Китай запустив перших 12 супутників у межах запланованої орбітальної мережі суперкомп'ютерів, що налічуватиме 2800 супутників. Супутники, які створені у співпраці з лабораторією Zhijang та Neijang High-Tech Zone, зможуть самостійно обробляти зібрані дані, а не покладатися на наземні станції, пише The Verge

Запущені супутники входять до програми Star Compute від ADA Space, яка стала першою фазою ініціативи "Сузір'я три-тілових обчислень" (Three-Body Computing Constellation). Кожен із 12 апаратів оснащений ШІ-моделлю з 8 мільярдами параметрів і здатен виконувати 744 тераоперації на секунду (TOPS). За даними ADA Space, у сукупності вони забезпечують продуктивність до 5 петаоперацій на секунду (POPS).

Супутники мають в рази вищу потужність для роботи великих мовних моделей ніж звичні комп'ютери, які у випадку комп'ютерів Copilot+ вимагаються лише 40 TOPS. Кінцева мета китайського уряду полягає у тому, аби мати мережу з тисяч супутників, що досягнуть 1000 POPS.

Супутники обмінюються даними між собою за допомогою лазерного зв'язку зі швидкістю до 100 Гбіт/с і мають спільний обсяг пам'яті 30 терабайтів. Усі 12 апаратів, запущені ракетою Long March 2D, несуть наукове навантаження, зокрема рентгенівські поляризаційні детектори для фіксації короткотривалих космічних явищ, таких як гамма-спалахи. Вони також здатні створювати тривимірні цифрові двійники даних, які можна застосовувати для реагування на надзвичайні ситуації, а також у сфері відеоігор і туризму.

Переваги космічного суперкомп'ютера не обмежуються лише економією часу. На відміну від традиційної передачі даних із супутників, яка є повільною і забезпечує доставку менш як 10% зібраної інформації на Землю, орбітальні центри обробки можуть обробляти дані безпосередньо в космосі. Вони використовують енергію Сонця та випромінюють надлишкове тепло у відкритий космос, що значно знижує енергоспоживання й вуглецевий слід. У перспективі аналогічні ініціативи можуть з'явитися і в США та Європі.