни. Якщо відновиться бізнес - відновиться економіка, відновиться спроможність бізнесу обслуговувати банківські кредити, отже, відновиться й банківський капітал. 

Ми зараз бачимо втрату капіталу банками з одного боку, а з іншого - високий рівень ліквідності. На депозитних сертифікатах вже майже 400 млрд грн. Що із ними робити? Банки не дуже хочуть їх кудись вкладати.  

Щоби зрозуміти, що робити, треба визначитися з причинами, чому так відбувається. 

Перше джерело ліквідності - виплати з бюджету. Наш бюджет зараз - це бюджет війни. Тобто гроші йдуть здебільшого на потреби оборони, соціальні виплати, медицину. 

Звідки ці гроші? Беремо 2022 рік: $28,5 млрд - зовнішня допомога партнерів, 385 млрд грн - емісія НБУ. Це кошти, які прийшли в банківську систему ззовні, не через перерозподіл державних фінансів і не через канал залучень на внутрішньому ринку ОВДП.

По-друге, кредитування під час війни пригнічене. Це зрозуміло, бо скоротився попит, кредитні ризики суттєво зросли, натомість ризик-апетити банків знизились. 

До речі, зростання ліквідності відбувається не лише завдяки коштам населення, але й коштом юросіб. Обсяги виробництва впали, інвестиції не здійснюються, у підприємств залишаються вільні гроші, потреба у додаткових обігових коштах скоротилася. 

Попит окремих галузей (агросектор, підприємства критичної інфраструктури) задовольняється здебільшого завдяки держпрограмам чи підтримці міжнародних партнерів. 

Відновлення кредитування можливе лише за відновлення економіки, зростання попиту та зниження рівня кредитних ризиків. Це все залежить від безпекової ситуації.

Тож, з одного боку, маємо безпрецедентний приплив зовнішньої ліквідності в систему, з іншого, - суттєве звуження напрямів розміщення цих коштів. Тому поведінка банків зрозуміла.

Але нас не влаштовує, що депозитний сертифікат перетворився на основну банківську операцію, а конкуренція за депозити населення відсутня, ставки за депозитами зростають дуже повільно, і первинний ринок ОВДП практично відсутній.

Потрібні додаткові механізми [щоби змінити це]. Один з них - наше рішення про підвищення для банків нормативів обов'язкового резервування за поточними рахунками на 5% з можливістю покриття до 50% цих резервів коштом ОВДП. 

Це близько 50 млрд грн у системі, які мають перекочувати в резерви. Це означає, що банки не зможуть вкладати ці кошти в депозитні сертифікати. Ви скажете, що цього недостатньо, бо в депсертифікатах 400 млрд, і я з вами погоджусь. 

Чи треба надалі підвищувати? Моя думка - так. Але подивимось, як спрацює цей механізм.  

Водночас потрібно підвищувати привабливість державних цінних паперів, зближуючи рівні дохідності на первинному і вторинному ринках. І Мінфін це поступово робить.

Як ви вмовили пана [міністра фінансів Сергія] Марченка це зробити? 

Ніхто нікого не вмовляв, це - результат спільної дискусії, спільної роботи і спільного бачення: у нас є проблема, що ми можемо зробити та що ви можете зробити? 

Ми можемо підвищити нормативи резервування. Це не перший крок НБУ для пришвидшення трансмісії і точно не останній. Не виключаємо, що продовжимо піднімати ставку обов'язкового резервування. 

І банки матимуть вибір: піднімати ставки за строковими депозитами, щоб залишки з поточних рахунків перетікали на строкові, або ж формувати резерви, купуючи ОВДП. Водночас підвищення Мінфіном ставок за ОВДП допоможе нам із трансмісійним механізмом. Тому це командна робота. 

Зі зміною голови НБУ відбулось перезавантаження нашої співпраці з Міністерством фінансів. Сподіваюсь, що проблеми у взаємодії, які ускладнювали координацію, залишились в минулому. Концептуально у нас немає розбіжностей. 

Як зараз відбуваються перемовини з Міжнародним валютним фондом? Про них дуже мало що відомо. Які вимоги МВФ? 

Тут жодного секрету немає: коли розпочинається будь-яка програма з МВФ, узгоджуються параметри програми, їх має затвердити Рада директорів Фонду, після цього МВФ публікує програму. До цього ніхто не має права детально розповідати про якісь документи.  

Відновлення співпраці з МВФ є безумовним пріоритетом для нас. Затвердження Радою директорів МВФ моніторингової програми для України - яскраве свідчення безпрецедентної підтримки міжнародними партнерами зусиль, які ми докладаємо для збереження макрофінансової стабільності.

Моніторингова програма не буде дуже довгою. Вона передбачає виконання Україною певних вимог, щоби мати змогу говорити вже про розширену програму фінансування.  

Для міжнародних партнерів важливо розуміти якусь відправну точку. Тому ця програма передбачає бюджетні параметри, зокрема дефіцит бюджету на наступний рік. Це дасть змогу нашим партнерам консолідуватися і допомогти нам його профінансувати. 

Також програма містить деякі кроки, які ми маємо зробити з Мінфіном для пожвавлення первинного ринку ОВДП.

Один крок ми зробили - ухвалили рішення про врахування ОВДП в обов'язкових резервах. Мінфін поступово підвищує ставки. Нам потрібно відновити можливість залучати необхідні обсяги для фінансування дефіциту бюджету на внутрішньому ринку шляхом продажу ОВДП широкому колу банків на ринкових умовах.

Наступний пункт: фінансова стабільність. Ми маємо розробити та узгодити з МВФ методологію стрес-тестування банків, провести стрес-тестування та за результатами розробити стратегію розвитку сектора з урахуванням необхідності відновлення капіталу. 

Також у фокусі уваги питання корпоративного управління в державному секторі, зокрема в держбанках. Попри війну, ми маємо забезпечувати, щоб корпоративне управління в державному секторі залишалось принаймні на тому рівні, якого ми досягли.