Працювати задарма - сумнівне задоволення. А платити за те, щоб тебе пустили в офіс, де ти вдаєш, що працюєш, - взагалі абсурдно. Але саме такий "формат зайнятості" сьогодні набирає популярності серед китайської молоді, що опинилася без роботи.

На тлі економічного спаду та рекордно високого безробіття серед молоді (понад 14%), у Китаї з'явилася нова практика: молоді люди платять гроші, щоб "ходити на роботу" у спеціально організовані псевдоофіси.

Їх вже можна знайти в Шанхаї, Шеньчжені, Нанкіні, Ченду, Ухані та інших великих містах.

Ілюзія офісу

30-річний Шуй Чжоу, підприємець з Дунгуаня, втратив бізнес у сфері харчування у 2024 році.

У квітні він почав платити 30 юанів (приблизно чотири долари) на день, щоб працювати в коворкінгу компанії Pretend To Work (з англ. "Прикидайся, що працюєш"), стилізованому під справжній офіс. Там він зустрічається з "колегами", які, як і він, вдають, що дуже зайняті роботою.

"Я почуваюся щасливим. Ми наче працюємо разом, як справжня команда", - каже Шуй.

Офіси облаштовані як належить: комп'ютери, інтернет, кімнати для нарад, зони відпочинку.

У середньому вхід коштує 30-50 юанів на день (близько 4-7 доларів), іноді у вартість входять обід, снеки та напої.

І справа не лише в тому, щоб "посидіти в офісі".

Учасники можуть шукати роботу, працювати над власними проєктами і навіть запускати стартапи.

Перехідний етап чи втеча від безвиході?

Експерти називають це явище "перехідною формою зайнятості".

"Молоді люди використовують такі простори, щоб подумати, перечекати, знайти ідеї для стартапу, чи щоб відчути себе частиною соціуму", - пояснює Крістіан Яо, фахівець з китайської економіки в університеті Вікторії у Веллінгтоні (Нова Зеландія).

Шуй Чжоу знайшов "фейковий офіс" через соцмережу Xiaohongshu. Він вирішив, що робоча атмосфера допоможе йому стати більш дисциплінованим. Він ходить туди вже понад три місяці.

Шуй навіть надіслав батькам фото з офісу - і каже, що вони стали спокійніше ставитися до того, що він зараз без роботи.

Хоча формально ніякого контролю немає, Шуй приходить в офіс між 8 і 9 ранку і нерідко залишається до 11 вечора - йде тільки після того, як піде адміністратор.

Каже, що вже здружився з іншими "працівниками".

Хтось з них шукає роботу, хтось запускає свої проєкти, а коли є вільний час - спілкуються, жартують, грають і вечеряють разом.

"Мені подобається це відчуття команди. Я став набагато щасливіший, ніж був раніше", - зізнається Шуй.

23-річна Сяовень Тан із Шанхаю орендувала робоче місце в схожому офісі лише на місяць. Формально - для проходження стажування, щоб університет видав їй диплом.

Фактично - вона платила за можливість сидіти за столом і писати онлайн-романи, щоб трохи підзаробити.

"Якщо вже прикидатися, то до кінця", - жартує Тан.

Бяо Сян, директор Інституту соціальної антропології Макса Планка в Німеччині, пояснює феномен удаваної роботи в Китаї глибше:

"Це своєрідний захист від безпорадності та фрустрації, які виникають через брак робочих місць. Для багатьох це - спосіб втекти від тиску суспільства, створити навколо себе невидимий щит і трохи перепочити".

Ілюзія, за яку не соромно

Засновник одного з перших "фейкових офісів" в Дунгуані, 30-річний підприємець Феюй, сам був безробітним - його магазин закрився під час пандемії.

"Я впав у депресію, мало не зламався, - згадує він. - Хотів змінити ситуацію, але почувався безсилим".

У квітні цього року він почав просувати свою послугу, і вже за місяць усі робочі місця були зайняті. Новим охочим навіть доводиться чекати.

Новий бізнес він описує так: "Я продаю не столи і стільці, а людську гідність. Можливість почуватися потрібним".

Сьогодні 40% його клієнтів - недавні випускники університетів, яким потрібне формальне підтвердження "досвіду роботи". Деякі з них приходять, щоб впоратися з тиском батьків.

Решта - фрилансери, люди, які не залежать від конкретного місця роботи, письменники-початківці, та ті, хто просто втомився бути сам на сам із тишею.

Дехто, як-от Шуй Чжоу, дійсно використовує цей час із користю: він вивчає ШІ-інструменти і сподівається, що це дасть шанс на реальну роботу.

Середній вік відвідувачів - близько 30 років, наймолодшому - 25.

Соціальний експеримент

Офіційно таких працівників називають "фахівцями гнучкої зайнятості" - до цієї категорії належать і водії таксі, і далекобійники.

Однак у далекій перспективі Фейю сумнівається, що його бізнес залишиться прибутковим. Для нього це радше соціальний експеримент.

"Ми створюємо ілюзію, щоб зберегти повагу до себе. Але якщо ми просто продовжимо "виставу", то візьмемо участь у м'якому обмані. Треба допомогти людям перетворити "фальшивку" на реальний старт".

30-річний Чжоу активно розвиває навички роботи зі штучним інтелектом.

Він помітив, що багато компаній хочуть, щоб працівники вміли користуватися ШІ-інструментами.

Тож він упевнений - опанування таких навичок допоможе йому швидше знайти хорошу роботу.