Дослідники з Університету Редінга успішно продемонстрували обмежену поведінку «навчання» простого гідрогелю з електроактивного полімеру (EAP) у зв'язці з масивом електродів. Це було продемонстровано за допомогою системи керування гелем EAP, яка відтворювала адаптовану версію класичної відеогри Pong. Крім того, здавалося, що система керування гелем EAP, або «мозок», досягла піка своїх можливостей гри в Pong приблизно через 20 хвилин.

Хоча система керування гелем EAP, безумовно, жодним чином не нагадує свідоме життя, вона все одно демонструє невід'ємну здатність, для якої матеріал не був розроблений.

Інженер Вінсент Стронг з Університету Редінга пояснює це наступним чином:

«Швидкість, з якою гідрогель здувається, займає набагато більше часу, ніж час, необхідний для його розбухання в перший раз, тобто наступний рух іонів залежить від його попереднього руху, що є щось на кшталт постійного перегрупування іонів у гідрогелі, що ґрунтується на попередніх перегрупуваннях у гідрогелі, які тривають з того часу, коли він був створений і мав однорідний розподіл іонів».

По суті, це доводить, що гідрогелі EAP мають набагато більше перспектив, ніж їх поточне типове використання. Як пояснює інженер збіомедицини з Університету Редінга Йосікацу Хаясі, «наше дослідження показує, що навіть дуже прості матеріали можуть демонструвати складну, адаптивну поведінку, яка зазвичай пов'язана з живими системами чи складним ШІ. Це відкриває захоплюючі можливості для розробки нових типів розумних матеріалів, які можуть навчатися та адаптуватися до навколишнього середовища».

У майбутньому подібні матеріали можуть призвести до величезного прогресу в таких галузях, як протезування, м'яка робототехніка та адаптивні матеріали загалом. На цей час дослідження в основному служить для підтвердження того, що «системи навчання та адаптації в живих системах можуть бути більш універсальними, ніж вважалося раніше».

Дослідники планують продовжувати експериментувати з такими гідрогелями EAP, щоб знайти межі його можливостей «пам'яті» та застосувати його для інших завдань. У минулому вони також продемонстрували здатність матеріалу імітувати биття серцевої тканини.