23 травня о 12:00 усі церкви Сербської православної церкви били у дзвони. Це робили для того, щоб не допустити прийняття "антисербської" резолюції Генасамблеї ООН, голосування щодо якої очікувалося того ж дня ближче до вечора.

На засідання ООН терміново вилетів і президент Сербії Александар Вучич - попередньо також публічно помолившись про провал резолюції.

Великі сербські мітинги пройшли не лише в Сербії, а й у сусідніх країнах, зокрема - у Чорногорії, з метою створити тиск на уряди цих країн не підтримувати резолюцію.

А далі всіх пішов скандальний президент Республіки Сербської (ентитет у складі Боснії і Герцеговини) Мілорад Додік. Він спочатку заявив, що прийняття резолюції ООН зробить неможливим подальше перебування Республіки Сербської в складі БіГ, а згодом - що незалежно від результатів голосування в ООН вони починають підготовку до оголошення незалежності.

Що ж такого особливого у цій резолюції? І які наслідки матиме її схвалення?

Резолюція, яка "може призвести до нової війни"

Перш за все - трохи історії.

У липні 1995 року в боснійському місті Сребрениця війська Республіці Сербської під командуванням воєнного злочинця Ратко Младича влаштували масове вбивство понад 8 тисяч боснійських мусульман чоловічої статі. До речі, деякі дослідники пишуть, що у різанині, найбільшій у повоєнній Європі, брали участь так звані "російські добровольці".

Згодом Гаазький трибунал для колишньої Югославії та Міжнародний суд ООН низкою своїх рішень визнали злочин у Сребрениці геноцидом.

Ба більше, важливий внесок у встановлення фактів геноциду зробили у тому числі серби - прокурори та судді Суду Боснії і Герцеговини. Після війни та розслідувань воєнних злочинів вони висували обвинувачення і виносили вироки воєнним злочинцям, які здійснювали геноцид. Але - і це важливо - не сербам взагалі як цілій етнічній групі.

Не було звинувачень усіх сербів і у проєкті резолюції Ради безпеки ООН від 2015 року, яку заблокувала Росія.

Саме тому нинішню резолюцію звинувачували у спробах встановити колективну відповідальність для всіх сербів.

А це, заявляли сербські лідери, могло взагалі призвести до скасування автономії Республіки Сербської як утворення, що виникло внаслідок геноциду.

Відразу після появи проєкту резолюції виникла "антирезолюційна коаліція" її противників - Сербії, Республіки Сербської та, за їхніми спинами, Росії, а також ще декількох десятків країн "третього світу".

Почалася дипломатична війна, метою якої було не допустити винесення документа на голосування ГА ООН.

Президент Вучич та глава МЗС Сербії провели зустрічі майже з сотнею представників інших країн, намагаючись залучити їх до згаданої коаліції.

Ба більше, Вучич особисто літав до Нью-Йорку в ООН, де настирливо намагався переконати співрозмовників підтримати сербську позицію щодо недопущення обговорення документа, намагався заблокувати її рух бюрократичними коридорами Організації.

Ключовий аргумент Сербії - прийняття цієї резолюції нібито призведе до критичного загострення ситуації на Західних Балканах, аж до початку нової війни.

Не міг промовчати і Мілорад Додік, який відразу заявив, що у разі схвалення резолюції наступного дня Республіка Сербська "вийде" з БіГ, оскільки сама резолюція спрямована на "закриття" РС.

А разом із тим, за підтримки російської дипломатії, обидва сербські лідери постійно наголошували: резолюція нібито звинувачує увесь сербський народ у "геноцидності".

Був і внутрішній "фронт" боротьби проти вшанування жертв геноциду, де політики намагалися розхитувати ситуацію та сіяти ненависть між народами регіону.

Зокрема, Вучич, Додік та глава Сербської православної церкви патріарх Порфирій домовилися провести Пасхальну асамблею сербського народу, яка "випадково" мала б відбутися відразу після голосування в ООН.

У ній мали б взяти участь серби БіГ, Косова, Сербії. А якийсь документ, освячений патріархом мали б схвалити парламенти Сербії та РС.

Цей захід "сербського світу", на щастя, не відбувся, натомість за два дні до голосування пройшла "захисна" служба у соборі святого Сави (не допомогло), а днями мають розпочатися військові маневри за участю тисяч громадян та резервістів Сербії.

"Тавро на лобі всіх сербів"

"Саме з моменту ухвалення резолюції у 2015 році єдиною метою, єдиним наміром було покласти моральну і політичну провину на одну сторону, на один народ. Народ Сербії та Республіки Сербської як частини Боснії та Герцеговини. Це був єдиний намір", - заявив на засіданні ООН Александар Вучич.

За його словами, це резолюція не має іншої мети, окрім "поставити тавро на нашому лобі", оскільки "всі люди, які були звинувачені у зв'язку зі Сребреницею, чи це був злочин, геноцид, різанина, як би ви це не називали, вони всі вже були засуджені до тюремного ув'язнення".

А щоб додати своїм слова більшої ефективності, він приніс на засідання ООН сербський прапор, накинувши його собі на плечі.

Втім, ці засоби тиску від сербського президента не спрацювали.

23 травня Генеральна асамблея ООН схвалила резолюцію, яка встановлює 11 липня "Міжнародним днем роздумів та пам'яті про геноцид у Сребрениці 1995 року".

Крім того, у резолюції беззастережно засуджуються дії, які прославляють осіб, засуджених за воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, у тому числі відповідальних за геноцид у Сребрениці.

Разом із тим резолюція наголошує на важливості завершення процесу пошуку та ідентифікації решти жертв геноциду в Сребрениці та їх гідного поховання, а також закликає до продовження кримінального переслідування всіх винних у цьому геноциді.

Резолюцію було ініційовано Німеччиною та Руандою (країнами, які у своїй історії дуже близько "зустрічалися" з геноцидом та розуміють його небезпеку для людства), а її співавторами стали 36 держав-членів ООН.

За цю резолюцію проголосувало 84 держави-члена ООН (у тому числі Україна), проти було 19, утрималися 68, а 23 не брали участі у голосуванні.

Коаліція країн, яка голосувала проти визнання, яку зумів мобілізувати сербський президент, є досить показовою. Переважно туди входять країни, що мають чималі проблеми із правами людини: Білорусь, Куба, Китай, Північна Корея, Нікарагуа, Росія. Очікувано Сербію підтримала й дружня Угорщина.

Показовий момент: за наполяганням Чорногорії до проєкту резолюції було внесено правку, яка додатково підкреслює, що цей документ "не спрямований проти жодної нації чи народу", а засудження стосується лише "конкретних виконавців".

Втім, ця правка викликала у Сербії лише істерику, адже позбавляло її критиків вкрай важливого аргументу.

Дійшло до того, що Вучич звинуватив Чорногорію в "брудній грі" "на замовлення".

Цей конфлікт розколов регіон - і, як наслідок, усі країни колишньої Югославії (звичайно, окрім Сербії) підтримали цю резолюцію - і це лише збільшило масштаби поразки Сербії та її російських союзників.

Резолюція як попередження

Чи можна було уникнути появи цієї резолюції?

Напевно, якби нинішня сербська влада не заплющувала очі (і це щонайменше) у масштабній реабілітації Ратко Младича та інших воєнних злочинців, потреби у цій резолюції не було би.

Достатньо нагадати, що парламентарі Республіки Сербської 18 квітня схвалили доповідь, яка заперечує геноцид у Сребрениці.

Але залишається цікаве запитання: чому голосування в Генасамблеї вирішили провести цього року, а не наступного, коли вшановуватиметься 30-та річниця геноциду у Сребрениці, і що було би дуже логічним та виправданим?

Таке рішення виглядає як елемент консолідованого політичного тиску західних країн на сербських лідерів.

Заходу набридло фінансувати інфраструктурні проєкти Вучича, який розширює співробітництво з Китаєм, відмовляється підтримувати Спільну зовнішню та безпекову політику Євросоюзу (CFSP) та не приєднується до антиросійських санкцій, зберігає тісні відносини з Путіним, а також не бажає прогресу у нормалізації відносин з Косовом.

І при цьому ці дії відбуваються під прикриттям гасел щодо продовження євроінтеграції.

Ну а Додік своїм сепаратизмом дійсно штовхає регіон до глибокої військово-політичної кризи на тлі поглиблення фінансово-економічної кризи в РС, скорочення інвестицій та зростаючих проблем з виплатами пенсій та зарплат.

А грошей дають усе менше, навіть Угорщина (остання надія) з обіцяних останніми роками 350 млн євро надала поки що лише 50 млн.

За таких обставин Додік вже зробив першу поступку: погодився виконати рішення верховного представника Крістіана Шмідта (якого нібито не визнає, як і його рішення) та провести місцеві вибори у жовтні, як того вимагає законодавство БіГ. І такі поступки суттєво послаблюють погрози Додіка розпочати роботу над "мирним розмежуванням", як було анонсовано напередодні голосування в ООН.

Як бачимо, ЄС та США переходять від закликів поважати міжнародне право та виконувати свої зобов'язання до конкретної та більш жорсткої політики з метою збереження миру та стабільності на Західних Балканах, обмеження російського впливу в регіоні.

Втім, і Росія намагатиметься розпалювати ворожнечу між народами регіону, тепер - спекулюючи на резолюції ООН...

* * * * *

Світова спільнота виконала свій моральний обов'язок та вже незабаром, 11 липня, відзначить день вшанування пам'яті не тільки жертв геноциду в Сребрениці, але й в інших країнах.

Боротьба проти тих, хто заперечує прояви геноциду, стає всесвітньою.

Прийняте рішення є важливим і для України, адже світ побачив геноцид, скоєний російськими окупантами. І який має бути покараний.

А резолюція, щойно схвалена в ООН, створює умови для ефективної боротьби проти геноциду та покарання за його здійснення.

Автор: Володимир Цибульник,
кандидат історичних наук, тимчасовий повірений у справах України в Боснії і Герцеговині (2018 рік)