Кадрові перестановки, які розпочав Володимир Зеленський, цілком логічні і мають дві вагомі об'єктивні підстави. По-перше, влада Зеленського відчутно ослабла. По-друге, перед нею в найближчі тижні та місяці стоятимуть серйозні виклики. Тому логіка Зеленського наразі одна: максимально зміцнити свою владу

Чинники ослаблення

Не буде перебільшенням сказати, що нині влада Зеленського слабка, як ніколи. Тут один за одним зіграли кілька чинників.

Передусім, це чинник відставки Єрмака. Зеленський зробив максимально багато для того, щоб намертво пов'язати себе з Єрмаком у суспільній свідомості, а в мізках чиновництва - навіть і на рефлекторному рівні. "Він прийшов зі мною, він піде зі мною", - ця фраза Зеленського, сказана в ефірі "1+1" у червні 2021 року, в'їлася в пам'ять багатьом. Тож не дивно, що Зеленський після вимушеного звільнення Єрмака виглядає значно слабшим.

Інший важливий чинник ослаблення Зеленського - це його вразливість, засвідчена Міндічгейтом. У багатьох склалося враження, що НАБУ ще не виклало на стіл свої найсильніші карти. І що ці розслідування можуть слугувати інструментом тиску на Зеленського, а через певний час можуть бути оприлюднені і вдарити по його іміджу.

Крім того, ослабленню Зеленського сприяє падіння його президентського рейтингу. Коло його прихильників звужується, і навіть у тих, хто залишився, впевненість у другому терміні їхнього кумира падає. Те саме відбувається і в усій системі влади, включно з парламентом.

Виклики перед Зеленським

На усі ці чинники помножуються виклики, які постали перед Зеленським. У вечірньому відеозверненні 4 січня він розповів українцям, що Україна готується до двох варіантів подальшого розвитку подій: "дипломатія, яку ми забезпечуємо, чи подальша активна оборона, якщо тиску партнерів на Росію виявиться недостатньо". Зараз Зеленський не готовий ані до швидкого миру, ані до продовження війни.

Швидкий мир - це ціла низка дуже серйозних викликів: підписання мирної угоди, ратифікація її в парламенті, референдум про затвердження угоди і водночас президентські вибори. Пройти через ці випробування і не втратити владу - місія майже нездійсненна.

З іншого боку, продовження війни теж означає дуже серйозні виклики. Необхідно зупинити просування ворога, знайти новий мобілізаційний ресурс, а також дати відповідь суспільству на питання: де виконання обіцянок?

"Наступного року Україна виробить як мінімум 30 тисяч далекобійних дронів, - пообіцяв Зеленський народу з трибуни Верховної Ради 19 листопада 2024 року. - Поставлене завдання зробити щонайменше 3 тисячі крилатих ракет і ракет-дронів". Де вони?

"Якщо погрожують блекаутом, наприклад, у столиці України, то повинні знати в Кремлі, що буде блекаут у столиці Росії", - анонсував Зеленський 27 вересня 2025 року. Цієї зими Київ регулярно зазнає ворожих ударів, то де ж наші удари по Москві?

Два завдання для Федорова

Обнадіяти народ новими обіцянками - це одне з двох завдань для Михайла Федорова, якого Зеленський хоче зробити міністром оборони. "Разом з усіма нашими військовими, з військовим командуванням, разом із національними виробниками зброї та партнерами України треба реалізувати у сфері оборони такі зміни, які допоможуть. Усе тримається на стійкості українців, і в нашої стійкості має бути необхідна зброя, необхідна енергія, необхідні фінанси, необхідна політика, необхідна підтримка інституцій, - розповів Зеленський українцям 2 січня. - Михайло Федоров зможе все це реалізувати й додати технологічності".

Сам Федоров, за свідченням багатьох джерел, дуже жадав цієї посади. Це може викликати подив, адже для нього це буде пониженням статусу - з першого віце-прем'єра до "всього лише" міністра. Однак Міністерство оборони - це зараз головне відомство України. У бюджетті-2026 на нього розписано 1,92 трлн грн - понад 40% усіх видатків держбюджету. Міноборони відповідає не лише за ЗСУ, а й за оборонну промисловість. І фактичний статус міністра оборони не нижчий за віце-прем'єрський, але посада "міністр оборони" фігурує в Конституції, тому до неї не можна додати "віце-прем'єр-міністр".

Якщо Федоров переконав Зеленського у своїй здатності бути кращим міністром оборони, то певно, саме завдяки своїй обіцянці "додати технологічності" ЗСУ. Однак у нього є ще і друге завдання. Пояснюючи українцям своє бажання зробити Федорова міністром оборони, Зеленський наголосив, що "Михайло глибоко займається питаннями щодо "Лінії дронів", працює дуже результативно в цифровізації державних послуг та процесів". Які такі державні процеси має цифровізувати Федоров у ЗСУ? Тут нічого вигадувати не треба, на брифінгу 3 січня Зеленський чітко заявив, що хоче виборів онлайн: "Якщо б ми говорили про вибори під час війни, безумовно, люди, які на фронті, які не мають можливості голосувати в звичайному форматі... Напевне, онлайн працював би".

Голова парламентської фракції "слуг народу" Давид Арахамія вже пропагує ідею "гібридного голосування", щоб деякі категорії виборців змогли проголосувати онлайн. Якщо цю ідею буде реалізовано, то Федоров зможе технологічно забезпечити голосування в ЗСУ.

Логіка зміцнення влади

Логіці зміцнення своєї влади підпорядковані й інші кадрові рішення Зеленського. Коли влада слабка, обов'язково зміцнюються альтернативні центри впливу, особливо якщо вони озброєні і очолюються діячами, які мають високий рейтинг довіри. Йдеться про Кирила Буданова і Василя Малюка.

Начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирило Буданов, за свідченням багатьох джерел, був одним з організаторів "заколоту" проти Андрія Єрмака і хотів зайняти його місце. Але він сподівався, що, переїхавши на Банкову, збереже вплив на ГУР МО. Проте Зеленський вчинив інакше. Призначивши Буданова керівником Офісу президента, він одразу ж призначив начальником ГУР МО Олега Іващенка, звільнивши його з посади голови Служби зовнішньої розвідки.

Тепер можна каналізувати на Буданова невдоволення будь-якими провалами у питаннях війни та миру. Зеленський спеціально наголосив, що саме на цих питаннях має сфокусуватися ОП під керівництвом Буданова: "Досвіду й сили Кирила достатньо, щоб направити роботу Офісу на безпекові питання й переговорний процес - саме так, як потрібно".

Водночас Зеленський боїться покладатися на Буданова у переговорному процесі в тій мірі, в якій покладався на Єрмака. 3 січня він повідомив, що перший заступник міністра закордонних справ Сергій Кислиця перейде на посаду першого заступника Буданова, на якій "продовжить роботу в переговорному процесі".

Це також і відповідь на питання, чи дасть Зеленський Буданову можливість самостійно добирати собі зовнішньополітичну команду, як дав Єрмаку, який 2021 року зробив своїми заступниками Ігоря Жовкву та Андрія Сибігу, а 2024 року зробив Сибігу міністром закордонних справ. Буданов уже отримав від Зеленського "дублера" у вигляді Кислиці.

На відміну від Буданова, Василь Малюк нікуди не хотів іти із своєї посади голови СБУ. Але Зеленский все ж таки його дотиснув. Уранці 5 травня нардеп Олексій Гончаренко (фракція "Європейської солідарності") повідомив, що "на вимогу Зеленського Василь Малюк написав заяву про відставку з посади голови СБУ. Виконуючим обовʼязки голови Служби скоріш за все буде призначений генерал Євген Хмара, начальник Центру спеціальних операцій СБУ".

За годину про те саме повідомила "Українська правда". "Попри шалену підтримку і військових, і партнерів, і депутатів, попри вкрай малу перспективу звільнення Радою, Малюк, за даними УП, все ж вирішив, що йти на загострення з президентом - значить шкодити державі. І погодився піти у відставку. Коли і як відбудеться саме звільнення, для якого потрібне голосування Ради, буде вирішено вже найближчим часом. Замість Малюка виконувати обов'язки керівника СБУ можуть призначити главу "Альфи" генерал-майора Євгена Хмару", - зазначило видання. І додало: "Однак Зеленський досі не позбувся ідеї віддати Службу в руки генерала Олександра Поклада, на якого покладав (покладає?) великі надії Андрій Єрмак. Хоча новий глава ОП із таким кандидатом навряд чи погодиться, адже має з ним ледь не кровну ворожнечу". В листопаді 2024 року сайт nv.ua розповідав, що Єрмак і Поклад лобіюють звільнення Буданова, з тим щоб саме Поклад отримав посаду начальника ГУР МО.

Навіювання і самонавіювання

Ще один спосіб зміцнити свою владу - навіювати усім, та й собі теж, що вона міцна. А для цього потрібно її демонструвати. Ось Зеленський і демонструє, як потужно він вміє переставляти крісла під своїми підлеглими.

3 січня Зеленський анонсував ротації "абсолютно всіх керівників" правоохоронних органів. Тут одне з двох: або він справді збирається вчинити новий скандал із західними партнерами і всупереч законам звільнити директорів НАБУ і БЕБ, або він просто "надуває щоки" і вжив слово "абсолютно" лише для того, аби перебільшити свою владу.

Цій же меті, "надуванню щік", демонстрації своєї влади, слугує його відверте знущання над Конституцією, яка говорить, що пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету міністрів вносить парламентська коаліція. Зеленський публічно принизив "слуг народу", оголосивши свою пропозицію Денису Шмигалю пересісти з крісла міністра оборони в крісло першого віце-премʼєра - міністра енергетики. Хоча за Конституцією президент взагалі не має ніякого відношення до призначення на цю посаду, це внутрішня справа правлячої більшості парламенту.