У європейських країнах адаптація до нової моделі ринку електроенергії тривала 5-7 років, звісно, Україна не стане виключенням. У нас нова модель запрацювала з 1 липня і вже протягом першого тижня роботи було виявлено багато проблем, на подолання яких піде не один рік.

Минулого тижня «Главком» зустрівся з консультантом з питань функціонування енергоринку України Кшиштофом Рогульскі, в активі якого - запуск енергоринків в кількох європейських країнах, першою з яких була рідна Польща. Експерт схвалює той факт, що уряд не став переносити терміни запуску ринку. І що цікаво, ще до запуску ринку Рогульські спрогнозував, а точніше, розрахував падіння ціни в перші дні роботи нової моделі. А ще він робить прогнози на майбутнє - - для декого з учасників енергоринку вони дуже болючі.

1 липня в Україні стартувала нова модель енергоринку, розроблена за європейськими стандартами. Як подібні реформи запроваджувались у різних країнах Європи і чим особлива ситуація в Україні?

Багато хто підозрював, що буде гірше, ніж сталося в дійсності. Але не було нічого такого, чого б не було в інших країнах. Коли перед запуском енергоринку мене переконували в необхідності перенести термін на три місяці чи навіть на рік, я запропонував представникам обленерго (тепер це оператори системи розподілу - «Главком»), яких ми навчали роботі в нових умовах: а ви напишіть мені план, що потрібно зробити для того, щоб бути краще готовим, ніж сьогодні. Але ніхто нічого так і не написав. То навіщо ж переносити строки?

Ми запускаємо в Україні новий енергоринок вже 11 років... Традиційні енергетики завжди вважали, що їм краще працювати у старій моделі. От, скажімо, якщо прийде прокурор і запитає: чому ти так дешево продавав електроенергію, то у відповідь почує: іди до державного регулятора і запитуй його. Тобто, була нульова відповідальність.

Але були й такі енергетики, які виступали за прискорення реформ. Зокрема президент «Енергоатома» Юрій Недашковський був категорично проти перенесення строків запуску нового енергоринку.

Так, є небагато компаній, які вважають, що нова модель - це для них шанс збільшити обсяги реалізації електроенергії, отримати більшу маржу, налагодити біль ефективніше співробітництво. Для цих компаній новий ринок - це щастя. Але 98% енергетиків вважає, що це загроза, адже прийдуть якісь чужі, заберуть у них клієнтів, а тому вони нічого не хотіли змінювати.

В яких країнах ви брали участь у реформуванні енергоринку?

Це вже шостий ринок, у запуску якого я брав участь, не рахуючи улюбленої Польщі. Але вона була першою - я там був і суб'єктом ринку, брав участь в розробці законів, був членом державної комісії з впровадження ринку. А коли за часів Чубайса почалося реформування енергоринку Росії (2003 рік - «Главком»), я, як співробітник американських компаній, брав участь у реформах РАО «ЄЕС». Потім був Казахстан, Угорщина, Чехія, Словаччина і нарешті Україна.

Реформування енергоринків всіх цих країн передбачало перехід від попередньої моделі англійського пулу до ринку прямих контрактів: попередня модель не сприяла конкуренції між суб'єктами ринку. До 1 липня Україна залишалася передостанньою країною Європи (остання - Білорусь), енергоринок якої все ще працював за попередньою моделлю.

Першими лібералізували свій ринок провідні країни ЄС - Німеччина, Франція, Італія... Як довго тривав перехід на нову модель у них і коли завершився цей процес?

Модель ринку прямих контрактів винайшли в США - вперше її запровадили наприкінці 70-х в Каліфорнії, а вже потім - десь приблизно 20-25 років тому - у провідних європейських країнах. З моменту прийняття закону і до запуску ринку проходило 2,5-3 роки. В Польщі та інших країнах східної Європи лібералізація ринку почалася 20 років тому, а поступове запровадження різних складових ринку тривало близько восьми років, але там запроваджено трохи іншу модель: спочатку був запущений оптовий ринок, а вже потім - роздрібний. (В Україні все навпаки - спочатку роздрібний - з 1 січня 2019 року, а вже потім оптовий - «Главком»). Завдяки цьому вдалося уникнути стресу: коли починав діяти оптовий ринок - і щоб там не траплялося, державний регулятор продовжував встановлювати тарифи для побутових споживачів. І все було в «шоколаді».

Пересічного українця цікавить, скільки коштуватиме електроенергія в майбутньому, адже ціни для населення мають зрівнятися із цінами для юридичних осіб?

В усіх європейський країнах, як і в Україні, на момент старту нової моделі залишалася проблема субсидіювання (населення коштом юридичних осіб - «Главком») - загалом на її вирішення ішло близько семи років. А якби це зробили відразу після лібералізації ринку, то ціни на електроенергію для фізичних осіб відразу б зросли утричі, ну а для юридичних осіб - знизилися б на 30%. Головну роль у вирішенні проблеми субсидіювання має відігравати державний регулятор - НКРЕКП.

Якщо Україна піде за подібним сценарієм, то приблизно через сім років тарифи для населення також зростуть утричі чи, може, уп'ятеро?

Все залежатиме від того, які будуть ухвалені рішення - це потрібно було зробити до запуску нової моделі енергоринку. Як енергетик, я стою на боці інтересів енергетиків. Звідки взялися такі низькі ціни на електроенергію? Мабуть не всі знають, що в СРСР до 1956 року населення взагалі не платило за електроенергію - вона, як повітря, була безкоштовною. Якщо порівняти, скільки коштує обладнання для створення мобільного зв'язку з обладнанням для електростанції в перерахунку на один кВт потужності, то різниця колосальна.

Звичайно, не можна порівнювати ціни на електроенергію в Німеччині та Україні, де зарплати набагато нижчі. Але ж вартість будівництва одного енергоблоку ТЕС потужністю 1 тис МВт в Німеччині та Україні коштує однаково - в середньому 2 млрд євро. Через гальмування росту тарифів, у енергетиків ніколи не вистачає коштів на інвестування будівництва нових енергоблоків. А тому вони будують за рахунок банківських кредитів. На будівництво блоку потрібно залучити кредит на 15 років, а краще - на 25 і обов'язково під гарантію повернення позики. А відтак, компанія має щороку платити 250 млн євро на погашення кредиту. До речі, гарантією повернення не може служити ціна електроенергії, а державний бюджет - так.

А якщо будує станцію приватна компанія, то що в такому разі слугує гарантією?

До прикладу, німецький концерн E.ON, який постачає електроенергію споживачам 16 країн (понад 20 млн споживачів), має великі капітали і тому може виділити кошти на будівництво станцій. Але якщо цей концерн бере кошти в кредит на будівництво, то гарантією повернення позики виступають розподільчі мережі, які, в разі несплати, кредитор може відібрати через суд.

Чи стало для вас несподіванкою, що в перший же день запуску нового ринку ціна на електроенергію теплових електростанцій впала на 25%? Чому це сталося?

Ні, ми зі своїми консультантами прораховували ціну і постійно говорили, що вона стовідсотково впаде на ринку «на добу наперед», адже в Україні є профіцит електроенергії - він становить 36% (виробництво перевищує попит на 36% - «Главком»). Ми знали, що спочатку ціна впаде, а потім буде коливатися вгору-вниз - і так буде приблизно три місяці.

У європейських країнах основну роль відіграє ринок форвардних контрактів (договір, що укладається сторонами про здійснення поставки у майбутньому без права змінювати ціну - «Главком»). Якщо постачальник купує електроенергію на рік вперед, тоді ціна буде найдешевша. У європейських країнах за 16 років після запуску ринку прямих контрактів ціна для клієнтів на оптовому ринку впала на 46% - падіння тривало до того часу, аж поки на ринку був профіцит електроенергії, тобто, її виробляли більше, ніж потребували покупці. В Україні аналогічна ситуація.

Які ваші прогнози щодо подальшого розвитку подій на українському ринку?

Сьогодні на енергоринку України працює понад 1,5 тис постачальників електроенергії, частина з яких має лише одного потужного споживача. Але часто такі постачальники не підготовлені до роботи на новому ринку, а тому виникають величезні проблеми. До прикладу, постачальник уклав договір з клієнтом, купив для цього певний обсяг електроенергії, але на закупівлю наступного траншу на форвардному ринку чи на ринку на «добу наперед» у нього забракло коштів. Правила ринку зобов'язують робити 100% передоплати - але в перший тиждень після запуску ринку постачальники звільнені від такого зобов'язання. Тобто, платити за товар потрібно відразу наперед, тоді як реалізація закупленої електроенергії здійснюватиметься протягом наступних 30 днів. А відтак, у постачальника має бути велика фінансова ліквідність.

Звичайно, протягом місяця постачальник продасть з маржею закуплений на ринку товар, а відтак, заробить свій прибуток, але в нього повинен бути фінансовий ресурс на 40 днів (крім 30 днів ще додаткових 10 днів необхідно витратити на роботу з клієнтами - формування, друк, доставку клієнтам платіжок, тощо ), щоб забезпечити поставку електроенергії. Часто буває так, що постачальник неправильно закуповує електроенергію, неправильно розраховує свої фінансові ресурси, а закінчується це банкрутством. Так було в Польщі та інших європейських країнах: протягом першого кварталу багато постачальників збанкрутували.

«Главком» писав про те, що з початку 2019 року в Україні запрацювала нова модель роздрібного енергоринку і тоді на зміну обленерго прийшли нові постачальники. За даними НКРЕКП, на кінець 2018 року 683 новостворених постачальників готові були замінити обленерго - стільки було зареєстровано в реєстрах операторів систем розподілу (колишні обленерго).

Компанія-постачальник формує платіжки і забезпечує розрахунки зі споживачами, а оператор розподілу обслуговує мережі - фактично, це ті ж обленерго, але вони втратили можливість торгувати електроенергією. Загалом в Україні було виділено зі складу обленерго 25 компаній, на яких покладені функції постачальника «універсальних послуг» - вони на першому етапі постачають електроенергію побутовим споживачам за встановленою державним регулятором ціною. 

Лібералізація енергоринку передбачає функціонування відразу п'яти ринків, на яких ціни різняться в рази. Як має зорієнтуватися постачальник, щоб «правильно» купувати електроенергію і встановлювати найнижчу для споживача ціну?

Основний ресурс компанія-постачальник має закуповувати за форвардними контрактами на Українській енергетичній біржі, щоб потім забезпечувати електроенергією своїх клієнтів протягом року - на біржі має бути реалізовано понад 70% всього ресурсу. І що важливо - саме на біржі формується ціна, яка стане базовою при встановленні ціни для споживачів.

До прикладу: сьогодні постачальник підписав договір на закупівлю електроенергії на весь 2020 рік за ціною 1,6 грн за кВт-год, і тоді споживачеві пропонується ціна 1,65 грн, тобто, постачальник матиме прибуток 5 коп з кожної проданої кВт-години. Протягом усього року клієнти постачальника матимуть стабільні ціни, але це стане можливим лише за умови, що закупівля здійснена раніше, ніж настане 2020 рік.

Що ж відбувалося в країнах Центральної, Західної, Східної Європи, Прибалтиці та Великобританії? З моменту запуску ринку - в 2008 році вже були запущені нові моделі в усіх європейських країнах - ціни впали в середньому на 60%. Наприклад, торги починалися зі 130 євро за тисячу кВТ-годин (або за МВт-годину), а впали в деяких країнах до 20-40 євро, тобто, майже у чотири рази. Ціни падали так, що деякі теплові електростанції вже не мали коштів на закупівлю вугілля, тому станції зупинялися. І так було не лише в Польщі - такою була тенденція в усій Європі.

Конкуренція - двигун прогресу... Але що ж сталося з генеруючими компаніями?

Цей ринок вигаданий не на користь енергетиків, його мета - надати право вибору споживачеві. На жаль, частину генерації порізали на металобрухт, але після цього утворився дефіцит потужностей, а відтак, ціни на електроенергію поповзли вгору, тобто, ринок перестав бути ринком покупця, а став ринком продавця. Хоча до цього впродовж 16 років це був виключно ринок покупця - саме він вирішував, за якою ціною купувати електроенергію. Генеруючі компанії виставляли свої заявки, але бажаючих продати було більше, ніж бажаючих купити, тому ціна падала. І Україна не стала винятком - зараз на ринку є профіцит електроенергії. Подальша ситуація залежатиме від того, наскільки ефективно працюватиме постачальник, хоча в цьому є великий сумнів.

З огляду на те, що оптова ціна на електроенергію має тенденцію до зниження, то відповідно з часом мала б падати й ціна для населення?

Це дуже складне питання - не факт, що ціна для населення буде знижуватися. Ціна падала для юридичних осіб, тому що на ринку прямих контрактів була дуже жорстка конкуренція, тоді як на ринку побутових споживачів такої конкуренції не було. До того ж, ціни для населення в європейських країнах досить довго встановлював державний регулятор. Думаю, в Україні також ще довго тарифи повинна встановлювати НКРЕКП, хоча в законі про енергоринок сказано, що через два роки регулювання не буде.

До прикладу: постачальник не зацікавлений підписувати договір з малозабезпеченим пенсіонером, який дуже мало споживає електроенергії. Якщо постачальник купить на ринку по 2 грн за кВт-годину, то пенсіонеру продасть по 2,1 грн. І тоді всі витрати постачальника - білінг (автоматизована система формування, виставлення рахунків до сплати та прийому платежів - «Главком»), зарплата персоналу - мають вкластися в ці 10 коп. Але якщо малозабезпечений клієнт споживає менше певного обсягу, він стає невигідним, тобто, підприємство-постачальник починає працювати збитково. Зазвичай в усіх європейських країнах є до 50% малозабезпечених фізичних осіб, яким ніхто не хоче постачати електроенергію. Проте якщо врахувати загальну кількість фізичних осіб, яких постачальник забезпечує електроенергією, то його рентабельність буде близько 20%.

Щоб постачальники не відмовляли малозабезпеченим клієнтам, державний регулятор зобов'язує постачальника продавати для них електроенергію за соціальним тарифом до кінця життя, адже ніхто не повинен жити без світла. Тобто головну роль у цьому питанні відіграє регулятор.

Чи запроваджувалося в інших країнах покладання спеціальних обов'язків (ПСО) з постачання електроенергії за пільговими цінами?

Так, там також продавали електроенергію за визначеним державним регулятором тарифом. Але для тих клієнтів, які споживали великі обсяги, такі тарифи не діяли - з ними підписували індивідуальні договори.

В Україні певна кількість споживачів має зонні лічильники, які фіксують нічне споживання електроенергії за пільговими цінами. Чи можна ці лічильники переобладнати в прилади погодинного обліку?

У п'яти європейських країнах для обліку у випадку фізичних осіб, які мало споживають, введено таке поняття, як робота за профілем - це середньостатистичні дані для певної групи споживачів. Їм постачальники продають електроенергію відповідно до знятих профілів.

Виходить, взагалі не потрібно встановлювати погодинні лічильники для кожного споживача?

Ні, не потрібно. Лише деякі країни встановили такі лічильники для побутових споживачів. Інші, зокрема Польща, користуються профілями.

Якщо виявиться, що постачальнику не вистачає електроенергії, наперед закупленої за форвардними контрактами. На якому ринку він зможе докупити і як в такому разі зросте ціна для покупця?

На ринку кожного дня триває інтенсивна робота. Якщо за день до здійснення поставки виявиться, що закупленої раніше електроенергії не вистачає, наприклад, через зміну погоди, постачальник розробляє новий графік споживання на завтра. Але вже не можна буде купити по дешевій ціні на «Українській енергетичній біржі» чи в ДП «Оператор ринку», тобто, на ринку на «добу наперед» - на цьому ринку ціна може бути вищою. А вже потім докупати доведеться на балансуючому ринку (де ціни найвищі, можуть в 10 разів перевищити ціни внутрішньодобового ринку - «Главком»).

Але ж навіщо тоді балансуючий ринок, якщо закупки вже зроблені на наступний день на ринку на «добу наперед»?

Тому що постачальник вам зробив на наступний день новий план, а ви, замість того, щоб споживати електроенергію, взяли та й поїхали в гості до мами, а відтак, у вас вийшло нульове споживання. Тому всі ці сплановані обсяги постачальник продасть, а інколи й докупить, на балансуючому ринку, але там ціна буде ще вище. Принцип ринку такий: чим раніше постачальник починає закуповувати електроенергію, тим дешевше вона буде коштувати. І чим ближче до дня поставки, тим дорожчі джерела енергії. На балансуючому ринку залишаються найдорожчі джерела, тому що всі решта джерел вже продали свою електроенергію. Є лише одне виключення з цього правила: якщо постачальник, який раніше закупив електроенергію, раптом збанкрутував, тоді цінові пропозиції на ринку захитаються. Реальна ціна протягом року має 8760 погодинних значень - і я можу визначити ціну електроенергії кожної години.

До речі, постачальник зацікавлений, щоб його клієнти більше споживали вночі, ніж вдень, адже тоді він може зробити більш дешеві закупівлі на рік наперед (базова нічна електроенергія завжди дешевша - «Главком»), тому що електроенергія для покриття пікових навантажень в енергосистемі вдвічі дорожча, ніж базова. Крім того, у вихідні дні бувають провали у споживанні, тому постачальник має закупити обсяги, які б враховували ці провали. Це не завжди вдається, тому постачальник стимулює нічне споживання та у вихідні дні - є навіть така оферта: у вихідні - безкоштовна електроенергія.

Чи будуть українцям пропонувати безкоштовне споживання вночі та у вихідні дні?

Будуть. Постачальники самі мають розрахувати таку оферту. В який-завгодно момент клієнт зможе сам вибрати собі такого постачальника, який пропонує більш вигідні ціни, ніж тариф, встановлений НКРЕКП для населення. В умовах ринку постачальник розробляє так звані «продукти електроенергії». Наприклад у Польщі один потужний шведський концерн купив крупного постачальника в Польщі, в якого було 2,5 млн клієнтів. З огляду на те, що ціна на шведському ринку була іншою, ніж у Польщі, шведи зробили перерахунок, а потім для своїх клієнтів розробили 1800 продуктів (комерційних пропозицій), але одночасно пропонували не більше, ніж 150.

Які ваші прогнози: чи прийдуть колись в Україну такі потужні постачальники?

В Україні вже декілька зарубіжних компаній відкрили свої представництва, але всі хочуть пережити перший квартал роботи нового ринку. Україна дуже схожа на Польщу: тут є 16,5 млн споживачів, а в Польщі - 17,2 млн. У нас на енергоринку спочатку було 900 постачальників, а залишилося приблизно 70. Ринок відсікає тих, хто не вміє ефективно працювати чи не має ліквідного ресурсу.

Вважаю, що український ринок не «нагодує» тисячу і більше постачальників, залишиться близько 100 - це і так дуже багато. Приблизно 1200 постачальників збанкрутують і тоді клієнти почнуть собі шукати інших постачальників - це стосується юридичних осіб.

Аукціонні торги запущені на Українській енергетичній біржі, але ж прем'єр Гройсман заявляв, що з часом перейдуть на систему ProZorro. Як ви оцінюєте таку перспективу?

Думаю, цього не буде ніколи, адже в ході торгів, по-перше, мають працювати біржові механізми, а по-друге, має бути такий важливий елемент, як кліринг - він визначає, як мають здійснюватися фінансові розрахунки і надання гарантій. Форвардні торги - це чисто фінансовий ринок, тому трейдерами стають банкіри, а не енергетики - вони торгують лише обіцянками надання товару, тоді як важливим елементом є фінансове забезпечення угоди. Доречно уточнити, що система забезпечення угод - це не оплата за електроенергію, а оплата гарантії її реалізації. Це система депозитів, яка гарантує, що угода не буде розірвана - так прописано в законі про енергоринок. Виробник електроенергії не може вдруге продати свій товар.

Мабуть потужні генеруючі компанії самі створюють компанії-постачальники електроенергії?

Так, це правда. Але фішка в тому, що укладена один раз угода на реалізацію електроенергії вже не може бути розірвана. Підписувати такі угоди можна лише на біржах, тому що там діє спеціальний механізм, який щодоби дозволяє робити розрахунки, скільки необхідно покласти депозитів на рахунок (наразі в Україні рахунки, які забезпечують торгівлю на біржі, компанії відкривають в «Ощадбанку»), скільки зняти - відбувається щоденне супроводження підписаної на біржі угоди.

На «Українській енергетичній біржі» продають газ, нафтопродукти, а тепер почали торгувати ще й електроенергією. Це нормально?

В країнах Європи також діють об'єднані біржі - так працює ринок. Коли в Чехії запустили ринок електроенергії, енергетики почали торгувати ще й газом, тому що це дешевше, з точки зору обслуговування, постачальники отримали змогу платити не два внески, а один гарантійний внесок для початку торгів на біржі - один із елементів забезпечення, про які йшла мова вище, і вони «вибили» з ринку всіх газовиків.

Які, на вашу думку, недоліки закону про енергоринок?

В законі не прописана торгівля на біржі. Там прописаний аукціон, але хто і як повинен його організовувати - не прописано.

У перший день торгів на внутрішньодобовому ринку були технічні проблеми, зумовлені некоректними заявками деяких учасників ринку. Чи будуть проблеми через те, що цей ринок вчасно не запустився?

Повірте, все пройшло більш-менш нормально - всі, хто хотіли, зробили необхідні закупівлі. Я вважаю, що внутрішньодобовий ринок можна не запускати ще три місяці і нічого незвичайного не станеться. В Польщі цей ринок не працював 6 років і все було нормально. Важливо, щоб працював форвардний ринок, адже лише він дає гарантію ціни на поставку електроенергії на рік, а також ринок на добу наперед.