"Я не можу дозволити собі дитину", - каже Глорія. Вона заміжня, і їй вже за 30.

Вона підрахувала, що дитина коштуватиме їй 2400 доларів на місяць, і це без урахування решти щомісячних витрат.

"Доведеться витрачати 3000 юанів (436 доларів) на щоденні витрати, як-от харчування. 2000 юанів (291 долар) на дитячий садок, 1000 юанів ($145) на оплату неповного робочого дня няні, якщо її послуги знадобляться, і щонайменше 10 тис. юанів ($1456 доларів) на навчання дитини", - пояснює вона.

Глорія працює вчителькою початкових класів на неповну ставку в провінції Гуандун на півдні Китаю.

У цій частині країни середня зарплатня у приватному секторі становить близько 6000 юанів на місяць (873 долари).

А оскільки Глорія - єдина дитина в родині (наслідок політики "одна сім'я - одна дитина"), вона хоче виплатити іпотеку і почати відкладати гроші на утримання своїх батьків. Пенсії є не у всіх, і турбота про людей похилого віку часто лягає на плечі їхніх дітей.

Зменшення населення

Китай опинився в демографічній пастці: після кількох десятиліть державної політики, що жорстко обмежувала кількість дітей у сім'ї, населення країни почало скорочуватись - вперше за 60 років.

У 2016 році влада КНР дозволила сім'ям мати до двох дітей, ще через п'ять років допустиму кількість дітей збільшили до трьох.

Але попри скасування обмежень, більшість жінок готові народжувати лише одну дитину, або взагалі відмовляються від материнства.

Згідно з недавнім дослідженням, проведеним Китайським центром населення і розвитку, відсоток бездітних китаянок зріс з 6% у 2015 році до 10% у 2020-му.

Воно також показало, що китайські жінки дітородного віку, навіть якщо і можуть дозволити собі кілька дітей, цього просто не хочуть: у 2021 році середня бажана кількість дітей впала до 1,64 проти 1,76 у 2017-му.

В інших країнах південно-східної Азії, таких як Сінгапур, Японія та Південна Корея, коефіцієнт фертильності теж низький, але більшість жінок кажуть, що хотіли б мати двох дітей. Однак у Китаї це не так.

"У цьому сенсі Китай є винятком, тому що не лише фактична народжуваність невелика, а й бажана кількість дітей дуже низька", - каже доктор Шуан Чен, доцент кафедри міжнародної соціальної та державної політики Лондонської школи економіки та політичних наук.

Цими днями в Пекіні проходять традиційні з'їзди Народної політичної консультативної наради Китаю (НПКНК) та Загальнокитайських зборів народних представників (ЗЗНП).

Різні політичні радники презентують плани підвищення народжуваності країни. Ідеї висувають найрізноманітніші: від допомоги незаміжнім жінкам, якщо вони захочуть заморозити свої яйцеклітини на майбутнє, до скасування плати за навчання та безплатні підручники для дітей від дитячого садочка до університету.

Є й інші ідеї - наприклад, дати незаміжнім жінкам та їхнім дітям ті ж права, що й одруженим батькам і дітям, народженим у шлюбі. Ці зміни вже запровадили у провінції Сичуань.

Китайське законодавство не забороняє незаміжнім жінкам народжувати дітей, але є нюанс - з точки зору закону, матір'ю є "жінка, яка перебуває у шлюбі". Відтепер у провінції Сичуань будь-яка незаміжня жінка, якщо вона захоче народити дитину, може розраховувати на медичну допомогу, місце для дитини у школі та соціальні виплати.

Конкуренція з пелюшок

Одна з головних причин, через яку китаянки відмовляються від материнства, - висока вартість освіти та догляду за дітьми.

У Китаї конкуренція з однолітками починається практично одразу після народження дитини. Батьки намагаються влаштувати дітей у хорошу школу, для чого купують будинки поруч із такими навчальними закладами, а також записують дітей у різні гуртки й на позакласні заняття, більша частина яких коштує грошей.

"Я не хочу, щоб моя дитина відразу ж поринула у цю нещадну конкуренцію", - каже 22-річна студентка університету на ім'я Міа.

Вона народилась в невеликому містечку на півночі Китаю і досить швидко зрозуміла, що навчання сфокусоване на успішному складанні іспитів. Їй вдалося скласти непростий вступний національний іспит і потрапити до престижного університету в Пекіні. Але навіть зі здобуттям освіти конкуренція не закінчується, тому що випускникам китайських університетів доводиться конкурувати з тими, хто мав кошти для навчання за кордоном.

"Будь-яка додаткова освіта вимагає грошей, - каже Міа, яка сумнівається, що зможе заробляти достатньо, щоб її майбутні діти могли отримати такі можливості. - А якщо я не можу забезпечити своїй дитині добробут, навіщо тоді давати їй життя?"

Особисте життя чи кар'єра?

Жінки, з якими поговорили журналісти ВВС, розповідали і про те, що їм довелося обирати між дітьми і кар'єрою, і врешті-решт вони вирішили залишитися бездітними.

На співбесідах їх запитували, чи не збираються вони найближчим часом народжувати дітей. Якби вони відповіли позитивно, шанси отримати роботу були б значно менші, не кажучи вже про можливе підвищення надалі.

"Баланс між життям та роботою - це фактор, на який звертають увагу китайські жінки у вищих навчальних закладах, коли розмірковують, чи готові вони до народження дитини", - сказала ВВС Юнь Чжоу, доцент кафедри соціології в університеті Мічигану.

"Робота для них - це самореалізація, - пояснила вона. - На ринку праці й так вистачає гендерної дискримінації, і жінкам доводиться робити непростий вибір між кар'єрою і народженням дитини".

"Егоїстка" та "іноземний агент"

Міа, як і переважна більшість її однолітків, звикла ділитися своїми думками у соцмережах. Якось вона записала невелике відео, в якому пояснила, чому збирається залишитись бездітною.

На її подив, воно викликало цілий шквал образливих коментарів.

Багато хто говорив, що вона егоїстка. Інші - що вона ще надто молода, тому просто не може приймати такі важливі рішення. "Тобі ще зарано таке говорити, подивимося, як ти заспіваєш, коли тобі буде 40!" - йшлося в одному коментарі. "Ставлю 10 000 доларів, ти пошкодуєш про це", - казав інший.

Деякі дійшли до того, що назвали її "іноземною агенткою", яка "підбурює" жінок не народжувати.

У травні 2021 року уряд Китаю вкотре послабив контроль над народжуваністю, дозволивши сім'ям мати до трьох дітей. На цей крок пішли після того, як за результатами перепису стало відомо, що у 2020 році в країні народилося 12 млн дітей, що є найнижчим показником з 1961 року.

Тому деякі громадяни Китаю вважають, що жінка, яка відмовляється народжувати дітей, "підводить" країну.

"Це мій особистий вибір. Я не кажу, що треба заборонити народжувати дітей. Я поважаю тих, хто цього хоче", - заперечує Міа.

"Мені довелося витримати справжню битву"

Але боротися зі своєю сім'єю може бути ще складніше, ніж з недоброзичливцями у соцмережах.

"Мені було нелегко", - розповідає 34-річна Юань Сюепін. Вона народилася й виросла у сільській місцевості, де в сім'ях від кожної жінки очікують, що вона вийде заміж та народить хлопчика для продовження роду. Вона ж від самого початку казала, що не планує народжувати дітей.

Ні вона, ні її старша сестра не змогли здобути вищу освіту, хоча Сюепін була однією з найкращих учениць у школі. Тільки їхньому молодшому брату батьки оплатили навчання в університеті.

"Мої батьки завжди говорили: "Який сенс дівчині вчитися? Рано чи пізно ти вийдеш заміж і сидітимеш вдома, щоб виховувати дітей", - згадує Юань Сюепін.

Коли її тітка розлучилася і була змушена самостійно виховувати двох дітей, Юань остаточно розчарувалася у заміжжі.

"Я більше не вірю в інститут шлюбу", - каже вона. Юань поїхала з дому в місто і тепер насолоджується незалежністю: "Я читаю, зустрічаюся з друзями у вільний час. Я почуваюся вільною".