Троє людей із сильно порушеним зором, які пройшли процедуру трансплантації стовбурових клітин, відчули значне поліпшення зору, яке тривало понад рік. Четвертий пацієнт також відчув покращення зору, але результат був нестійким. Ці четверо людей стали першими пацієнтами, які отримали трансплантати зі стовбурових клітин для лікування пошкоджених рогівок - прозорої зовнішньої поверхні ока.

«Результати виправдовують розширення лікування на більшу кількість пацієнтів», - каже дослідниця стовбурових клітин Жанна Лорінг з Інституту досліджень Скриппса в Каліфорнії.

Зовнішній шар рогівки підтримується запасом стовбурових клітин у лімбальному кільці навколо райдужної оболонки. Коли ці клітини вичерпуються - стан, відомий як дефіцит лімбальних стовбурових клітин (LSCD) - на рогівці утворюються рубці, що може призвести до сліпоти. Це може бути спричинено травмою ока або аутоімунними й генетичними захворюваннями.

Існуючі методи лікування LSCD обмежені: зазвичай використовують трансплантацію клітин рогівки зі здорового ока пацієнта, що є складною процедурою з непевними результатами. Якщо уражені обидва ока, можуть застосовувати трансплантацію рогівки від померлих донорів, однак вона може бути відхилена імунною системою.

Офтальмолог Коджі Нішіда з Університету Осаки в Японії та його колеги обрали інший підхід, використавши індуковані плюрипотентні стовбурові клітини (iPS). Вони взяли клітини крові від здорового донора, перепрограмували їх у стан, подібний до ембріонального, і перетворили на тонкий прозорий шар епітеліальних клітин рогівки.

З червня 2019 по листопад 2020 року команда залучила двох жінок і двох чоловіків віком від 39 до 72 років із LSCD на обох очах. Під час операції команда видалила рубцеву тканину з ураженої рогівки одного ока, наклала епітеліальні клітини донора та закрила це місце м'якою контактною лінзою.

Через 2 роки після трансплантації жоден з пацієнтів не мав серйозних побічних ефектів. Трансплантати не утворили пухлин - відомого ризику при використанні iPS-клітин - і не зазнали атак з боку імунної системи пацієнтів, навіть у тих, хто не приймав імуносупресивні препарати. Важливо, що трансплантати не були відхилені організмом, однак необхідно провести більше процедур, щоб підтвердити їхню безпеку.

Після трансплантації всі четверо учасників мали покращення зору і зменшення ураження рогівки. У трьох з них покращення збереглося, а у четвертого спостерігалося деяке погіршення протягом року.

Причина покращення зору поки що неясна. Це може бути результатом розмноження пересаджених клітин або сприяння міграції власних клітин пацієнта для регенерації рогівки.