3 липня 2018 року Верховна рада ухвалила проект закону 6027-д або закон про захист прав кредиторів. Він регулює відповідальність боржників перед банками та закриває поширені «лазівки», якими користуються нечисті на руку боржники, щоб не сплачувати за кредитами.

Однак закон досі так і не запрацював - він очікує на підпис президента вже понад місяць. Його важливість підкреслює і Світовий банк, який ставить у залежність продовження реформування фінансового сектору та вступ цього закону у силу із наданням Україні кредитних гарантій, що відкриють шлях іншому зовнішньому фінансуванню нашої країни.

Довгоочікуваний захист

Закон спрацює на оздоровлення фінансового сектору, але не одразу. У меті законопроекту законотворці зазначають, що внаслідок ухвалення закону обсяги кредитування мають збільшитися, а відсоткові ставки - зменшитися.

Однак миттєвого падіння ставок очікувати не варто, допоки НБУ буде дотримуватися жорсткої монетарної політики. Час потрібен також і на покращення практик повернення проблемних кредитів: природньо масштаб реального впливу нового закону можна буде помітити лише коли гаситимуться видані кредити. Однак коли НБУ суттєво знизить облікову ставку (ймовірно вже після виборів), ситуація зміниться на краще, і зниження ризиків завдяки закону дозволить банкам знизити ставки.

Таким чином, можна говорити, що закон сприятиме структурному оздоровленню банківського сектора у довгостроковій перспективі, але миттєвих позитивних змін очікувати не слід.

Для зростання економіки потрібні ресурси, у тому числі кредитні. Компанії брали би більше кредитів, якби ставки за ними були не такими високими. В свою чергу, банки знизили б ставки, якби не такими високими були ризики, що кредит не повернуть, а застава чи інше забезпечення «упливе» з рук банку через корумповані суди, процедури стягнення та інші зловживання.

Зараз за статистикою близько половини портфелю банків дефолтні, тобто боржники за кредитами не платять. Очікування щодо повернення цих коштів дуже песимістичні: банк може отримати назад лише від 5 до 30 копійок на одну гривню виданого кредиту залежно від фінансової стійкості позичальника та/або якості застави. При цьому багато кредитів не повертають взагалі через шахрайські схеми.

Закон покликаний захистити кредиторів від деяких зловживань боржників. Нагадаємо:

* Відтепер якщо компанія закриється, не сплативши борг, поручитель за таким кредитом все ще буде винним банку. Раніше відповідальність поручителя у випадку смерті чи ліквідації боржника у законодавстві прописаною не була.

* Якщо раніше при прийнятті спадщини людина могла відмовитися гасити борг померлого родича, то тепер вона зобов'язана цей борг сплатити. Це ніяким чином не означає, однак, обов'язку прийняти спадщину - від неї можна вільно відмовитися.

* Раніше банк міг вимагати від спадкоємця боржника виплату кредиту протягом року від моменту настання строку вимоги. Відтепер банк може це зробити протягом півроку від моменту, коли він дізнався про прийняття спадщини спадкоємцем, отже, ймовірність для банку пропустити строки вимоги через відсутність інформації знижується.

* Банк зможе перевірити дані про боржника та його родичів у реєстрі - раніше він такої змоги не мав. Зокрема уряд має надати банкам доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, включаючи невід'ємні архівні складові, в тому числі Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек; а також до Єдиного реєстру довіреностей.

* Відтепер не можна буде перебудувати будинок, який є предметом іпотеки, і таким чином ухилитися від виплати: перебудований будинок все одно залишиться в заставі. Раніше в законодавстві про реконструкції предмету іпотеки зазначено не було.

Ефект з відтермінуванням

Це позитивні зміни, які знизять ризики для банків, але, на жаль, вони не відобразяться на ставках за кредитами миттєво. Річ у тому, що на даний час потенціалу для зниження ставок в сегменті корпоративного кредитування майже немає.

За статистикою Національного банку України у травні 2018 року домогосподарства кредитували під 29,6%, а корпорації - під 16%. Для домогосподарств розрив між обліковою ставкою НБУ та ставкою по кредитах у травні 2018 року склав 12,6%. Цей розрив фінансисти називають спредом або премією за ризик. Величина спреду показує рівень ризикованості кредиту у порівнянні із відносно безризикового рівня, індикативом якого є ставка НБУ.

Ставка ж за корпоративними кредитами від середини 2016 року майже не відрізнялася від облікової ставки НБУ, тобто спред був дуже вузьким, премії за ризик майже не було. А якщо премії за ризик немає, то зниження такого ризику навряд чи вплине на ставку за кредитами.

Водночас у минулому були періоди фінансової та макроекономічної стабільності, коли спреди по корпоративним кредитам були значними. Враховуючи це, ми не очікуємо зниження ставок за корпоративними кредитами, доки НБУ не знизить облікову ставку. Але із зниженням облікової ставки спреди для корпоративного кредитування завдяки закону можуть звузитися.

Таким чином, в сегменті кредитів населенню посилення захисту прав кредиторів потенційно може зменшити ризики неповернення коштів і, відповідно, дещо знизити ставки за кредитами вже у короткостроковій перспективі. Водночас корпоративне кредитування більшою мірою очікуватиме на покращення макроекономічної ситуації.

Важливо розуміти, що зміни, які принесе ухвалений закон, торкаються не всього спектру проблем банків. Адже банки втрачають дуже великий відсоток вартості проблемних кредитів через корумповані суди та недосконалу процедуру стягнення, коли боржник може або вплинути на суд, або на процес продажу заставного майна, і банк у підсумку залишається ні з чим.

Таким чином, коли закон буде підписаний президентом, частина ризиків знизиться, але обов'язковими наступними кроками мають стати завершення судової реформи та вдосконалення процедури банкрутства.

Марія Репко, заступник виконавчого директора Центру економічної стратегії

Роман Гаманюк, молодший економіст Центру економічної стратегії