1 вересня, набула чинності угода про асоціація між Україною та ЄС. Переговори щодо угоди почались ще у 2017 році, але ії підписання вдалось здійснити тільки у 2014. Спершу була підписана політична частина угоди, а згодом, у червні 2014, економічна частина, яка передбачала створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ). Процес ратифікації угоди про асоціацію тривав довгий час, оскільки ії мали ратифікувати усі 28 держав - членів ЄС. У Нідерландах питання про ратифікацію Угоди про асоціацію між ЄС і Україною було винесено на консультативний референдум. На ньому 6 квітня 2016 року біля 61% громадян, які взяли участь в голосуванні, проголосували "проти". Оскільки результати референдуму не є зобов'язуючими для голландського уряду, нижня палата парламенту Нідерландів ратифікувала угоду 23 лютого 2017 року, а Сенат Нідерландів - 30 травня. Після того, як всі ратифікаційні документи були передані в ЄС, став можливим процес офіційного запуску угоди. Напередодні набуття чинності угоди, Українські Новини поспілкувались з першим секретарем відділу торгівлі та економіки Представництва ЄС в Україні Жосліном Гітоном, щоб дізнатись чого Україні очікувати від цієї угоди і які переваги вона може надати у майбутньому.

З 1 вересня набуває чинності Угода про асоціацію з ЄС. Власне, що нам слід очікувати від цього, з урахуванням, що торгова частина угоди вже діє.

Ви дуже правильно підмітили, що дійсно з 1 вересня, незважаючи на те, що Угода про асоціацію повністю набуває чинності, не слід очікувати кардинальних змін у торговій сфері, оскільки та частина угоди, яка передбачала створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, вже діє понад один рік, а якщо бути точнішим - півтора року. Однак, у той же час це дуже важлива дата з кількох причин. По-перше, так як угода повністю набуває чинності, не залишається жодних сумнівів, що вона буде діяти. І нам тепер не потрібно більше приділяти час і ресурси обговоренню питань набуття чинності цією угодою. Ми можемо повністю зосередитися на її впровадженні.

По-друге, набуття чинності не означає завершення процесу. Це скоріше тільки початок. Дійсно, між Україною і Європейським Союзом діє режим вільної торгівлі, однак йдеться не лише про тарифи, а також і про запровадження відповідних стандартів і норм, аби Україна могла стати де-факто частиною європейського ринку. Цей процес адаптування до норм, правил і стандартів ЄС триватиме багато років. Сьогодні Європейський Союз надає Україні допомогу у питаннях стандартизації, конкуренції, державних закупівель, щоб сприяти наближенню України до ринку ЄС. Це дуже амбітний проект і він, як я вже казав, займе досить багато років.

За даними за минулий рік товарообіг між Україною і Європейським Союзом збільшився на 25%. Чи є очікування на подальше збільшення взаємного товарообігу?

Дійсно у 2017 році, вже другий рік поспіль, відбувається збільшення товарообороту між Україною і ЄС. Невеличкий ріст спостерігався вже у 2016 році, а у 2017 ми маємо цифри за 6 місяців, і зростання складає 26%. Це вже хороший результат, але ми очікуємо ще кращого, адже наразі ми лише досягаємо докризового рівня торгівлі. Ми бачимо потенціал до ще потужнішого збільшення товарообігу.

Слід брати до уваги, що європейський ринок є складним і висококонкурентним, однак у той же час, це прозорий і здоровий ринок. Звичайно на ньому існують жорсткі правила, і таким країнам як Польща і Словаччина довелось багато років працювати для досягнення успіху на цьому ринку. Зараз ці країни мають величезне підвищення зовнішнього товарообороту. Адаптація до стандартів (а стандарти є ядром торгової частини Угоди про асоціацію) вимагатиме часу. До того ж необхідно знайти нових партнерів і споживачів на цьому новому ринку.

Тимчасово угода діяла 1,5 роки, але це не так багато. Потрібен час, і відповідне зростання відбудеться, але поступово. Також важливо не лише збільшити обсяг експорту власної продукції, а залучити іноземні інвестицій та технологій. Українські компанії будуть успішними, якщо вони зуміють інтегруватися у так званий "ланцюжок створення вартості", як це називається нашим технічним жаргоном, створять партнерства з тими європейськими компаніями, які планують перенести своє виробництво до інших країн і, зокрема, до України.

Тут також багато залежить від роботи всередині країни, зокрема від тієї, що виконує уряд і парламент. Дуже важливо, щоб Україна повністю і належним чином впровадила положення про ПВЗВТ, і результати обов'язково будуть, до того ж високі.

Щодо інвестицій. Наразі якісь великі європейські компанії мають намір інвестувати в ті чи інші проекти в Україні? Чи високий рівень корупції все ще залишається основною перепоною для інвесторів?

Я часто зустрічаюся з багатьма європейськими компаніями, вони з великим інтересом дивляться на Україну. Через географічну близькість до ЄС, висококваліфіковану робочу силу, менші виробничі витрати. Однак, багато підприємств, які вклали гроші в Україну після Помаранчевої революції, 2004 року не були успішними настільки, наскільки очікували. Звичайно, коли йдеться про інвестиції, ніхто не хоче бути першим. Всі хочуть подивитися, як вийде в інших. Тому, з одного боку, є величезні можливості, але з іншого - ніхто не хоче брати на себе ризик. До того ж бізнес-клімат покращується не настільки швидко, як хотілося б: і досі спостерігаються рейди проти українських та іноземних компаній. Це має величезний вплив на імідж країни. Від німецьких, французьких та інших підприємців я часто чую, що Україна дуже небезпечна для інвестицій. Вони не впевнені в тому, що, вклавши гроші, вони не матимуть проблем у наступні 10-15 років.

Є також досить значна різниця між компаніями, які давно присутні в Україні, і тими, які ніколи тут не працювали. Перші знають, що бізнес в Україні може приносити прибуток, нехай навіть не настільки великий, як вони, можливо, очікували,і нехай вони не збільшують особливо свої інвестиції та чекають, як буде розвиватись ситуація, але вони все ж продовжують працювати. Для інших Україна має дуже негативний імідж. Звичайно, велике значення має збройний конфлікт на сході, який справляє враження дестабілізації всієї країни. Але ми з вами, проживаючи тут, знаємо, що Київ, Харків, Львів є достатньо стабільними для залучення інвестицій. Тому Європейський Союз і український уряд працюють разом над тим, щоб це враження змінити.

Хочу також додати, що у нас є дуже хороша торгівельна угода, але необхідно докласти значних зусиль для покращення бізнес-клімату. Ця угода може бути найкращою у світі, але якщо продовжуватимуться рейди, пропадає будь-який сенс у цьому документі. Якщо рівень корупції залишатиметься таким же високим, суди продовжуватимуть приймати замовні рішення, і не працюватиме верховенства права - все це нівелюватиме положення угоди про асоціацію, якими б хорошими вони не були.

Не можу не задати наступне питання. Чи може Україна розглядати набуття чинності угоди про асоціацію як перший крок на шляху до вступу в Європейський союз? Як ми бачимо, у випадку з іншими країнами, що з часом вступили до ЄС, угода про асоціацію була таким собі проміжним етапом.

Мені важко відповісти на це досить політичне запитання, тож залишимо його політичним лідерам. Можу лише сказати, що немає жодних сумнівів у тому, що Україна - це європейська країна, і неодноразово на найвищих рівнях говорилося про те, що Угода про асоціацію не є остаточним етапом у наших відносинах. Безумовно, перспектива є, і її горизонт залежить від України. Також є певні аспекти з боку Європейського Союзу. Зокрема, ЄС проводив політику розширення. Цей процес був складним, а зараз ми знаходимося у ситуації, коли одна країна прийняла рішення про вихід з Європейського Союзу, і не йдеться про приєднання інших країн. ЄС потрібен час для повної інтеграції країн, які до нього відносно нещодавно приєдналися.

Мені здається, що зараз не дуже продуктивно говорити про наступні кроки, тому що перед нами стоїть завдання впровадження угоди. Думаю, найкращий спосіб просування вперед - це докласти зусиль для забезпечення успіху угоди. Якщо вона впроваджуватиметься успішно і належним чином, це принесе Україні значні переваги. А якщо ми сьогодні будемо думати про абстрактні цілі - це буде контпродуктивно чи принаймні не настільки продуктивно. Чого б ми хотіли? Ми б хотіли справжніх конкретних результатів для громадян України, для українських компаній від впровадження угоди, а не якихось майбутніх непевних цілей. Угода вже відкриває великі перспективи, і тут багато роботи як для ЄС, так і для України. До того ж, повторюся, ми тільки на початку цього процесу.

Ми вже говорили про те, що України зараз має не найкращий імідж в ЄС. Найдієвіший спосіб покращити цей імідж - це забезпечити успіх у впровадженні угоди про асоціацію. Якщо це відбуватиметься швидко, якщо будуть конкретні результати на місцях, то що може краще змінити враження про Україну у Парижі, Брюсселі, Берліні та інших столицях країн ЄС.

Коли Угода тільки готувалась до підписання, йшла мова про те, що Україна може отримати компенсацію за втрати, які вона понесла в тому числі і через введення контрсанкцій з боку Російської Федерації у відповідь на євроінтеграційний курс України.

Ця ідея, мені здається, з'явилася під час Вільнюського саміту у 2013 році й і полягала у тому, що Європейському Союзу запропонували заплатити за збитки, що, як вважали, мала понести Україна у разі підписання Угоди про асоціацію. Я абсолютно не погоджуюся з такою логікою. ЄС не відповідає за санкції, запроваджені Росією. Україна - суверенна країна, вона зробила свій вибір. А російські санкції є абсолютно політично вмотивованими і не мають під собою жодного економічного підґрунтя. Сказавши це, зазначу, що, тим не менше, Європейський Союз надає Україні величезну допомогу. Але про це згодом.

Спершу хотів би зазначити, що ЄС сам платить досить високу ціну за нинішню ситуацію, запровадивши санкції проти Росії через її дії у Криму та на Донбасі. Росія, у свою чергу, ввела зустрічні санкції проти Європейського Союзу. Від цього значною мірою потерпають і сільгосп виробники ЄС, і промисловці.

Втім, допомога Європейського Союзу Україні, не пов'язана з санкціями Росії. Слід згадати, що Угода про асоціацію дозволяє Україні отримати ринок до найбільшого торговельного блоку у світі, який нараховує 500 млн достатньо заможних споживачів. До того ж ЄС запропонував макрофінансову допомогу Україні, що означає доступ до дешевих кредитних ресурсів. Вже зараз ми бачимо, що ця допомога є ефективною, оскільки сьогодні макроекономічна ситуація в країні значно стабільніша, ніж два роки тому. Також Європейський Союз надає бюджетну підтримку і технічну допомогу - ці кошти спрямовуються на боротьбу з корупцією, покращення бізнес-клімату, децентралізацію. Плюс додаткова підтримка у вигляді автономних торгівельних преференцій та фінансів, що надаються через ЄБРР и ЄІБ, які допомагають українським компаніям залучати іноземні інвестиції й адаптуватись до норм і правил Європейського Союзу. Все це свідчить про те, що ЄС підтримує Україну у нинішні складні часи і продовжуватиме робити це й надалі.

Якщо об'єднати всі ці показники, загальний обсяг фінансової допомоги Україні складає близько 11 млрд євро?

11 млрд євро було певний час тому, наразі цей показник складає за нашими підрахунками 12,8 млрд євро. Але треба пам'ятати, що ми у цьому випадку додаємо різні за своєю природою цифри. Тобто з одного боку ми говоримо про кредити, які необхідно буде повернути, хоча ці кредити надаються за дуже низькою ставкою. А з іншого - про бюджетну допомогу, яку не потрібно буде повертати.

Повертаючись до попереднього запитання, малося на увазі, що, наприклад, після того, як у 2013 році на ринках Митного союзу були введені обмеження на молдавське вино, ЄС обнулив митну ставку і зняв квоти на цю продукцію. І в 2014 році у Європейському союзі розглядалася можливість введення подібного механізму щодо України.

Але є те, що ми робимо прямо зараз. У тому сенсі, що ми, як я вже коротко згадував, надали додаткові автономні преференції, які, зокрема, передбачають і збільшення квот безмитної торгівлі. Вони будуть введені в дію цієї осені. Це не пов'язано з російськими санкціями, але це спосіб прискорити відкриття ринку ЄС.

Останній раз, коли пан Домбровскіс відвідував Україну, це було як раз під час останнього саміту Україна-ЄС, він казав що згідно з графіком є час до 4 січня 2018 року, щоб надати Україні черговий транш макрофінансової допомоги. Як я розумію основною перепоною для надання траншу є те, що наш парламент досі не надав дозвіл на експорт деревини. Якщо терміни не будуть витримані чи є ризик того, що транш наданий не буде?

Я хотів би наголосити, що терміни - це суто технічне питання. Програма макрофінансової допомоги була прийнята декілька років тому, і строки надання кожного траншу були встановлені з самого початку.

Ми все ще дуже чекаємо, що всі умови будуть виконані. Ці питання піднімав віце-президент Європейської Комісії Валдіс Домбровскіс з Прем'єр-міністром України, й вони також обговорювалися Президентами Порошенком, (Президентом Єврокомісії) Юнкером і (Президентом Ради ЄС) Туском. І ми продовжуємо майже щоденний діалог з українською владою, урядом, Міністерством економічного розвитку та торгівлі, парламентом, аби вирішити ці питання. Оскільки питання, яке Ви згадали, дійсно є однією з умов відповідного меморандуму про взаєморозуміння, ми сподіваємося на його вирішення у встановлені строки.

Якщо всі умови будуть виконані, ми отримаємо транш вже у січні?

Може бути невелика технічна затримка у декілька тижнів між прийняттям рішення та безпосередньою виплатою, але якщо все буде добре, то транш буде наданий на самому початку наступного року.