Європейська комісія представила 16 квітня список із семи країн, які вважає "безпечними країнами походження". До нього увійшли Бангладеш, Колумбія, Косово, Єгипет, Індія, Марокко і Туніс. Цей крок дасть змогу державам-членам Європейського Союзу прискорити процес розгляду заявок на притулок і повернення мігрантів у країни, які вважаються "безпечними".

Єврокомісар з питань міграції Магнус Бруннер зазначив, що у багатьох країн ЄС залишається велика кількість нерозглянутих клопотань, тому "будь-які заходи щодо прискорення процесу ухвалення рішень - вкрай важливі".

У Брюсселі нагадали, що деякі члени Євросоюзу вже використовують подібні списки на національному рівні.

Що це означає для шукачів притулку?

Прохання про притулок від громадян "безпечних" країн "навряд чи будуть задоволені" в країнах ЄС, зазначається на сайті Єврокомісії. Водночас наголошується, що присвоєння цього статусу не є "гарантією безпеки для всіх громадян цієї країни", тому члени ЄС мають оцінювати кожну заявку індивідуально.

Пропозиція Єврокомісії про перелік "безпечних" країн тепер має бути розглянута й ухвалена в Європарламенті та Єврораді.

Критика правозахисників

Організація EuroMed Rights, що об'єднує 68 правозахисних проєктів у Європі та Середземномор'ї, розкритикувала ініціативу Єврокомісії.

Правозахисники назвали, зокрема, Єгипет, Марокко і Туніс "державами, в яких задокументовано порушення прав людини", а маркування їх як "безпечних" - небезпечним і таким, що вводить в оману.

План щодо прискорення депортації з ЄС

Раніше в березні Єврокомісія презентувала план прискорення депортації осіб, яким відмовили в наданні притулку. Він передбачає посилення тиску на тих мігрантів, які не бажають співпрацювати з владою або надають неправдиву інформацію. Крім того, планується забезпечити взаємне визнання рішень про депортацію між державами-членами ЄС з метою прискорення процедур.

Країни ЄС мають також отримати можливість розміщувати осіб, яким відмовлено в наданні притулку, у спеціальних центрах депортації за межами союзу. При цьому необхідно дотримуватися стандартів у сфері прав людини і стежити за їхнім виконанням. Неповнолітніх прохачів притулку та сімей з дітьми це правило не стосується.