Туреччина до кінця 2028 року зможе забезпечити понад 50% своїх потреб у газі завдяки власному видобутку та збільшенню імпорту скрапленого природного газу (СПГ) зі США.

У підсумку це обмежить присутність російських і іранських постачальників на їхньому останньому великому європейському ринку, повідомляє Reuters.

Вашингтон публічно тисне на союзників, зокрема на Анкару, щоб ті зменшували енергетичні зв'язки з Москвою та Тегераном. 25 вересня президент США Дональд Трамп під час зустрічі в Білому домі закликав президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана відмовитися від російського газу.

Росія лишається найбільшим постачальником газу до Туреччини, але її частка знизилася з понад 60% два десятиліття тому до 37% у першому півріччі 2025 року. Довгострокові контракти РФ на 22 млрд куб. м на рік з постачанням трубопроводами Blue Stream і TurkStream наближаються до завершення, а угода з Іраном на постачання 10 млрд куб. м щорічно спливає в середині 2026-го. Водночас контракти на імпорт газу з Азербайджану діятимуть до 2030 та 2033 років.

Разом із тим Анкара нарощує постачання газу з інших джерел. Держкомпанія TPAO збільшує видобуток, державні та приватні оператори розширили СПГ-термінали для імпорту з США та Алжиру.

За попередніми розрахунками, з 2028 року власний видобуток та законтрактовані обсяги СПГ перевищать сумарно 26 млрд кубометрів на рік проти близько 15 млрд куб. м у 2025-му.

За річного попиту близько 53 млрд куб. м це скоротить потребу в трубопровідному імпорті до близько 26 млрд куб. м - значно нижче від нинішніх 41 млрд куб. м за контрактами з РФ, Іраном і Азербайджаном.

Туреччина підписала серію СПГ-угод із американськими постачальниками на $43 млрд, зокрема 20-річну з Mercuria у вересні, а сумарна приймальна потужність СПГ-інфраструктури досягла 58 млрд куб. м на рік.

Попри це, наразі російський газ продовжує надходити до Туреччини у максимальних обсягах. Теоретично турецька BOTAS могла б припинити імпорт із РФ за 2-3 роки, але цього не станеться, адже російський газ конкурентний за ціною і дає важіль у переговорах з іншими постачальниками.

Міністр енергетики Алпарслан Байрактар заявив, що Туреччина мусить диверсифікувати джерела - від РФ, Ірану й Азербайджану до США - водночас відзначивши, що американський СПГ нині дешевший варіант.

Стратегія Анкари передбачає перетворення на регіональний газовий хаб: споживати російський та іранський газ усередині країни, а власний видобуток і імпортований СПГ реекспортувати до ЄС. BOTAS уже має невеликі експортні угоди з Угорщиною та Румунією.

Поза газом Туреччина зберігає глибокі енергетичні зв'язки з РФ - "Росатом" будує першу АЕС країни, а країна є провідним споживачем російської нафти й дизпального.

Раніше повідомлялось, що промисловий комітет Європарламенту готує поправки до плану RePowerEU з метою прискорити повний розрив із російськими енергоносіями.

Згідно із проєктом, нові закупівлі газу з РФ заборонять уже з початку 2026 року, короткострокові чинні контракти дозволять завершити до середини червня 2026 року, а довгострокові - до 1 січня 2027 року.