41% українських ІТ-спеціалістів, які нині живуть за кордоном, планують повернутися в Україну, але після завершення війни.

Як ідеться опитуванні DOU, проведеному в жовтні-листопаді 2022 року, найлегше українським ІТ-спеціалістів, які нині живуть за кордоном, було адаптуватися в Хорватії, а найбільше складнощів на них чекало в Німеччині; 18% фахівців знайшли нову роботу за кордоном, а купівельна спроможність зросла лише у 11%.

Географія переміщень залежить від того, коли фахівець поїхав з України. Польща стала найпопулярнішим напрямком для переїзду після початку повномасштабної війни (тут наразі живуть 34% тих, хто переїхав у цей період).

На другому місці за популярністю - Німеччина, Іспанія та Португалія (сюди за останні 1,5 року переїхали по 7% опитаних), на третьому - Велика Британія і Канада (5% і 4%).

Фахівці, які виїхали за кілька місяців до початку війни, дещо частіше обирали країни біля моря: Португалію (10%), Іспанію (8%), Туреччину (5%), Кіпр (3%). Багато з них відзначали, що були у відпустці, коли розпочалося вторгнення.

Фахівці, які виїхали протягом останніх півтора року, часто змінювали локації: тільки 48% з них жили в одній країні за кордоном, а 52% принаймні раз переїжджали з країни в країну.

Близько половини айтівців (48%), які виїхали за кордон протягом останніх півтора року, мешкали в Києві. Також активніше стали виїжджати харків'яни (17% проти 14% серед тих, хто виїхав раніше) і одесити (8% та 4% відповідно).

До війни, понад півтора року тому, з України найчастіше їхали розробники (58% ІТ-фахівців). Протягом останніх півтора року серед тих, хто виїжджав за кордон, розробників було лише 42%. Набагато активніше, ніж раніше, релокувалися QA (16% проти 12% раніше), РМ (11% проти 7%), HR і дизайнери (по 6% проти 2%), фахівці з маркетингу (4% проти 2%).

До війни за кордон емігрували переважно чоловіки: вони становили 80% серед тих, хто виїхав. Протягом останніх півтора року ситуація змінилася: 59% фахівців, які переїхали з України, - чоловіки, 41% - жінки.

Вибір країни для переїзду теж певною мірою залежить від статі фахівця. Як до, так і після початку повномасштабної війни, чоловіки охочіше їхали в США та Канаду, ніж жінки (туди перебралися 12% чоловіків та 6% жінок).

Найчастіше ІТ-фахівці переїжджають одразу всією сім'єю: тих, хто релокувався протягом останніх півтора року родиною, 53%. До початку повномасштабної війни ця частка була вища - 63%. Після, через заборону чоловікам виїжджати за кордон, айтівці частіше стали виїжджати з частиною сім'ї (20% проти 10% серед тих, хто залишив країну до війни).

Фахівці, які виїхали з України протягом останніх півтора року, під час вибору країни найчастіше звертали увагу на її розташування: 31% обирали країну, географічно близьку до України, для 25% важливою була культурна близькість. Ще 31% зважали на клімат та інші особливості (чи є море, гори тощо).

На другому місці за важливістю - гарне співвідношення доходів і витрат у країні (29%), а також наявність там родичів (28%). Мало значення, наскільки легко можна оформити дозволи на проживання та роботу, наскільки розвинута інфраструктура (по 26%), а ще важили стабільність, надійність і передбачуваність життя (23%).

Знання мови країни досить рідко ставало причиною її обрати: лише 17% вказали, що це відіграло роль. Також рідко серед критеріїв вибору називали легкість пошуку роботи в країні (лише 5%).

70% тих, хто переїхав за кордон протягом останніх півтора року, вже повністю чи загалом адаптувалися до життя в новій країні. Найлегше фахівцям було призвичаїтися до нових умов у Хорватії (87% загалом чи повністю адаптувалися), Канаді (80%), Великій Британії та Румунії (по 78%). Найважче - у Німеччині (загалом чи повністю встигли адаптуватися 50%), Іспанії (58%) та Словаччині (59%).

Більшість релокованих за минулі півтора року за кордон фахівців зауважують про погіршення матеріального становища: у 25% зменшився дохід, а у 60% знизилася купівельна спроможність.

Айтівці, які знайшли нову роботу за кордоном, оцінюють своє матеріальне становище краще за тих, хто продовжує працювати на український проєкт. У 60% людей, які знайшли нову роботу, зріс дохід, в той час як у 78% тих, хто працює на українську компанію, доходи не змінилися чи зменшилися.

63% ІТ-фахівців вважають рішення про переїзд правильним, а 21% наразі не можуть визначитися.

41% айтівців, які виїхали за кордон після початку війни й напередодні, планують повернутися: 22% впевнені в цьому, а 19% вважають, що радше повернуться.

Ті, хто виїжджав після початку повномасштабного вторгнення, частіше мають намір повернутися (44%). Натомість ті, хто релокувався за кілька місяців до війни, частіше планують залишитися за кордоном (38%).

Найменш схильні повертатися фахівці, які переїхали в Канаду (62%) і США (46%), а також у Нідерланди (43%). Більшість тих, хто емігрував до Хорватії (78%) і Туреччини (64%), планують повернутися в Україну.

Дещо частіше про плани повернутися зауважують інтерни (52%) і джуни (48%). Серед мідлів, сеньйорів і тимлідів думають про це тільки 41%. Лишитися за кордоном хочуть 48% СТО/СЕО/Director of Engineering.

Основні передумови для повернення ІТ-фахівців, які виїхали протягом 2022 року, - повне закінчення війни (важливо для 77%) і помітні покращення в країні (в економічній, політичній, соціальній сферах - відзначили 45% фахівців). Близько 20% фахівців повернулися б через сімейні проблеми чи значні труднощі в житті за кордоном. Водночас пропозиції роботи, цікаві грошима або для професійного розвитку, чи вимога роботодавця бути в Україні могли б спонукати до повернення менш як 10% фахівців.

У дослідженні взяли участь 2 760 українських ІТ-фахівців, з них 585 поїхали понад півтора року тому і ще 2 175 айтівців виїхали безпосередньо перед повномасштабним вторгненням або після його початку.