Стежити за світовим нафтовим ринком торік було непросто через наявність численних, вельми суттєвих чинників. У некерованих умовах 2025 року, серед яких, зокрема, торговельні війни, нерівний процес врегулювання питання закінчення розв'язаної РФ повномасштабної війни проти України, потенційні нові конфлікти за участю великих виробників, захоплення суден, атаки на них та нафтопереробні заводи, санкції проти Росії, Ірану та Венесуели, ОПЕК+ здебільшого боролася із прогнозами величезного нафтового профіциту, намагаючись не зважати на скажену волатильність на ринку. У підсумку можна навіть сказати, що альянс виконав і перевиконав план з нафтовидобутку, хоча здавалося, що він усіма силами підтримуватиме ціни на нафту, яким пророкували падіння через збільшення частки інших виробників.

За рік цієї битви ціна на нафту впала з $73-75 до $60-63 за барель.

ЩОБ ЧАСТКА НЕ СТАЛА ЧУЖИМ ВИДОБУТКОМ

Початок року ознаменувався вступом на посаду нового президента США Дональда Трампа й останньою порцією антиросійських санкцій від Джо Байдена, який іде. Трамп відразу показав готовність до парадоксальних рішень, додавши до настрою на відновлення діалогу заклик до Саудівської Аравії знизити ціни на нафту. Це, на його думку, дало б змогу швидше схилити Росію до переговорів.

Складно сказати, що в підсумку стало причиною, але альянс ОПЕК+, до числа основних учасників якого входить і Росія, почав нарощувати видобуток, хоча аналітики здебільшого говорили про майбутній профіцит на ринку.

Серед причин називали і бажання Саудівської Аравії зробити у відповідь жест доброї волі в бік США - адже на відміну від попередньої адміністрації нова не намагалася принизити королівство, а навпаки хотіла залучити його інвестиції. І свій перший візит Трамп здійснив саме на Близький Схід. До речі, ще одним приводом для цього був конфлікт Ізраїлю та Ірану, що наростав і загрожував перерости в повномасштабну близькосхідну нестабільність.

Другою потенційною причиною називали бажання покарати країни, які порушують домовленості про рівень видобутку. Серед таких значилися Ірак, Казахстан і меншою мірою Росія.

Третьою причиною вважалося бажання альянсу, головним чином Саудівської Аравії повернути свою частку на ринку, втрачену за час постійних скорочень. Це, зазначали учасники ринку, зробило високорентабельним видобуток в інших країнах, які не стримують себе скороченнями, головним чином - США, які давно вирвалися вперед на своєму "сланцевому мустангу".

Ба більше, Трамп, прийшовши до влади, чітко заявив, що "кліматичний порядок денний", який стимулює використання поновлюваних ресурсів, не витримує критики, і потрібно розвернутися назад до використання викопного палива. Американський лідер проголосив гасло "бури, дитинко, бури", що закликає виробників сланцевої нафти видобувати більше (сланцевий нафтовидобуток відомий необхідністю бурити багато свердловин).

Утім, не всі сланцевики у США зраділи зниженню цін. Ситуація і так була непростою, і вже призвела до низки угод зі злиттів і поглинань у секторі, а ще більше падіння котирувань багатьох змусило зажуритися.

ГРОСМЕЙСТЕР ПОЖЕРТВУВАВ ФЕРЗЯ

ОПЕК+, а точніше "чудова вісімка" країн, що добровільно скорочує видобуток, у березні ухвалила рішення не відкладати більше його збільшення, яке, до речі, було заплановано на вересень 2024 року, але спочатку його переносили через очікуваний профіцит, а потім на перший квартал 2025 року через сезонне зниження попиту. І "вісімка" вирішила збільшити квоти з квітня, а далі зустрічатися щомісяця й ухвалювати рішення залежно від ситуації. Крім того, ОАЕ почали нарощувати нафтовидобуток ще на 300 тис. б/д - таке рішення теж було ухвалено в грудні 2024 року, але відкладено на перший квартал 2025 року.

А у квітні ринок зазнав "подвійного удару": 2 квітня Трамп оголосив торговельні війни найбільшим економікам світу, що загрожували зниженням попиту на нафту, а наступного дня ОПЕК+ вирішила наростити нафтовидобуток, обіцяла таким чином зростання пропозиції. Заплановане з минулого року збільшення передбачало повернення на ринок 2,2 млн барелів на добу щомісяця протягом майже року - виходило приблизно по 140 тис. б/д щомісяця. І у квітні ОПЕК+ вирішила збільшити квоти з нафтовидобутку на травень одразу на 411 тис. б/д, що еквівалентно потрійній щомісячній надбавці, фактично пожертвувавши ціною. Це очікувано шокувало ринок - нафта впала з $74 до $60 за барель.

Далі нарощування відбувалося такими самими темпами, а в серпні та вересні - одразу четверна надбавка в 548 тис. б/д, в результаті - обмеження, як і було обіцяно, "згорнулися" до жовтня 2025 року.

Але весь цей час Казахстан продовжував порушувати обумовлені рівні, запустивши в лютому великі потужності на родовищі Тенгіз, його перевищення від квоти становило близько 300-400 тис. б/д на місяць. Спочатку Астана обіцяла, що ось-ось знизить виробництво, але потім визнала, що не може давати вказівки операторам, що робити. До речі, оператори і найбільші акціонери Тенгізу - американські Chevron і Exxon Mobil.

У геополітичному сенсі ринок трусило від запровадження Сполученими Штатами мит на товари Індії та Китаю, які стали основними покупцями російської нафти. З одного боку, це загрожувало зниженням видобутку в Росії - третього у світі виробника, з іншого - стисканням економік і попиту на нафту з боку найбільших імпортерів. Але РФ продовжувала нарощувати видобуток, щоправда, із серпня стала трохи відставати від дозволених їй квот. Причиною могло стати як зниження імпорту Індією, щодо якої Трамп ввів додаткове 25-відсоткове мито за купівлю російської нафти, так і атаки безпілотників на російські НПЗ.

І хоча влітку, попри те, що низка виробників продовжувала перевищувати свої квоти, навіть з урахуванням обіцяної компенсації раніше недоскорочених обсягів, альянс загалом почав відставати від встановленого рівня. Головним чином за рахунок Мексики, Азербайджану, Росії, а також Судану, який знову хитає внутрішній конфлікт.

Це дало змогу альянсу в жовтні розпочати згортання другого траншу раніше ухвалених обмежень - в 1,7 млн б/д: у жовтні квоти було підвищено на 137 тис. б/д (виходячи з плану щомісячного нарощування протягом року), такі самі кроки було зроблено в листопаді та грудні.

У січні ОПЕК+ видобувала 35,2 млн б/д, а в листопаді - 37,63 млн б/д (на 2,4 млн б/д менше). Ринок продовжував поглинати випущені барелі - з'явилося нове джерело попиту у вигляді стратегічних запасів Китаю і, меншою мірою, США. Якщо раніше КНР нарощувала попит на тлі зростання економіки, то тепер стала накопичувати. Відтепер це один з основних факторів, за яким стежить ринок.

ВІДТІНКИ ПРОФІЦИТУ

Наступного року аналітики погрожують профіцитом на тлі зростання видобутку в країнах, що не входять в ОПЕК+, і слабкого зростання попиту. Альянс завчасно вирішив "заморозити" квоти на перший квартал через сезонне зниження попиту, як і роком раніше. Але від початку 2026 року з урахуванням графіка компенсацій раніше недоскорочених обсягів Казахстаном, квоти ОПЕК+ знижуються: якщо в грудні вона становила 38,216 млн б/д, то в січні - 38,088 млн б/д, а далі знижується до 37,4 млн б/д у квітні. Але це якщо Казахстан виконає свої зобов'язання.

Goldman прогнозує середню вартість бареля Brent у 2026 році в $56 за барель. Але ціни відновлюватимуться в IV кварталі 2026 року, оскільки ринок почне закладати в позиції повернення до дефіциту в другій половині 2027 року і змістить акцент на стимулювання довгострокових проєктів з видобутку.

Міненерго США прогнозує ціну на нафту 2026 року в $55 за барель.