Через чотири десятиліття Ормузька протока знову демонструє свою вкрай важливу роль у забезпеченні стабільності світового ринку вуглеводнів. Під час ірано-іракської війни 1980-1988 років обидві сторони неодноразово атакували нафтові танкери, що проходили через протоку, і таким чином перетворили одну з найважливіших світових транспортних артерій на поле бою.

Навчена гірким досвідом Саудівська Аравія побудувала нафтопровід "Схід-Захід", який з'єднує її східне узбережжя з портом Янбу-ель-Бахр на Червоному морі. Згодом Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ) пішли таким самими шляхом й проклали трубопровід Хабшан-Фуджейра з емірату Абу-Дабі до Оманської затоки.

Надзвичайна важливість Ормузької протоки підтвердилася і в наші дні - після того як США та Ізраїль наприкінці лютого розпочали війну проти Ірану, Тегеран виконав свою давню обіцянку й закрив протоку. Сотні танкерів, що перевозять нафту і газ, опинилися заблокованими, близько п'ятої частини світових постачань енергоносіїв перестало надходити споживачам.

Нині увага багатьох політичних лідерів зосереджена на зниженні ризиків у регіоні, аби гарантувати, що цей вузький водний шлях більше ніколи не використовуватиметься як зброя. На ринку енергоносіїв сподіваються, що виробники нафти й газу в інших частинах планети наростять видобуток, тоді як Європейський Союз і такі світові держави, як Китай та Індія, а також різні екологічні організації закликають до активніших інвестицій у відновлювані джерела енергії (ВДЕ).

Альтернативні маршрути - як країни Перської затоки хочуть обійти Ормузьку протоку

Тим часом лідери держав Перської затоки прискорено розроблять плани, реалізація яких дозволить транспортувати більшу частину їхньої нафти в обхід Ормузької протоки і забезпечить експорт у довгостроковій перспективі. Раніше у травні видання Financial Times повідомляло, що Саудівська Аравія, ОАЕ та інші країни розглядають можливість будівництва нових нафтопроводів паралельно до тих, що вже існують, а також про розширення експортних терміналів в інших місцях на своєму узбережжі.

Лендон Деренц, старший директор Глобального енергетичного центру (Global Energy Center, GEC) Атлантичної ради, закликав адміністрацію президента США Дональда Трампа підтримати фінансово нові проєкти.

"Замість того, щоб змушувати судна проходити через вузький морський коридор, США та їхні союзники мали б прискорено розвивати обхідну інфраструктуру. Саудівська Аравія вже продемонструвала, що може частково зняти навантаження з цього вузького місця (Ормузької протоки. - Ред.). Тепер цю модель необхідно максимально розширити", - написав Деренц.

Нафтопровід "Схід-Захід" протяжністю близько 1200 км уже нині завантажений по максимуму - щодня по ньому перекачується 7 мільйонів барелів нафти. Довоєнні добові обсяги перекачування нафти цим трубопроводом становили 5 мільйонів барелів. ОАЕ перекачують ще 1,8 мільйона барелів нафти до свого порту Фуджейра. 

Чи вдасться Саудівській Аравії та ОАЕ подвоїти пропускну спроможність нафтогонів

Хоча ці заходи певною мірою пом'якшили ситуацію на світовому нафтовому ринку, масштаб проблеми очевидний, визнає Робін Міллз, генеральний директор Qamar Energy - провідної дубайської консалтингової компанії, що спеціалізується на енергетичній стратегії та геополітиці Близького Сходу.

"До війни через протоку щодня проходило близько 15 мільйонів барелів. Щоб перекачувати через нафтопроводи такий обсяг, необхідно подвоїти їхню нинішню пропускну спроможність", - пояснив він в інтерв'ю DW.

Видання Financial Times з посиланням на офіційних осіб й експертів написало, що, хоча будівництво нових нафтопроводів коштує великих грошей, потребує багато часу й інколи супроводжується політичними труднощами, воно може бути єдиним варіантом для держав Перської затоки знизити свою вразливість у разі можливих майбутніх перебоїв у логістиці.

Генеральний директор Qamar Energy Міллз нагадує, що багато проєктів обхідних трубопроводів розроблялися роками. Але реалізація тих з них, які передбачали участь кількох держав, загальмувалася через великі відстані, високу вартість і регіональне суперництво.

Кувейт, Бахрейн і Катар не можуть обійти Ормузьку протоку

"Будівництво нових нафтопроводів у Саудівській Аравії або ОАЕ може розпочатися практично негайно і триватиме кілька років", - продовжує Міллз. Водночас, за його словами, Кувейт, Бахрейн і Катар стикаються зі серйозною географічною проблемою - майже весь їхній експорт вуглеводнів проходить через Ормузьку протоку, оскільки берегова лінія цих держав не дає можливості збудувати термінали, використання яких дозволило б обійти протоку.

"Ймовірно, їм доведеться прокладати маршрути через Саудівську Аравію або Ірак, що означає будівництво трубопроводів великої протяжності та складні політичні переговори, які займуть щонайменше три-чотири роки, а можливо, й більше", - прогнозує Міллз.

Окрім країн Перської затоки, міжнародні організації також виступають за комплексні регіональні рішення в межах ширших зусиль зі зниження ризиків. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) закликає побудувати великий новий нафтопровід з Іраку до турецького середземноморського порту Джейхан.

Глава МЕА Фатіх Біроль заявив минулого тижня турецькій газеті Hurriyet, що такий "надзвичайно привабливий" проєкт підвищить енергетичну безпеку, "особливо з точки зору Європи", і що "питання його фінансування може бути вирішене".

Ірак прискорює будівництво нових нафтопроводів

Трубопровід, яким нафта з північної іракської провінції Кіркук постачається до Туреччини, був побудований ще у 1970-х роках і перезапущений у вересні минулого року після двох з половиною років простою. Зараз ним щодоби перекачують до 250 тисяч барелів.

Блокада Ормузької протоки надала нового імпульсу аналогічним проєктам із транзиту нафти у західному напрямку. Раніше у травні уряд Іраку оголосив тендер на ділянку інфраструктурного проєкту Басра - Хадіта вартістю 4,6 млрд доларів. Маршрут проходить з півдня країни в напрямку сирійського кордону.

І ці 685 кілометрів розглядаються як ключовий перший етап проєкту, який у подальшому може бути продовжений до йорданського порту Акаба на Червоному морі, а також потенційно - в бік Сирії або Туреччини. У разі схвалення проєкту цим нафтопроводом поетапно можна буде забезпечити транзит до трьох млн барелів на добу. Багдад також вивчає можливість прокладання трубопроводу до оманського порту Дукм на узбережжі Оманської затоки, про початок відповідних переговорів було оголошено у вересні.

У планах - будівництво нових залізниць у регіоні

Окрім нафтопроводів, країни Перської затоки, щоб полегшити експорт несировинних вантажів, уже розробляють конкретні плани з розширення нині не надто розвиненої регіональної мережі залізничних і автомобільних шляхів. Так, проєкт Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ) передбачає створення до 2030 року інтегрованої залізничної мережі протяжністю 2100 кілометрів, яка охопить територію всіх шести членів РСАДПЗ.

Під час нинішньої війни значно зріс обсяг вантажоперевезень залізницею ОАЕ, оператором якої є компанія Etihad Rail. Контейнери з фактично заблокованих портів у Перській затоці переправляються до більш безпечних східних портів. Саудівська Аравія також збільшила пропускну здатність своєї залізничної мережі. Для цього вона запустила нові маршрути, якими тепер транспортуються вантажі, що опинились заблокованими через війну.

Хоча всі ці ініціативи не здатні повністю замінити морські танкерні перевезення, вони вже частково розвантажують ланцюги постачання. Експерти вважають, що тепер такі проєкти мають стати важливою гарантією від можливого використання блокади Ормузької протоки як зброї в майбутньому.

Маючи величезні енергетичні ресурси, країни Перської затоки, безумовно, володіють фінансовими можливостями для реалізації подібних проєктів. Від того, чи зможуть вони проявити належну політичну волю для подолання перешкод, які існують на цьому шляху, залежить, чи стане нинішня криза початком кінця домінуючого становища Ормузької протоки у світовій енергетиці.