Законопроект "Про підтримку стабільності й демократії в Україні", нещодавно ухвалений нижньою палатою Конгресу США, в разі його остаточного прийняття матиме стратегічні наслідки як для Росії, так і для пострадянського простору.

Після того, як 21 вересня 2016 р. Палата представників Конгресу США одностайно схвалила законопроект H.R. 5094 "Про підтримку стабільності і демократії в Україні" (далі - Законопроект) велика кількість оглядачів та експертів прокоментувала цей факт, зосередившись переважно саме на забороні визнання Сполученими Штатами анексії Російською Федерацією Криму та питанні надання допомоги Україні летальними оборонними системами озброєнь. Проте, якщо проаналізувати ретельно текст законопроекту H.R. 5094 "Про підтримку стабільності і демократії в Україні" через призму спадковості зовнішньої політики США, можна віднайти чимало значущого, що не знайшло відображення в експертних коментарях, але може бути знаковим - не тільки для України, але й для майбутнього РФ.

Україна - в центрі політики США

Вже самі назви законопроекту H.R. 5094 (окрім офіційної повної назви він відомий і під скороченою, з акронімом: ''STAND for Ukraine Act'' - "Станьмо за Україну") є красномовними та відображають всі нюанси політики США як стосовно оцінки російської агресії проти України та її наслідків для інтересів США та світопорядку в цілому, так і ролі і місця нашої країни як ключового суб'єкта міжнародних відносин на даному етапі.

В статті 2 проекту визначено основи "української" політики США. Всі формулювання тут є недвозначними і красномовним і визначають у якості пріоритету "надання подальшої підтримки українській владі у відновленні суверенітету і територіальної цілісності держави для стримування, відвернення та недопущення російської агресії шляхом запровадження комплексних та скоординованих із союзниками та партнерами зусиль, що включають санкції, дипломатію та допомогу народові України, у тому числі летальними оборонними системами озброєнь, з метою зміцнення демократії, розвитку вільної ринкової економіки та для реалізації права на самозахист".

У якості додаткових елементів політики США з підтримки України визначаються два таких: 1) використовувати свій голос, голосування та вплив на міжнародних форумах, щоб спонукати інших надати допомогу Україні, подібну до визначеної цим законом для США; 2) забезпечити умови, за яких будь-яке відповідне полегшення санкцій для Російської Федерації залежало б від своєчасного, повного і такого, що піддається перевірці виконання Мінських домовленостей, особливо в частині відновлення Україною повного контролю над своїм східним кордоном з Російською Федерацією.

Тож, коли цей законопроект стане законом, Україна може сподіватись не тільки на вирішення поточного конфлікту з РФ, але й на унеможливлення подібних конфліктів в конкретно взятій частині планети в майбутньому.

Згадати доктрину Стимсона

Законопроект передбачає механізм, який пов'язує можливість полегшення санкцій, впроваджених проти РФ, із її діями щодо припинення конфлікту з Україною. Зокрема в контексті окупації частини Донбасу. Цей механізм передбачає, що санкції, запроваджені проти РФ за анексію Криму, залишатимуться чинними "...доти, поки Президент США не надасть Конгресу свідчення про відновлення суверенітету України над Кримом". При цьому будь-яке полегшення санкцій проти РФ залежатиме від своєчасного, повного та доведеного виконання нею Мінських домовленостей, насамперед у частині, що стосується відновлення Україною контролю за всім східним державним кордоном з РФ у зоні конфлікту.

Крім того, Законопроект затверджує у якості політики США по відношенню до Криму "політику невизнання", яка була ними успішно використана у відносинах з мілітаристськими режимами і увійшла до історії міжнародного права та дипломаті як Доктрина Стимсона (англ. Stimson Doctrine). Вперше її було застосовано в 1932 році у відповідь на загарбання Японією китайської Манчжурії. Невизнання Вашингтоном нових територіальних надбань Токіо стало чи не першою ознакою розуміння США воєнної загрози з боку мілітаристської Японії та прологом до війни на Тихому океані.

Дієвість політики невизнання була продемонстрована й на прикладі окупованих в 1940 році Радянським Союзом балтійських країн - Естонії, Латвії та Литви. Хоча заходи цієї політики тривали майже 52 роки, вони (хоча, звісно, не самі по собі) вели до розвалу СРСР. І процес руйнування радянської імперії розпочався саме з виходу з неї балтійських країн. Слід зазначити, що тодішнє керівництво США обрало доктрину Стимсона в якості одного з основних невоєнних засобів у протистоянні з СРСР.

Тепер "політика невизнання", яка затверджується законопроектом H.R. 5094 по відношенню до окупованого Росією Криму, спрямована на подальше розширення наявних санкцій проти Росії шляхом створення жорсткіших умов для можливості ухилення від їх дії і регулярного звітування про діяльність зарубіжних фінансових інститутів, які незаконно контролюють державні активи України в Криму.

Законопроект передбачає, що "жодне державне відомство США не повинно вживати дій, прямих або опосередкованих, які б передбачали визнання суверенітету Росії над Кримом, його повітряним простором, або територіальними водами". Окрім того закон прямо забороняє Управлінню з видавництва урядових документів (Government Publishing Office) друкувати будь-який офіційний документ із зазначенням Криму в складі Російської Федерації.

Контрольні точки - зброя, права людини та інвестиції

Особливе значення має прописане в Законопроекті положення про обов'язкове застосування положень закону про контроль над експортом озброєнь (Arms Export Control Act) що передбачає механізми впливу на всі країни-члени НАТО з метою недопущення надання ними РФ (доки ця країна "силою здійснює окупацію території України") оборонного обладнання та послуг, що містять технології та/або компоненти з США. При цьому відповідні органи США зобов'язуються здійснювати контроль і своєчасно виявляти можливі факти надання країнами-членами НАТО Росії обладнання та послуг воєнного призначення.

Тут слід зауважити, що навряд чи в якій країні НАТО знайдеться "оборонне обладнання або послуги", що взагалі не містять американських технологій. А в разі, якщо таке щось і знайдеться, то навряд чи хтось в країнах НАТО наважиться мати з цього приводу інше бачення - без ризиків економічних, політичних та інших наслідків для себе.

В Законопроекті також відчутне прагнення американських законодавців розширити сферу дії так званого Закону Магніцького до будь-яких територій, що окуповані, або контролюються РФ іншим чином - зокрема Абхазії, Криму, Південної Осетії і Придністров'я, де російські військові фізично присутні, а також тих територій, які можуть контролюватися невійськовими засобами.

Законопроект також скеровує дії адміністрації США на спільну роботу з керівництвом України із створення міжнародного консорціуму для управління приватними інвестиціями в Україну за рахунок мінімізації і об'єднання політичного ризику для потенційних приватних інвесторів. Це може мати таку собі особливу форму міжнародного страхування ризиків потенційних інвесторів (під гарантії США) і забезпечити прихід в Україну потужних міжнародних корпорацій з їх капіталами. А це вже, своєю чергою, сприятиме скорішому перетворенню нашої країни на одну з найпотужніших економік cвіту.

Перевага - нелетальним засобам

Що стосується ширшого впливу на простір довкола України, то законопроект H.R. 5094 зобов'язує зовнішньополітичне відомство США "розробити і впровадити Стратегію реагування на дезінформацію та пропагандистські зусилля Кремля, спрямовані на російськомовні райони в країнах, що межують з Росією (далі - Стратегія").

Зазначена Стратегія має передбачати: 1. Розробку заходів у відповідь на пропаганду і кампанії з дезінформації, як елементів кризи, що триває в Україні, зокрема: - сприяння нарощуванню можливостей українських військових із документування всього, що відбувається в зоні конфлікту й поширення інформації в режимі реального часу; - сприяння підвищенню можливостей із ведення телетрансляції з наземних телевізійних передавачів на території Східної України; - проведення заходів з медіа-освіти посадових осіб уряду України.

2. Встановлення партнерських відносин з урядами і організаціями приватного сектору з метою забезпечення телерадіомовних компаній що ведуть трансляції в районах компактного проживання російськомовного населення, що межують з Російської Федерацією розважальними програмами та новинним контентом.

3. Здійснення оцінки ступеню впливу РФ на політичні партії, фінансові установи, засоби масової інформації та інші організацій, які намагаються здійснювати політичний вплив і вплив на громадську думку на користь політики Російської Федерації по всій Європі.

Також законопроект встановлює підзвітність Державного секретаря США з питань підготовки та реалізації Стратегії Комітету у закордонних справах та Комітету у справах збройних сил Палати представників та Комітету із зовнішніх зв'язків та Комітету з питань збройних сил Сенату США.

Ці положення матимуть ключове значення, як для України, так і для решти країн, що межують з РФ, зокрема таких як Азербайджан, Вірменія, Казахстан, та решти пострадянських держав, що потерпають від агресивної російської пропаганди, не маючи нічого адекватного, щоб можна було протиставити їй на захист власних інтересів. Крім того, це має сприяти створенню надійних механізмів протидії російській пропаганді в країнах Європи та в самих США, які, як нещодавно виявилось, теж відчувають намагання РФ впливати навіть на результати виборів в цій країні.

Слід зазначити, що тим, що законодавці в США віддають пріоритет відпрацюванню Стратегії реагування на дезінформацію та пропагандистські зусилля Кремля - на перевагу питанню надання Україні летальної зброї (що не виключається у якості крайнього заходу) підтверджуються послідовність та спадковість політики Америки, яка велась по відношенню до Радянського Союзу.

Тут знову США віддають пріоритет невійськовим засобам - на відміну від РФ, яка зосередилась на створенні на західному напрямку потужних стратегічних угруповань та перетворила окуповані території Донбасу та Криму на найбільш мілітаризовані території не тільки Європи, а й усієї планети. З огляду на це можна уявити собі і кінцевий результат цих стратегій і подальші наслідки для одного з "гравців", який вперто рухається слідом за СРСР.

Найважливішим з усього, що передбачає Законопроект, є, мабуть, те, що в ньому закладається механізм забезпечення послідовності американської політики з підтримки України у її протистоянні з РФ і унеможливлення зміни цієї політики в залежності від того, хто стане президентом США. Адже скасувати закон - це зовсім не те, що скасувати виконавчий наказ (по суті - розпорядження колишнього президента).

Валерій РЯБИХ, Defense Express