НАК Нафтогаз України відмовився взяти в борг на зовнішніх ринках $500 млн на шість років під рекордно високу (як на останнє десятиліття) ставку в майже 9%. Як і з липневим рішенням уряду відкласти випуск єврооблігацій (коли кредитори вже фактично дали гроші в руки), це рішення було своєчасним.

Звісно, відміна будь-якої анонсованої угоди - це завжди скандал. І без втрат таке не обходиться. Тож очевидно, краще було б не намагатися починати випуск цих облігацій. Але і вчасно зупинитися теж треба вміти.

Як ми пам'ятаємо, відкладавши на кілька тижнів випуск єврооблігацій у липні цього року, Міністерство фінансів в результаті отримало дешевші гроші. Впевнений, що і в Нафтогазу буде такий шанс, головне - більш обережно обирати час виходу на ринок.

Чому Нафтогаз наважився на випуск облігацій?

Мабуть, через те, що Нафтогаз намагається переймати найкращі практики управління боргом, як це вже активно робить український уряд та деякі більш просунуті українські компанії - заздалегідь погасити великий борг, який так чи інакше скоро доведеться виплатити (в даному випадку - облігації на $335 млн, які потрібно погасити у липні 2022 року). Для цього позичають більше (наприклад, $500 млн) і на довший період (в даному випадку - до 2027 року).

Таке "піклування про майбутні боргові виплати" сприймається кредиторами позитивно. Це сигнал для них про те, що боржник думає не лише сьогоднішнім днем. А позитивне сприйняття перетворюється на більш дешеві кредити.

Так, наприклад, у вересні 2017 року, український уряд вперше вирішив "подбати про майбутні виплати" - тоді він позичив $3 млрд на 15 років, і половину від отриманих коштів спрямував на викуп боргів, які йому довелося би погасити через два-три роки. Демонструючи, що Мінфін дбає про майбутнє, він отримав рекордно низьку ставку за новим боргом 7,4% - і це лише через два роки після дефолту.

Очевидно, Нафтогаз теж хотів якнайшвидше "вирішити питання виплат 2022 року", сподіваючись на "хорошу оцінку" від ринку, тобто на відносно низьку ставку за новим довшим боргом.

Ймовірно, в компанії розраховували розмістити шестирічні облігації за ставкою близькою до 8,3% - тобто в межах того, як до появи інформації про новий випуск торгувалися аналогічні папери компанії.

Але ініціатива Нафтогазу зовсім не сподобалася ринку, і ставки за існуючими паперами поповзли вгору, зменшуючи шанси на дешевий новий кредит.

Чому ринок не оцінив добрих намірів Нафтогазу?

Для того, щоб відповісти на це питання, спробуємо поставити себе на місце кредиторів:

1. Нафтогаз прийшов до кредиторів з "жахливою заліковкою" - операційними збитками у звітності за перше півріччя 2020 року. Як правило, з такими фінансовими результатами просять гроші лише ті, кому "дуже пече".

2. Прийшов він до іноземців "без виконаного домашнього завдання" урядом, тобто без угоди з МВФ (яка могла би здешевити державний борг, а отже і борг держкомпанії).

Вирішив не чекати на більш сприятливі умови? Чому? Невже "так пече"?

3. Якось зарано Нафтогаз прийшов, бо облігації, які він збирався викупити, ще навіть не пережили свій "екватор" на ринку: минуло лише 15 місяців з дати їх випуску і до погашення залишалось більш 20 місяців.

Єдине логічне поясненням такого поспіху - Нафтогаз вважає, що саме сьогодні найкращий час для розміщення нових облігацій (і це попри "заліковку і д/з"). Тобто, компанія бачить, що далі буде ще гірше. Потреба компанії в грошах буде більшою, і проблеми у компанії (а, можливо, і в країни) будуть більшими.

А тут іще і незрозумілі новини про державний аудит з можливими багатомільярдними збитками.

В таких умовах, дешевих грошей Нафтогазу сьогодні давати ніяк не можна, вирішили кредитори. От і почали вимагати високої ставки.