З головних банківських держав світу вже понад тиждень надходять тривожні звістки. Востаннє про проблеми банків так багато говорили у новинах майже 15 років тому. Тоді все обернулося світовою економічною кризою, наслідки якої ми переживаємо досі.

Що сталося цього разу, чому у банків у США та Швейцарії виникли труднощі і як вони загрожують вкладникам, бізнесу, фінансовій стабільності та зростанню економіки в усьому світі?

Що трапилося

Спочатку в Америці лопнув Silicon Valley Bank (SVB) - не системний, але помітний: 16-й за розміром активів і головний банк хайтек-стартапів та венчурних інвесторів у Каліфорнії. Після проблеми почалися у нью-йоркського Signature Bank, в якому любив зберігати гроші криптовалютний бізнес. А цього тижня виручати довелося 14-й за розміром First Republic Bank.

Жоден із трьох банків не входить до топ-8 системно значущих гігантів американської банківської системи. Однак і минула криза починалася у 2007-2008 роках з невеликих імен, тому напружилися всі: вкладники, інвестори, регулятори та навіть президент Джо Байден.

Напружилися, бо світову економіку лихоманить уже понад рік через постковідну інфляцію та вторгнення Росії в Україну. Примара нової масштабної світової економічної кризи блукає планетою, і всі намагаються передбачити, коли і де вона вдарить. Банки ідеально підходять на роль першої ластівки, оскільки минула криза почалася саме з них.

Тому інвестори та вкладники стали виводити гроші від гріха подалі - з рахунків та з капіталу банків. Їх не переконали ні рішуче втручання влади, яка надала клієнтам проблемних банків гарантії збереження їхніх грошей, ні запевнення у стійкості та чудовій капіталізації банківської системи.

У результаті з початку березня банки США, Європи та Японії втратили 15% ринкової вартості. Інвестори скинули їхні акції майже на пів трильйона доларів.

Вирішивши, що з банками поки що краще справи не мати, вони стали виглядати слабку ланку, щоб зрозуміти, який з них виявиться найбільш вразливим, якщо з американських іскор спалахне пожежа світової фінансової кризи. І знайшли чудового кандидата в Європі.

Під гарячу руку потрапив уже не американський середнячок, а швейцарський гігант зі 167-річною історією - Credit Suisse, один із 30 системотворчих банків у світі.

Центробанк Швейцарії був змушений вступитися та підтримав Credit Suisse на плаву безпрецедентною кредитною лінією на 54 млрд доларів. Однак доля банку висить на волосині, тому що його застарілі проблеми нікуди не поділися і швидко вирішити їх не вдасться. Саме через них від Credit Suisse вже не перший місяць тікають клієнти. Саме тому швейцарський банк накрило першою хвилею американського мінішторму, що докотилася до Європи.

Якщо паніка розвиватиметься й надалі, вона обіцяє серйозні проблеми всьому фінансовому сектору, де все взаємопов'язане та побудоване на довірі. А фінансова криза загрожує реальній економіці.

Торік Нобелівську премію з економіки дали саме тим, хто науково довів, що банки відіграють найважливішу роль у функціонуванні сучасної економіки, а втрата довіри до банків та набіги вкладників здатні перетворити легку хворобу на глибоку депресію.

Чи є привід для паніки? Щоб відповісти на це питання, доведеться спочатку коротко згадати, що саме сталося з американським та швейцарським банками.

Чому луснув SVB

На депозитах у SVB переважно зберігали надлишки коштів стартапів, на які в останні два роки пролився золотий дощ венчурних мільярдів. SVB розміщував залучені кошти до супернадійних держоблігацій США, але прорахувався.

Оскільки центробанки вже рік підвищують ставки, щоб перемогти інфляцію, ціни цих облігацій знизилися. Утворилася дірка між пасивами та активами банку - залученими та вкладеними грошима. SVB довелося терміново (отже, дешево) продати портфель держоблігацій на 21 млрд доларів. Він втратив на цьому 1,8 млрд і хотів компенсувати збитки залученням акціонерного капіталу.

Про все це банк звітував, як належить. Погані новини привернули увагу. Серед унікальної клієнтської бази SVB вони поширилися зі швидкістю ретвіту, і одного дня клієнти спробували зняти з рахунків 42 млрд доларів.

Банк лопнув, влада забрала його собі, гарантувала вкладникам повернення грошей і зараз намагається продати в ідеалі весь банк разом, а в крайньому разі - його активи частинами.

Що трапилося з Credit Suisse

Credit Suisse - один із двох стовпів знаменитої на весь світ швейцарської банківської системи. Другий - UBS, і нинішні труднощі Credit Suisse цілком можуть залишити його без головного конкурента, хоч би як цього намагалися уникнути швейцарська влада.

Стаття на тему:

20.03.23 Швейцарський банківський гігант UBS купив Credit Suisse
Швейцарський банківський гігант UBS купив банк Credit Suisse, що опинився у складному становищі, за 3 млрд швейцарських франків (3,24 млрд доларів).

Проблеми Credit Suisse розпочалися давно. Банк переживає скандал за скандалом і нескінченну реструктуризацію ось уже 10 років. За останні півтора року він тричі переписував антикризовий план.

В успіх цих планів не вірили клієнти: мільйонери забирали гроші, і лише у жовтні-грудні минулого року вивели понад 100 млрд доларів.

Банк повільно хилився до занепаду, і тут трапилися три фатальні для нього події. В Америці звалився SVB. Сам Credit Suisse відклав публікацію річного звіту, до якого виникли питання наглядових органів. І нарешті, ключовий саудівський акціонер швейцарського банку сказав в інтерв'ю, що в жодному разі не дасть йому ще грошей.

Він пояснив, що справа не в Credit Suisse, а в регулюванні, і що він вірить в успіх реструктуризації. Але цього ніхто вже не почув. Справу було зроблено.

Інвестори кинулися продавати акції Credit Suisse, центробанк Швейцарії відкрив йому гігантську кредитну лінію, а уряд засів за зачиненими дверима обговорювати, що робити далі.

Ці дискусії не завершені, але в пресі обговорюються чотири варіанти подальшої долі Credit Suisse: спробувати дореструктурувати і зберегти в колишньому вигляді, розділити на частини і скинути баласт збиткового бізнесу, продати конкуренту UBS або зовсім закрити.

Сиквел 2007?

То чи є привід для паніки? Поки що ні, з трьох причин.

По-перше, у 2007-08 роках банки втратили гроші на ризикованій іпотеці - приватні позичальники не повернули їм борги. Проблемні активи SVB не мали жодного кредитного ризику - гроші були вкладені у наднадійні державні облігації. На відміну від власника квартири, закладеної в іпотеку, країна не може втратити дохід і перестати платити за кредитом у власній валюті, оскільки сама її і друкує скільки потрібно.

Тобто якість активів банків, які лопнули першими цього разу, незрівнянно краща, ніж у 2007 році. Проте умови змінилися, і SVB оголив інший ризик, властивий держпаперам.

"У цих облігацій може і немає кредитного ризику, але є ринковий. Коли ставки зростають, ціни облігацій знижуються. Паперові та реальні збитки інвесторів від збільшення прибутковості довгострокових облігацій вже обчислюються трильйонами доларів", - сказав ВВС економіст Нуріель Рубіні.

Далі буде гірше, упевнений Рубіні, який спеціалізується на похмурих прогнозах.

"А щойно станеться рецесія, до цього ринкового ризику додасться і кредитний, як це було в минулі кризи. Тому що почнуть розорятися люди, банки, компанії", - сказав Рубіні програмі Всесвітньої служби ВВС Newshour.

Дефолти позичальників обернуться крахом банків, але цього разу, на відміну від 2008 року, вони краще підготовлені. Це - друга причина не переходити поки що від занепокоєння до паніки.

"Загалом у банків зараз більше капіталу та більше ліквідності", - сказав Рубіні.

За його словами, паперова дірка в балансі американських банків на кшталт тієї, що призвела до краху SVB після падіння цін облігацій, становить 620 млрд доларів, але їхній капітал набагато більший - близько 2 трильйонів. У Європі схожа ситуація.

І по-третє, проблеми банків, що постраждали від набігу вкладників та втечі інвесторів з обох боків океану, є унікальними. Вони не ланки одного ланцюга, вони - слабкі ланки у ланцюзі.

Нагляд за SVB та вимоги до капіталу м'якші, ніж у найбільших банків, на кшталт Bank of America, Citigroup, JPMorgan Chase або Wells Fargo. SVB міг заощаджувати на страховці від ризику зростання ставок. У результаті навіть йому на цей ризик вказали регулятори і вимагали його усунути. SVB спробував, але налякав цим вкладників і розорився.

Пом'якшений нагляд - універсальна проблема всіх середніх та невеликих банків у США. Унікальність SVB - у його клієнтській базі.

Хайтек-стартапи швидко росли, а тепер переживають не найкращі часи, тому не несуть гроші до банку, а забирають та витрачають їх. До того ж вони не приватні вкладники, а бізнес. Їхнє головне завдання - не зберігати, а примножувати капітал. Вони мають можливість розмістити вільні кошти не лише на депозитах, а й у фінансових інструментах, дохідність яких зростає за ставками центробанків набагато швидше, ніж дохідність банківських депозитів.

Проблеми Credit Suisse зовсім іншого роду, але і вони унікальні. Нагляд за ним більш ніж суворий, він чудово капіталізований і йому в страшному сні не насняться ризики, на які охоче йшов менеджмент SVB. Керівникам Credit Suisse вистачило своїх помилок та скандалів.

Чим усе це загрожує

Якщо влада не зможе запобігти паніці, від набігу вкладників банківську систему не врятує ніщо. Поки що перевірених інструментів запобігання фінансовій кризі вистачає: збереження більшості вкладів населення гарантовано державою, а центробанки охоче втручаються, як тільки ситуація в одному з банків виходить з-під контролю.

Однак не всі старі рецепти працюють у новій реальності. Її головна характеристика - подорожчання життя та кредитів, перехід від епохи субсидій, держпідтримки та нульових ставок до економії та життя по кишені.

І як показав цей тиждень, проблеми банків по обидва боки Атлантики, нехай і найбільші за півтора десятиліття, не стримали бажання центробанків будь-що погасити інфляцію. Європейський ЦБ у четвер підвищив ставку, попри заклики не робити цього і неприємного історичного прецеденту. У 2011 році ЄЦБ вчинив так само, попри боргову кризу, що розгоряється в Європі, чим посилив її і змушений був відразу виправляти помилку.

Тепер цей вибір зробити складнішим. На думку економіста Рубіні, обидві дороги ведуть до одного місця.

"Якщо не підвищуватиме ставки, буде інфляція. Якщо продовжуватиме підвищувати ставки, буде загроза фінансовій стабільності. Ця дилема так чи інакше призведе до жорсткої посадки реальної економіки та/або фінансових ринків", - сказав він.

"Боюсь, що рецесія неминуча, як у Європі, так і в США", - поділився Рубіні фірмовим песимізмом.

Нова криза гірша за колишні дві

За спадом 2008 року були роки млявого зростання економіки. Світ заробляв менше, ніж міг би, а наявні гроші та позики у майбутніх поколінь витрачав на ліквідацію наслідків кризи, а не на розвиток.

Щойно справи почали налагоджуватися, вдарила пандемія ковіду. Довелося позичати ще, витрачатися ще масштабніше.

Нова криза може бути ще глибшою за попередні дві: фінансову та ковідну. Тоді пожежу засипали асигнаціями - кредитні ставки були нульовими, центробанки фактично роздавали гроші в обмін на боргові зобов'язання.

Тепер усе змінилося.

Тоді була дефляція та було куди знижувати ставки. Тепер ціни зростають найбільш рекордними темпами за півстоліття, і центробанки не лише не готові знижувати, а й продовжують підвищувати вартість грошей.

Тоді боргів було менше, тепер гігантські борги.

Тоді світ жив дружно, а тепер дві найбільші економіки - США та Китай - ведуть торговельну та технологічну війни, а їхній головний конкурент Європа відбивається від російської агресії.

Тоді рахунок за зміну клімату ще навіть не почали виписувати. Паризька угода була підписана лише у 2014 році, а наступні вісім років виявилися найспекотнішими в історії, причому з серйозним відривом. Збитки зростають з кожним роком.

До нової кризи центробанки та влада розвинених країн не встигла привести свої фінанси до ладу після двох попередніх. Вони обмежені у можливостях стимулювати економіку дешевими кредитами та державними субсидіями.

Застосувати колишні ліки проти кризи в колишніх масштабах важко. Залишається сподіватися на профілактику, чим і зайнята влада країн Заходу.

Це складний похід дуже тонким льодом над холодною темною прірвою, про яку завжди знали, але воліли не помічати. І чим голосніше звучить заклик "Без паніки!", тим уважніше люди вдивляються в цю прірву і вчитуються у фінансові звіти у пошуках приводу почати панікувати по-справжньому.

Список потенційних жертв цієї ретельної диспансеризації зростає з кожним днем. І банки посідають у ньому далеко не перше місце, оскільки за останні роки за ними й так уважно стежили.

Біда може прийти з найтемнішого кута фінансової системи, як показав досвід Великої Британії, де минулої осені мало не впали пенсійні фонди через один незграбний маневр нового уряду.

Під загрозою всі глибоко збиткові бізнес-моделі, побудовані на дешевих і доступних кредитах епохи, що минає. Під загрозою всі гроші, вкладені без поправки на постковідну реальність, насамперед - у комерційну нерухомість.

Нинішня банківська мінікриза - перше свідчення того, що радикальна зміна умов ведення бізнесу, розворот бюджетної та грошово-кредитної політики, війни, пандемії, кліматичні та торговельні потрясіння не обходяться без жертв.

Вони оголюють проблеми, приховані у ситий мирний час. Як сказав про це ще 30 років тому найвідоміший у світі інвестор Воррен Баффет: "Тільки відплив покаже, хто плавав голяка".