У Стокгольмському арбітражі розпочались слухання у суперечці між українською компанією "Нафтогаз України" та російським газовим монополістом "Газпромом" відносно умов контракту на постачання газу з Росії до України від 2009 року. Ці слухання відбуваються, оскільки сторони не змогли дійти згодищодо імплементації так званого окремого (проміжного) рішення, ухваленого арбітражем у травні цього року. У цьому рішенні трибуналу при арбітражному інституті Торгової палати Стокгольма були наведені принципи, за якими має бути розрахована сума компенсацій між сторонами. Конкретні суми мали визначити сторони шляхом переговорів.

Глава "Газпрому" Олексій Міллер заявив, що компанія оскаржуватиме окреме рішення Стокгольмського арбітражу в апеляційному суді Швеції. За словами Міллера, стягнення з "Нафтогазу" на користь "Газпрому" мають сягати 1,7 мільярда доларів, однак аргументація арбітрів щодо багатьох питань цього рішення сприймається у компанії як "недостатня".

На прохання DW прокоментувати ситуацію у "Газпромі" не відповіли. 

Водночас комерційний директор компанії "Нафтогаз України" Юрій Вітренко погодився докладно пояснити позицію "Нафтогазу", поспілкувавшись із кореспондентом DW відразу після завершення першого дня слухань у Стокгольмі.

DW: Продовження розгляду справи свідчить - із "Газпромом" домовитися не вдалося. Щодо яких саме спірних питань не було згоди?

Юрій Вітренко: Майже по жодному із пунктів, по яким ми мали домовитись, ми не досягли відповідної згоди. Але найбільш важливими моментами були вибір конкретного контракту на хабі, який визначив арбітраж, та застосування принципу "бери або плати" на майбутнє. Це були моменти, що викликали найбільш серйозні суперечки.

Ви не могли б пояснити це більш докладно?

Вимога "Газпрому" стосувалася фактично тільки принципу "бери або плати". І арбітраж ухвалив остаточне і однозначне рішення, що усі ці вимоги (російської компанії - DW) не можуть бути задоволені, оскільки саме положення цього контракту в тій редакції, в якій воно було і поки що є, - визнане таким, що не може бути застосоване. Тому ці вимоги навіть не були предметом переговорів.

Щодо вимог, пов’язаних із переглядом ціни, яке має відбутися щодо періоду з квітня 2014 року, то тут не вдалося дійти згоди, хоча ми мали принаймні спробувати це зробити. Тепер період з квітня 2014 року по сьогоднішній день, який мав бути предметом переговорів, стане предметом рішення арбітражу. У нас була певна формула ціни в контракті, згідно з якою ціна прив'язується до цін на нафтопродукти.

Арбітраж визначив, що, починаючи з квітня 2014 року, цей підхід до ціноутворення має бути змінений таким чином, аби індексація відбувалася не згідно зміни цін на нафтопродукти, а згідно зміни цін на хабі, визначеному арбітражем. Але на цьому хабі є декілька так званих контрактів, або типів контрактів, і потрібно було дійти згоди щодо детального застосування цього принципу. Цієї згоди ми не дійшли. Тепер арбітраж має визначити конкретні зміни до тексту контракту, які дозволять його використовувати, або застосовувати цей принцип для визначення ціни.

На яке рішення арбітражу ви розраховуєте, та чи є вже приблизні калькуляції фінансових наслідків для "Нафтогазу"?

У нас є вже багато калькуляцій, але проблема у тому, що їх надто багато, а сказати щось конкретне поки що дуже складно. Втім, ми очікуємо, що "Газпром" буде виплачувати нам дуже значну суму. Йдеться про мільярди доларів, якщо не про суму більше десяти мільярдів. Ми не очікуємо, що в результаті цього процесу, якщо взяти і позов щодо купівлі-продажу, і позов щодо транзиту, ми у підсумку щось будемо платити "Газпрому".

"Газпром" обіцяв оскаржити вже винесене арбітражем окреме рішення, висловивши незадоволення його мотивацією. Це може вплинути на подальший хід процесу та рішення арбітражу?

Вони можуть подати скаргу і вже публічно заявили про намір це зробити. Але, з формальної точки зору, це не має впливати на процес. Наскільки це психологічно впливатиме на рішення арбітрів, я не можу сказати.

Ці процеси можуть відбуватися паралельно, чи треба дочекатися рішення арбітражу, і лише потім готуватися до апеляції?

"Газпрому" немає потреби чекати на остаточне рішення, оскільки окреме рішення арбітражу є остаточним, принаймні в деяких аспектах, тому можна подавати апеляцію на це окреме рішення. Але в той же час в арбітражному трибуналі не мають чекати, чи подасть "Газпром" апеляцію на їхнє окреме рішення. Для них це не має бути чинником під час ухвалення відповідних рішень.

А чи має "Газпром" шанс на успіх у разі подання апеляції?

По-перше, ми не очікуємо, що ця апеляція буде задоволена, бо ми не бачимо ніяких процесуальних порушень з боку трибуналу, які можуть призвести до скасування його рішення. А, наскільки ми розуміємо, вони можуть апелювати тільки до порушення процедури. Росіянам не подобається це рішення, вони вважають його недостатньо вмотивованим, але це не є порушенням процедури, на нашу думку. Тому ми поки що не бачимо підстав для успішної апеляції з боку "Газпрому", а тому не очікуємо жодного практичного впливу на рішення арбітражу. Навіть якщо апеляція якимось чином скасує це рішення, "Газпрому" доведеться подавати позов до нового арбітражу, але мені це здається малореальним.

А чи взагалі очікуєте ви від "Газпрому" виконання рішення арбітражу, враховуючи той факт, що компанія вже зараз оскаржує окреме його рішення?

На відміну від російської держави, "Газпром" є юридичною особою. Відповідно, вона має за кордоном активи, на які може бути достатньо легко накласти стягнення. У будь-якій країні, яка ратифікувала Нью-Йоркську конвенцію про виконання рішень арбітражів, можна прийти і накласти стягнення на активи. Наприклад, на газ, який "Газпром" постачає Європі, або інші активи. Незважаючи на те, що "Газпром" подаватиме апеляцію, ми очікуємо, що компанія змушена буде виконати рішення арбітражу, на відміну від справ, коли фігурантом позову є Росія, і вона має так званий суверенний імунітет, і відповідно з неї набагато складніше стягнути будь-які суми.

А чи зможе вирішення суперечки у арбітражі стати основою для подальшого співробітництва між "Газпромом" та "Нафтогазом"?

У нас є два позови. Один позов щодо транзитного контракту, інший позов по контракту на купівлю-продаж. Але терміни винесення рішень однакові по обидвох позовах. Щодо транзитного контракту, ми очікуємо, що надаватимемо послуги щодо транзиту російського газу до кінця дії контракту, тобто до кінця 2019 року. Відповідно, для нас важливо змінити таким чином умови цього контракту, аби не тільки отримати компенсацію ретроспективно, але також і у майбутньому, тобто до кінця строку дії цього контракту, отримувати більшу суму за транзит по більш високим тарифах.

Щодо контракту на купівлю-продаж газу, тут трохи інша ситуація. Бо одна справа - це стягнути суму, коли можна просто забрати газ "Газпрому" у Австрії чи Німеччині. А як примусити виконувати контракт, якщо "Газпром" каже, що не розуміє, як його виконувати, не хоче це робити чи є технічні перепони для цього? Тому ми зараз не прогнозуємо, чи будемо купувати російський газ, чи буде у нас такий обов'язок. Все це складно сказати. Ми маємо добросовісно і сумлінно вести переговори, брати участь у арбітражі, пояснювати нашу позицію і чекати на відповідне рішення.

Тобто після рішення арбітражу вікна можливостей, аби "Газпром" надав нові умови для купівлі газу "Нафтогазом", не буде?

Найвірогідніше, ні. Питання про нові домовленості вже не стоїть. Або буде таке рішення арбітражу щодо купівлі газу у “Газпрому” з боку “Нафтогазу”, яке дійсно можна буде виконати і сторони будуть виконувати, або такого рішення не буде. Ми не розраховуємо, що ми досягнемо якихось нових домовленостей із росіянами.