В опублікованій нещодавно розшифровці розмови між Трампом та Зеленським світова спільнота переважно шукала зв'язок справи Байдена з наданням Україні військової допомоги США.

Набагато менш помітним залишилося зауваження Трампа про те, що Європа нічого не зробила для України, на відміну від США.

Нас зацікавила ця теза, і тому ми зіставили суми та порівняли фінансову допомогу ЄС та інших міжнародних донорів України за період з 2014 року.

Європейський Союз

У березні 2014 року ЄС оголосив про виділення великого пакету допомоги для України, яка разом склала понад 11 млрд євро - це загальна допомога на розвиток, макрофінансова допомога, позики Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) та Європейського інвестиційного банку (ЄІБ). Пізніше ця сума зросла приблизно до 14,4 млрд євро.

Крім того, окремі країни-члени ЄС зобов'язалися виділити Україні близько 1,7 млрд євро допомоги на розвиток у 2014-2017 роках.

Таким чином, загальна допомога ЄС склала 16,1 млрд євро, з яких Україна отримала лише 63% - близько 10,4 млрд євро.

Ця сума включає також виплати за "старими" проєктами ЄБРР до ЄБР (ініційованими до 2014 року), які український уряд, місцеві органи влади та приватні компанії продовжують здійснювати. Отже, насправді сума виплат за проєктами, здійсненими у 2014-2019 роках, може бути нижчою, але відкриті джерела не містять достатньо детальної інформації про виплати ЄБРР та ЄІБ.

За період з 30 червня 2014 по 30 червня 2019 року ЄБРР виплатив (позики та капітальні інвестиції) близько 3,5 млрд євро для України. Це 75% від тієї допомоги, яку ЄБРР виділив для України. Однак не відомо, яка частка з цієї суми належить до виплат за "старими" проєктами. Згідно з Фінансовим звітом ЄБРР (кінець 2018 року), сума, яку Україна ще не отримала, становила 1,7 млрд євро.

Україна не дуже успішно реалізує проєкти, що фінансуються ЄІБ. У 2014-2019 роках ЄІБ та його партнери в Україні підписали проєктів на суму 3,8 млрд євро. Однак частка виплат є дуже низькою - лише близько 0,6 млрд євро (17%) у 2014-2018 р. У портфелі ЄІБ в Україні переважають проєкти державного сектора (муніципальна інфраструктура та транспорт, освіта, транспорт тощо).

Центральним та місцевим органам влади України, ймовірно, не вистачає спроможності реалізувати підписані проєкти. Наприкінці 2018 року в ЄІБ все ще залишались невикористані виділені для України кошти у розмірі 3,5 млрд євро.

З 2014 року ЄС виділив Україні чотири пакети макрофінансової допомоги вартістю 4,4 млрд євро. З цієї суми Україна ще не отримала 1,1 млрд євро. З них 600 млн євро - через те, що не виконала своїх зобов'язань; ще 500 млн повинні надійти пізніше.

З 2014 року Європейська комісія виділила Україні гранти на розвиток та гуманітарну допомогу загальною вартістю близько 1,5 млрд євро. Майже вся сума була виплачена.

Нарешті, країни-члени ЄС окремо надавали допомогу Україні у вигляді грантів, позик та капітальних інвестицій. У 2014-2017 роках обсяг таких зобов'язань сягав близько 1,7 млрд євро, з яких близько 1,5 млрд було виплачено (86%).

Найбільшу частину допомоги становили гранти - близько 1,3 млрд євро (1,2 млрд євро виплачено). Позики склали 367 млн євро (217 млн євро виплачено), а капітальні інвестиції - близько 5 млн євро (вся сума виплачена).

Серед усіх країн ЄС найбільше коштів виділила Німеччина - близько 1 млрд євро (786 млн євро виплачено). Також важливими донорами були: Швеція - 122 млн євро виплачених грантів, Польща - 118 млн євро, Велика Британія - 106 млн євро та Франція - 62 млн євро.

Інші донори

У квітні 2014 року МВФ схвалив дворічну програму stand-by (SBA) для України на суму близько $17 млрд, за якою було виплачено $4,5 млрд.

У березні 2015 року МВФ замінив попередню програму новою чотирирічною програмою розширеного фінансування об'ємом $17,5 млрд. За нею Україна отримала $6,6 млрд у 2015 році, $1 млрд у 2016 році та $1 млрд у 2017 році.

Угода була призупинена через відсутність реформ з українського боку. У грудні 2018 року виконавча рада МВФ затвердила 14-місячну програму SBA на суму близько $3,9 млрд, згідно з якою Україні вдалося отримати лише $1,4 млрд.

Загалом МВФ виплатив Україні $14,6 млрд - 51% від усієї виділеної суми.

Група Світового банку, включаючи Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), також надавала Україні кредити, зокрема для державного та приватного секторів.

З 2014 року МБРР виділив кредитів для громадського сектора на суму $5,9 млрд. У рамках цих проєктів виплати до кінця вересня 2019 року досягли $2,8 млрд (47%) - реалізація муніципальних та інфраструктурних проєктів відбувається досить повільно.

МФК спрямована на підтримку приватного сектора в Україні та виділила $350 млн переважно у вигляді кредитів (лише $15 млн - капітальні інвестиції). Сума реальних виплат недоступна у відкритих джерелах.

США надали Україні близько $5 млрд у вигляді двосторонньої допомоги протягом 2014-2019 років (дані за 2018-2019 роки можуть бути неповними). Ця сума складається з грантів на суму $2 млрд (включаючи військову допомогу) та $3 млрд гарантій.

Уряд Японії виділив для України близько $1,6 млрд допомоги - переважно у вигляді позик, хоча з них виплачено лише $465 млн. Головний японський проєкт - це модернізація Бортницької станції очистки стічних вод у Києві, на який було виділено $1 млрд. Цей проєкт має закінчитися до 2025 року.

Канада також стала одним із головних донорів України. З січня 2014 року вона виділила понад $592 млн. У 2014-2017 роках Канада виплатила $552 млн, включаючи два кредити на суму $338 млн.

З 2014 року найбільшим міжнародним донором України Україні був МВФ, який виділив близько $28,5 млрд у вигляді макрофінансових позик.

Другим найбільшим донором став ЄС, який разом з окремими країнами-членами, ЄБРР та ЄІБ виділив Україні 16 млрд євро у вигляді грантів, позик та інвестицій.

Третє місце посідає група Світового банку із зобов'язаннями на $6 млрд у вигляді позик та інвестицій.

США - лише на четвертому місці із зобов'язаннями у розмірі $5 млрд.

Далі - Японія та Канада.

Наразі виплати грантів від зовнішніх донорів в рамках зобов'язань за вказаний період відбувається без суттєвих затримок, але з позиками ситуація гірша.

По-перше, макрофінансові позики підпадають під політичні умови, які Україна виконала не повністю.

По-друге, кредитна допомога для інфраструктурних проєктів затримується: в кращому разі - через довгі процедури виконання проєкту, в гіршому - через низьку спроможність українських органів державної влади виконувати міжнародні проєкти. Приватний сектор справляється краще і в основному використовує надані можливості.

Автор: Євген Ангел, науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій