Триваюча російська війна проти України показала, що система ухвалення провідними політичними гравцями зовнішньополітичних рішень, не може діяти достатньо швидко й ефективно. Часто на заваді цьому стає право однієї країни блокувати колективне рішення, якщо воно не відповідає її інтересам.

Необхідність швидко запроваджувати нові обмежувальні заходи у відповідь на російську агресію і ухвалювати кроки щодо розширення Євросоюзу, який невдовзі може поповнитися країнами Західних Балкан, змусило керівництво ЄС активно просувати реформу механізму прийняття рішень. У чому ж полягає суть реформи, і чому вона рухається складно?

"Право вето не стимулює пошук здорового компромісу"

У середу, 5 жовтня, посли країн-членів ЄС узгодили восьмий пакет санкцій проти Росії, який нещодавно анонсувала Єврокомісія. Він включатиме у себе встановлення граничних цін на сиру російську нафту, що транспортується морем, нові обмеження на експорт товарів подвійного призначення і запровадження правового критерію, який допоможе не допустити обходу санкцій.

Але в неофіційних бесідах європейські дипломати визнають, що початкові санкційні пропозиції були значно амбітнішими. Проте через категоричну позицію окремих країн ці пункти з восьмого пакету були вилучені. Зокрема, за наполяганням Бельгії з-під санкцій був виведений імпорт російських діамантів. А Угорщина знову виступила проти персональних санкцій проти патріарха Кирила. Окрім того, за слова угорського міністра закордонних справ Петера Сійярто, Будапешту вдалося вилучити з санкційного переліку російську атомну енергетику.

Річ у тім, що у Євросоюзі рішення у сфері зовнішньої політики та безпеки приймаються за принципом консенсусу. Нерідко через це процес ухвалення затягується тоді, коли ситуація потребує швидких дій. А саме рішення виявляється менш жорсткими через компроміси, необхідні для того, щоб воно влаштовувало усі держави. Так сталося у червні під час обговорення шостого пакету санкцій проти Росії, на ухвалення якого ЄС знадобилося шість тижнів через категоричну відмову Угорщини підтримати ембарго на російську нафту.

Саме тому протягом останніх місяців у ЄС активно просувають ідею реформи процесу ухвалення зовнішньополітичних рішень. Серед прихильників цієї реформи - головний дипломат ЄС Жозеп Боррель. "Мірою того, як ми активізуємо розширення ЄС, ми маємо докласти зусиль для реформування процесу прийняття рішень. Це означає скорочення дії правила одностайності в зовнішній політиці, щоб рішення приймалися кваліфікованою більшістю голосів", - написав у червні у своєму блозі Боррель.

На його думку, країни, які накладають вето, не мають стимулу досягати здорового компромісу, "вони наполягають на своїх позиціях, змушуючи інших змінювати свою". "І чим успішнішою виявляється ця тактика, тим більш поширенішою стає ця динаміка, і тому тепер вето застосовується частіше, ніж у минулому", - зауважує головний європейський дипломат.

"Ніхто не знає, яке рішення і хто заблокує завтра"

Італійський євродепутат та голова неурядової організації "Спілка європейських федералістів" Сандро Гоці вважає, що після російського вторгнення в Україну, "яке підірвало усі основи міжнародного права, варто усвідомити: світ змінився, ми увійшли в нову фазу існування, тому ЄС повинен озброїтися новими засобами і стати ефективним". Політик переконаний: щоб допомогти Україні пройти шлях від кандидата до повноцінного члена ЄС, сам Євросоюз повинен стати реальною силою і "позбутися правила вето, бо ніхто не знає, яке рішення і хто заблокує завтра".

Змінити принцип голосування важливо ще й тому, що незабаром ЄС доведеться ухвалювати важливі рішення у контексті розширення цієї організації, тому Брюссель має убезпечити себе від будь-яких несподіванок. "Інакше наші друзі в Києві та Кишиневі не зможуть швидко рухатися у напрямі до членства в Євросоюзі, їм стане на заваді наша неефективність", - висловив побоювання євродепутат.

Скасовувати принцип одностайності треба одностайно

Поширення принципу голосування кваліфікованою більшістю на сферу зовнішньої політики могло б підвищити швидкість та ефективність ухвалення рішень в ЄС, погоджується Ніклас Новакі, старший науковий співробітник брюссельського Центру європейських досліджень Вільфреда Мартенса. На його думку, цей принцип варто поширити на окремі сфери зовнішньої політики, наприклад, захист прав людини, ухвалення санкцій, розгортання цивільних місій.

У коментарі DW Новакі відзначає, що за наявності політичної волі урядів країн-членів ЄС реформувати механізм ухвалення рішень доволі просто. Оскільки згідно з Лісабонським договором, голосування кваліфікованою більшістю може поширюватися на певні сфери зовнішньої політики ЄС. Проте для цього Європейська Рада, тобто глави держав і урядів країн ЄС, має одностайно підтримати відхід від принципу консенсусу. "Таким чином, з юридичної точки перейти до голосування кваліфікованою більшість легше, ніж зробити це на практиці", - констатує експерт.

Серед держав, які виступають проти скасування правила вето, а це переважно країни Східної та Південної Європи, побутує переконання, що перехід до голосування кваліфікованою більшістю віддасть владу у ЄС у руки важковаговиків, таких як Німеччина та Франція. Наприкінці вересня міністри закордонних справ ЄС обговорювали в Брюсселі можливість позбавити країни-члени права вето, проте наблизитися до спільного рішення з цього питання їм так і не вдалося. "Наразі все ще занадто багато столиць ЄС виступають проти цієї ідеї", - відзначив Ніклас Новакі.