Вугільна промисловість Росії стала однією з головних економічних жертв повномасштабної війни РФ в Україні, оскільки санкції, зростання витрат і низькі ціни занурили шахтарів у найгіршу кризу за останні 30 років.

Про це йдеться у матеріалі Financial Times.

За даними російського державного статистичного агентства, за перші сім місяців року сектор зазнав збитків у розмірі 2,8 млрд доларів, що вдвічі перевищує загальний обсяг збитків за 2024 рік.

"Війна є згубною для більшості російських підприємств, якщо не для всіх. Але вугільний сектор перебуває в дуже скрутному становищі", - сказав один із провідних російських бізнесменів в інтерв'ю Financial Times.

Вугілля становить менше 1 % ВВП і державних доходів Росії, що робить його набагато менш значущим, ніж нафта чи газ.

Але ця галузь безпосередньо забезпечує роботою понад 140 000 осіб і залишається критично важливою в деяких регіонах РФ як джерело робочих місць і фінансування місцевих бюджетів.

"Вугільна промисловість переживає найгострішу кризу з 1990-х років. На кону стоять тисячі робочих місць у десятці російських регіонів, а також податкові надходження", - заявив на початку цього року російському "Интерфаксу" генеральний директор "Російського вугілля", одного з 15 найбільших виробників галузі, Володимир Коротін.

За даними Міністерства енергетики, до вересня 23 російські вугільні компанії, приблизно 13 % від загальної кількості в країні, припинили свою діяльність. Ще 53 компанії знаходяться під загрозою закриття.

Причиною кризи є декілька факторів. По-перше, світові ціни на енергетичне вугілля у 2025 році впало до багаторічного мінімуму, оскільки виробництво досягло рекордного рівня в Китаї, найбільшому виробнику та споживачу у світі.

Зараз ціни становлять близько 93 доларів за тонну, що на 78% нижче за піковий рівень 2022 року.

Водночас російські виробники почали пропонувати значні знижки від світових цін через санкції.

За розрахунками FT на основі даних агентства Argus, на початку 2022 року вони були на 60% нижчими за міжнародні орієнтири, а потім, у міру стабілізації торговельних потоків, скоротилися до близько 20%.

Додатковий тиск чинить різке зростання вартості залізничних перевезень у Росії. Товари з більш високою маржею, такі як нафта, що підпадає під санкції і раніше постачалася до ЄС, були перенаправлені, що спричинило затори на лініях від вугільних регіонів до основних морських портів.

Мало хто міг передбачити цю кризу відразу після повномасштабного вторгнення, коли ціни на вугілля та енергоносії різко зросли.