На противагу російській пропаганді, яка поширює міф про нібито неминучість своєї перемоги, Україна фактично перемагає у війні - таку думку наводить та обґрунтовує у колонці у Financial Times військовий історик та філософ Юваль Ноа Харарі.

За його словами, навіть президент США Дональд Трамп, який ще в лютому 2025 року радив Володимиру Зеленському поступитися Росії, тепер визнає: Україна, за підтримки ЄС, здатна "боротися і перемогти".

Коли у лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабний наступ на Україну, прагнучи знищити українську державність, Москва і багато світових спостерігачів вважали, що Київ впаде за кілька днів. Навіть союзники України не вірили в її спротив і пропонували евакуювати Зеленського.

Однак українська армія відбила наступ на Київ, а восени 2022 року здобула гучні перемоги на Харківщині й Херсонщині, значна частина окупованих територій була звільнена.

З того часу лінія фронту змінилася мало, пише Харарі. Росія не змогла захопити жодного стратегічно важливого міста - Києва, Харкова чи Херсона.

У 2025 році, попри величезні втрати (200-300 тис. убитих і поранених), Москва змогла захопити лише тонку смугу території - близько 0,6 % площі України. Фактично, у серпні 2025 року Росія контролює навіть менше української території, ніж у серпні 2022-го, пише автор.

За теперішніх темпів наступу їй знадобилося б 100 років і десятки мільйонів жертв, щоб захопити всю Україну.

За словами Харарі, ця ситуація нагадує Західний фронт Першої світової війни: величезні втрати заради кількох кілометрів руїн. Так само сьогодні російські "успіхи" - здебільшого пропагандистські.

Україна свідомо здійснює тактичні відступи, щоб зберегти армію та життя солдатів, тоді як росіяни кидають війська в марні атаки. Фактично Київ зумів зупинити Москву, вважає автор статті.

Він наводить порівняння, яке нещодавно зробив австралійський генерал Мік Раян: якби США після трьох років війни в Іраку захопили лише 20 % країни, втративши мільйон військових, навряд чи хтось вважав би це перемогою. Те саме стосується й Росії.

Харарі також згадує про успіхи України на морі - завдяки дронам і ракетам українці нейтралізували російську морську перевагу й змусили флот ховатися в далеких бухтах.

У небі Росія теж зазнала провалу, пише автор - попри чисельну перевагу, їй не вдалося встановити контроль над українським небом. Українські удари навіть знищили частину стратегічних бомбардувальників. Москва змушена бити по містах дронами й ракетами, тоді як Київ утримується від ударів по цивільних цілях у РФ, але демонструє здатність нищити об'єкти в глибині російської території.

Харарі додає, що Україна досягла цього без прямого військового втручання третіх країн. Єдиною країною, яка відправила на цю війну своїх солдатів, стала Північна Корея - понад 10 тис. її солдатів пішли воювати за Росію. Тим часом НАТО надає Києву зброю та ресурси, але без власних військ.

Водночас варто пам'ятати, що 2022 року союзники відмовлялися давати Україні багато видів важкого озброєння, а деякі обмеження діють досі. Тож перемоги в Києві, Харкові й Херсоні були здобуті з доволі обмеженими ресурсами. Якби допомога надійшла повною мірою з самого початку, війна могла завершитися вже 2023 року, вважає автор статті.

На його переконання, найвразливіше місце України - сумніви та нерішучість союзників. Оскільки Росія не змогла перемогти на суші, у повітрі та на морі, вона намагається "обійти" український спротив, підриваючи рішучість США та ЄС. Кремль хоче переконати їх, що перемога РФ неминуча, аби змусити Захід відмовитися від підтримки Києва.

Це було б катастрофою не лише для України, а й для НАТО: втрата довіри, ослаблення оборони перед дедалі більшою російською загрозою, пише Харарі.

Сьогодні найбільша й найдосвідченіша армія, яка реально захищає Європу від Москви, - українська. Вона налічує близько 1 млн бійців, більшість із яких пройшли бойові дії. Для порівняння, у Німеччини, Франції та Польщі армії значно менші - близько 200 тисяч людей - і переважно без бойового досвіду.

Якщо завтра Росія нападе на Європу, а США залишаться осторонь, головною силою оборони стане саме Україна.

Більше того, армія США також може повчитися в українських військових: українська армія має унікальний досвід сучасних боїв і особливо інновацій у сфері дронів. Це одна з причин, чому Трамп останнім часом демонструє більшу прихильність до України - він воліє підтримувати переможців, пише Харарі.

Неможливо точно передбачити хід війни, але в одному аспекті результат уже визначений. Війни виграють не ті, хто завойовує більше територій, а ті, хто досягає своїх політичних цілей - І тут Путін зазнав поразки, вважає автор.

Його головна мета була - довести, що Україна не є реальною нацією. Він писав про це у своїй статті 2021 року, де називав Україну "фейковою державою". Війна мала показати, що українці - це росіяни, які прагнуть повернутися до "матінки-Росії".

Реальність виявилася протилежною. Світ побачив, що Україна - справжня нація, готова боротися до кінця за свою незалежність. Патріотизм, сформований у боях і жертвах, житиме поколіннями.

Україна вже перемогла в головному, пише Харарі: Путіну не вдалося знищити її національну ідентичність. І це досягнення є незворотним.