Протягом останнього місяця НБУ й Кабмін майже синхронно оновили свої макроекономічні прогнози. І якщо в липні увага прогнозистів і учасників ринку була прикута до неочікуваної зміни очільника НБУ та прямої загрози незалежності регулятора, то нині "чорним лебедем" для економістів стало анонсоване урядом стрімке підвищення мінімальної заробітної плати наступного року. Саме це і стало головною темою серпневого випуску "Макроекономічного Радару" Київської школи економіки.

Що це означає?

Економіка: провал у II кварталі та повільне відновлення далі

За оперативними даними Держстату, у другому кварталі ВВП впав на 11.4% у ріічному вимірі, що цілком співставно з очікуваннями аналітиків, більшість з яких оцінювала темп падіння в 10.5% рік до року.

У свою чергу, прогноз падіння української економіки за підсумками 2020 року залишається незмінним та перебуває на рівні 5-6%, чого не можна сказати про консенсусні оцінки зростання наступного року, які були погіршенні до 4.2%.
На думку прогнозистів, подальше відновлення економіки буде поступовим здебільшого через слабкий попит і негативний вплив решти пост-пандемічних обмежень на показники продуктивності. Водночас, Кабмін більш оптимістичний, очікуючи зростання на 4.6% у 2021 році на тлі різкого підвищення мінімальної зарплати. Хоча такий крок може стимулювати приватне споживання, більшість економістів розглядає його скоріше як негативний фактор для економічної активності та зайнятості.

Інфляційні сюрпризи

Консенсусні прогнози інфляції продовжують знижуватися, але наступний рік готує сюрпризи. Наразі консенсусні оцінки на цей і наступний роки близькі до інфляційної цілі НБУ - 5%. Однак слід наголосити, що навряд чи хтось із прогнозистів закладав у свої розрахунки такі ж припущення щодо підвищення мінімальної заробітної плати, як і Кабмін. Тому урядовий прогноз інфляції, очікувано, суттєво вище ринку - 7.3% (і 8.7% у середньому, що передбачає річну інфляцію близько 9-10% всередині року).

На жаль, останні роки Кабмін традиційно "не довіряє" політиці інфляційного таргетування НБУ, закладаючи занадто "оптимістичні" прогнози щодо інфляції та, відповідно, номінальних показників. А вимушена жорстка політика НБУ у відповідь на розгойдування інфляційних процесів була несподіванкою для Уряду.

Чи буде такою ж агресивною політика НБУ за нового керівництва, залишається питанням. Поки що НБУ уникає прямої відповіді, оприлюднивши свій прогноз на попередній траєкторії мінімальної заробітної плати. Тому інфляція на наступний рік за оцінками регулятора не сильно відрізняється від цілі і консенсусу - 5.5%.

Подальша динаміка облікової ставки - політичні vs економічні чинники

Збереження ставки на рівні 6% стало неочікуваним для багатьох. Більше того, в оновленій прогнозній траєкторії ставки НБУ не закладає подальше її зниження. Навіть навпаки - через рік регулятор планує її підняти до 6.5%.Чіткою передумовою для цього якраз слугує стрімке підвищення мінімальної заробітної плати наступного року, разом із відповідними проінфляційними ефектами та уже очевидною паузою в отриманні траншів від МВФ.

Водночас консенсусні прогнози навіть після липневого рішення майже не змінились - ринок, як і раніше, бачить ставку на рівні 5.7% на кінець цього року і її утримання на цьому ж рівні впродовж наступного. Крім того, інші гілки влади та окремі впливові групи продовжують формувати запит на подальше пом'якшення монетарної політики.

Раніше НБУ у своїх монетарних рішеннях спирався передусім на макроекономічні фактори та необхідність досягнення інфляційних цілей. Чи продовжиться така політика й надалі - і буде відповіддю на питання, чи залишився НБУ незалежним.

Подальше збереження макроекономічної стабільності неможливе без координації економічної, фіскальної та монетарної політик

Рішення НБУ щодо збереження ставки на незмінному рівні було максимально технократичним і дозволило вгамувати пристрасті на вітчизняному фінансовому ринку. Проте через тиждень після цього Уряд затвердив свій макроекономічний прогноз, який базується на різкому підвищенні мінімальної зарплати та передбачає інфляцію, що перевищує цільовий діапазон протягом 2021-22 років. На жаль, подібні рішення наводять на думку, що Уряд почав нехтувати підписаним ще восени Меморандумом з НБУ про взаємодію.

Що далі?

Найближчим часом Нацбанку потрібно буде визначатися з реакцією на майбутнє прискорення інфляції, яке вже закладено в прогнози уряду. Оскільки відсутність належної і оперативної реакції, ймовірно, матиме наслідком прискорення інфляції, для угамування якої треба буде вже значно сильніше затискати монетарну політику, або йти турецьким сценарієм перманентних циклів високої інфляції та девальвації.

З іншого боку, розганяючи інфляцію підвищенням мінімальної заробітної плати темпами, значно вищими за очікуване зростання продуктивності праці, Уряду годі й очікувати від незалежного регулятора послаблення монетарної політики та, відповідно, швидкого здешевлення кредитів з боку фінансового сектору.

Це ще раз підкреслює критичну необхідність налагодження співпраці у ключі економічної, фіскальної та монетарної політик. Адже лише завдяки створенню передумов для стійкого економічного зростання в Україні буде можливе як реальне зростання доходів населення, так і значне зниження вартості кредитних ресурсів. В інакшому випадку гілки влади ризикують остаточно перетворитися на героїв байки про лебедя, рака та щуку.

Матеріал підготовлений за участі директора з політичних питань Київської школи економіки, екс-в.о. міністра економіки Павла Кухти та аналітика КШЕ Юлії Павицької