Новопризначений директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Світлана Рекрут у своєму першому інтерв'ю на посаді розповіла УНІАН про пріоритети на найближчі роки, наслідки банківської кризи та ймовірність нових банкрутств, роботу з активами збанкрутілих банків та перспективи притягнення до відповідальності їх власників.

Світлана, що зміниться в роботі Фонду з вашим підвищенням?

Зміни будуть, як того вимагає час. Фонд знаходиться на завершальному етапі продажу активів, і наступного року ми починаємо нову еру - еру зміцнення фінансової системи відповідно до Євродиректив, посилення систем раннього реагування, завчасної підготовки до можливої неплатоспроможності, що надасть можливість наблизитись до європейського рівня відшкодування вкладникам в 100 тисяч євро. Зараз ми працюємо над тим, щоб обсяг гарантованого відшкодування збільшити хоча б до 800 тисяч - 1 мільйона гривень. Але для цього потрібно спочатку реструктуризувати наші борги перед Міністерством фінансів, більша частина яких є нарахованими відсотками за користування грошима.

Чому Євросоюз може собі дозволити 100 тисяч євро відшкодування? Тому що за останні років сто їх ніхто не виплачував. Система раннього реагування працює на випередження проблеми, і до виплат справа просто не доходить. Ми прагнемо побудувати таку ж систему, і до кінця року маємо імплементувати основні вимоги Євродиректив.

Фонд і Національний банк вже багато зробили в цьому напрямку: якщо порівнювати банки, що прийшли до Фонду за останні два роки, і ті, що були в 2014-2015 роки, то це небо і земля. У банках «Діамант» і «Новий» були здійснені так звані «розділення балансів», а виплати кредиторам дійшли вже до четвертої черги. Очікуємо, що так буде і у «ВТБ Банку». Тобто, вони потрапили до Фонду на максимально ранній стадії проблеми, і ефект для кредиторів одразу помітний.

Паралельно ми продовжимо працювати з активами збанкрутілих банків і над притягненням до відповідальності їх колишніх акціонерів.

Які активи для продажу лишилися та скільки можна за них виручити?

Активів для індивідуального продажу майже не лишилося - тільки для продажу пулами. В найближчі шість - дванадцять місяців їх обсяг буде різко скорочуватись, так само як і кількість банків. Цей рік, наприклад, розпочато з 88 банками у стадії ліквідації. На сьогодні 17 ліквідовані та вилучені з державного реєстру. В 18 банках продані всі активи, і лишається тільки ліквідувати ці фінустанови як юрособи. До кінця року 44 банки будуть повністю вилучені з реєстру, а наступний рік стане роком остаточного закриття. На початок 2021 року ми вийдемо з трохи більше десятка банків.

Істотних надходжень від продажу активів не передбачається - ми оцінюємо потенційний грошовий потік в 6-8 мільярдів гривень. Вже практично нічого продавати. Потенційно цю суму може підвищити прийняття Кодексу України про банкрутство. Але лише на кілька базисних пунктів. Дива вже не станеться.

Який обсяг кредиторських вимог погашено завдяки продажу активів?

У різних банках відмінна ситуація. Наприклад, банк «Форум» повернув кошти кредиторам четвертої черги - вкладникам «200 плюс» - близько 50 відсотків. Але є банки, де ледь закрита друга черга, тобто, навіть не дійшло до розрахунків з Фондом. Ресурсів не вистачило або вони були витрачені на фінансування ліквідації та судові суперечки з колишніми власниками. Наприклад, банк «УФС» - вся країна знає цей чудовий банк, де зникли навіть табуретки та дверні ручки. І ліквідатор банку п'ять років судиться, аби повернути хоч якісь активи.

Станом на сьогодні нам вдалося отримати від неплатоспроможних банків понад 49 мільярдів, з яких 19,5 мільярда або 40 відсотків - від продажу активів, решта - від управління цими активами. За середнього обсягу активів в управлінні Фонду на рівні 500 мільярдів гривень на сьогодні можна говорити про середню конверсію вісім відсотків. Наприкінці ми сподіваємось вийти на цифру близько десяти.

Чому такий низький рівень конверсії? По суті, це продаж з дисконтом понад 90 відсотків.

Кредитний портфель банків, які в період кризи потрапили в управління Фонду, складає понад 375 млрд мільярдів за балансовою вартістю. Понад 120 мільярдів гривень, або понад третину цієї вартості, - нараховані відсотки. Зі зростанням віку активу частка нарахованих відсотків також зростає. Є випадки, коли відсотки еквівалентні сумі кредиту. При цьому, в багатьох країнах відсотки припиняють нараховувати з настанням неплатоспроможності банку.

Середній строк прострочення кредиту в нашому портфелі - шість - вісім років. Наприклад, в банку «Надра» є такі, що не обслуговуються понад десять років. І переважна більшість позичальників не обслуговують кредити свідомо. Велика кількість підприємств вдаються до фіктивного банкрутства.

Продаж активу за 2-4 відсотки вартості - це світова практика. Україна за показником конверсії знаходиться в тренді, приблизно на рівні країн з подібною економікою. Якщо ж рахувати до вартості активу без нарахованих відсотків, як це роблять інші країни, то показник конверсії буде вищим - 5-6 відсотків. Але щоб зупиняти нарахування відсотків з введенням в банк тимчасової адміністрації, як це відбувається за вкладами, потрібні зміни в законодавстві.

Є думка, що для роботи з активами збанкрутілих банків доцільно створити спеціальну установу. Що ви про це думаєте?

Першого разу ми розглядали питання спецустанови ще у 2014 році, і вже тоді наші міжнародні консультанти були проти цієї ідеї. У світі є лише кілька прикладів ефективності спецустанови в країнах з розвиненою економікою. У країнах з економіками, що розвиваються, без належного захисту прав кредиторів і зрозумілих юридичних перспектив, таких прикладів не існує. Це утопія.

Крім того, в Україні була спроба створення такої спецустанови. Це був «Родовід Банк», який за сім років так і не став санаційним банком і в даний час ліквідується Фондом.

Я глибоко переконана: якщо за п'ять років актив не знайшов свій ринок, при цьому постійно там перебуваючи, спецустанова не допоможе. Вона буде корисною лише в одному випадку: коли немає політичної волі та бажання фіксувати збитки, тобто, завершувати продажі, які і дадуть відповідь на питання, хто скільки винен за підсумками кризи. Але це однозначно не наша історія.

Про який обсяг збитків йде мова?

Дев'яносто мільярдів Фонд сплатив вкладникам. Фактично всю суму ми позичили у держави, і на сьогодні повернули лише 30 мільярдів плюс понад 10 мільярдів відсотків. Тобто, залишається ще 50 мільярдів. Коли ми закінчимо ліквідацію банків - приблизно через рік - зможемо назвати остаточну вартість кризи для держави. Думаю, це буде половина від витраченої на виплати суми - близько 40-50 мільярдів. Далі буде залежати від того, як швидко та ефективно просуватиметься робота по 52 статті закону «Про систему гарантування вкладів», тобто, стягнення недостачі активів з акціонерів та менеджменту.

Є також збитки ринку - кредиторів четвертої та сьомої черг. На сьогодні вимоги четвертої черги - вкладників «200 плюс» - 38 мільярдів. З цієї суми погашено менше 3 мільярдів. Тобто, збитки понад 35 мільярдів. Коли ми закінчимо ліквідацію всіх банків, ця сума скоротиться, але не суттєво. Сьомій черзі - бізнесу - нам вдалось погасити 12,5 мільярдів зі 115. Тобто, збитки - понад 100 мільярдів.

Якщо скласти всі ці показники, виходить, що криза обійшлася державі, великим вкладникам та бізнесу приблизно в 190-200 мільярдів.

Що буде з цими збитками? Хтось буде їх відшкодовувати?

По закінченню продажу активів єдиним джерелом грошей для подальших розрахунків з кредиторами залишиться 52 стаття. Ми плануємо продуктивно попрацювати з новим парламентом, щоб передбачити в законодавстві механізм досудового врегулювання боргу колишніми акціонерами збанкрутілих банків. Тобто, або ми йдемо до суду і забираємо все майно, або колишній власник використовує інструмент погашення боргу, зберігаючи майно і залишки репутації. Попит на такий механізм з боку акціонерів банків є. Ми не хочемо крові - ми хочемо повернення грошей кредиторам.

Щодо погашення боргів Фонду перед державою, то джерелом надходжень для цього залишаються регулярні внески від банків. Ці борги доведеться гасити понад двадцять років.

Борг за векселями Міністерства фінансів - 49 мільярдів гривень, а нараховані відсотки - 67 мільярдів. Тобто, відсотки вище боргу, тому ми намагаємось домовитись про скорочення хоча б відсотків. З Національним банком ми розрахувались повністю.

Із завершенням ліквідації банків Фонд припиняє претензійно-позовну роботу щодо власників цих фінустанов?

Ні в якому разі. На сьогодні сума пред'явлених вимог перевищує 80 мільярдів, але поки що - жодного рішення суду на нашу користь немає. Ми будемо продовжувати судитися як на території України так і в іноземних юрисдикціях. На сьогодні складно прогнозувати, скільки ми можемо повернути. Але будь-які гроші, отримані за 52 статтею, стануть позитивною практикою. Важливо, щоб кожен банкір усвідомлював свою відповідальність, в тому числі фінансову.

Окрім 52 статті, є понад п'ять тисяч заяв про кримінальні правопорушення в банках на загальну суму в 434 мільярди. До суду дійшла мізерна кількість справ, решта застрягла в правоохоронних органах. Навіть резонансна історія в банку «Михайлівський» поки що нічим не закінчилася. Вирок суду отримано тільки по 13 справах на суму близько мільйона.

Правоохоронна і судова системи вимагають невідкладного оновлення. Часу на роздуми немає - лишається щонайбільше три роки, аби притягнути власників банків до відповідальності за 52 статтею. Але наші опоненти - великі фінансово-промислові групи, половина минулого складу Верховної Ради. Сподіваємося, що поточні зміни в країні допоможуть досягнути нашої мети.

Минуло п'ять років, і колишні власники можуть повернутися на ринок та відкрити нові банки?

Я так не думаю. Національний банк при узгодженні власника або топ-менеджера банку запитує характеристику Фонду. І ми вже дуже багатьом зіпсували кар'єру.

Ви завершили ліквідацію низки банків, але у вкладників або кредиторів виникають питання до них. Куди їм звертатись?

Можна як і раніше звертатись до Фонду. Щодо ліквідованих банків у нас немає ніяких повноважень. Але якщо виникають питання, ми на них відповідаємо.

Чи є ще на ринку проблемні банки? Можливі нові банкрутства?

Завершення банківської чистки не означає, що банкрутств ніколи не буде. Це постійний процес. Після запровадження Євродиректив Фонд повинен стати повноцінним учасником процесу прийняття рішення щодо того чи іншого банку. Так працює європейська система гарантування.

Банки повинні як виходити з ринку, так і з'являтися. Це нормальний процес. І в такій розвиненій країні як США, наприклад, бувають банківські банкрутства, але ніхто цього не боїться. Важливо вчасно розділити баланс банку таким чином, аби якісні активи продовжили працювати, а вкладники не відчули дискомфорту.

Тобто, масового банкрутства банків, як у кризові роки, очікувати не варто?

Перш за все, в системі залишилося менше банків, аніж потрапило до Фонду. Тобто, такого масштабу апріорі бути не може. І в цілому немає підстав для масштабної кризи. Але не виключено, що неплатоспроможні банки будуть.

На сьогодні банківський нагляд НБУ орієнтований на попередження проблем. Крім того, і представники Фонду заходять в банк до його неплатоспроможності - на стадії проблемності.

Якщо ми бачимо погіршення стану балансу банку, дистанційно запитуємо інформацію, щоб підготуватися до можливого врегулювання та сигналізувати Національному банку, що ми спостерігаємо за ситуацією.

Якщо зараз збанкрутує якийсь банк, то в чому будуть принципові відмінності процедури виведення його з ринку у порівнянні з кризовими роками?

Способи врегулювання неплатоспроможності лишаються незмінними, оскільки наш закон розроблено відповідно до міжнародних стандартів. Основні відмінності будуть у швидкості: вже зараз термін тимчасової адміністрації скоротився з трьох до одного місяця з можливістю продовжити ще на місяць.

Раніше виплата гарантованого відшкодування починалася протягом трьох місяців, тепер - на двадцятий день. І ми прагнемо того, щоб відшкодування стартувало з сьомого дня, як це працює в Європі. По суті, ми вже зараз відсотків на 70-80 працюємо за моделлю Євродирективи, тому повністю готові до їх повноцінного імплементування.

Якими є ключові уроки банківської кризи?

Головною нашою проблемою була несвоєчасність. Швидкість важлива для виведення банків з ринку, реалізації активів, прийняття рішень. Але якби ми повернулись на п'ять років, то навряд чи змогли б зробити щось краще. Потрібна була інфраструктура, яку ми будували «з коліс». Тому ми і почали реорганізацію вже зараз, аби бути готовими до змін.

Чи доцільно скасувати гарантії за валютними вкладами?

Я вважаю, що цього робити не можна. Це зашкодить інтересам вкладників. У Фонді працює диверсифікована система зборів, і сума відрахувань кожного конкретного банку залежить, в тому числі, від рівня валютних депозитів. Тобто, в суму внеску закладається валютний ризик. До того ж, зараз валютні вклади в банках не зростають.

Ольга Гордієнко