Війна в Україні, непряма участь у ній Ірану, нещодавній візит делегації ХАМАС до Сирії та економічні проблеми - ось тло майбутніх парламентських виборів в Ізраїлі, які відбудуться 1 листопада, - п'ятих за неповні чотири роки.

Попередній уряд, який включав партії кардинально різної спрямованості, але об'єднався заради повалення Біньяміна Нетаньяху, не протримався і півтора року.

Формально причиною розпаду стало питання про статус єврейських поселень на Західному березі річки Йордан, про що правоцентристи і арабські партії у складі уряду очікувано не змогли домовитися.

Але навряд чи це єдина причина з огляду на те, що нинішній кабінет не залишає по собі жодних інших значущих досягнень ні на внутрішній, ні на зовнішній арені.

Коли влітку цього року на горизонті замерехтіли п'яті вибори, опитування громадської думки показували, що більшість ізраїльтян хвилює лише економіка.

Але жовтень багато чого змінив.

Бродіння в суспільстві

Поки півсвіту розводило руками, критикуючи Ізраїль за його нейтральну позицію у війні Росії проти України, Іран дуже дієво став на бік Москви.

"Стало відомо, що Іран передає балістичні ракети Росії. Не залишилося жодних сумнівів у тому, яку позицію має зайняти Ізраїль у цьому кривавому конфлікті. Настав час і Україні отримати військову допомогу, як вона отримує її від США та країн НАТО", - написав минулого тижня міністр у справах діаспори Ізраїлю Нахман Шай.

Тоді всі подумали, що вислів Шая - провісник зміни курсу ізраїльського керівництва, яке всі місяці російської агресії зберігало нейтралітет, відмовляло Україні у зброї (але надавало гуманітарну та медичну допомогу), не вводило антиросійські санкції і навіть спробувало себе у ролі посередника між Києвом та Москвою - щоправда, невдало.

Але ні, нічого не сталося. Того ж дня міністр оборони Ізраїлю Бенні Ганц вкотре заявив, що постачання Україні зброї не буде.

Нетаньяху знову в грі?

Поки йшлося лише про економіку, шанси Біньяміна Нетаньяху, який очолював Ізраїль понад 15 років, але якого вже два роки судять за звинуваченнями в корупції, були не такими значними.

Експерти звертають увагу на те, що Бібі пішов з посади прем'єра, залишивши країну з найгіршою за багато років економікою: великий бюджетний дефіцит, високе безробіття та негативне зростання.

Але буквально за кілька тижнів багато що змінилося: Іран, який Ізраїль вважає своєю головною загрозою, став військовим постачальником Росії, а делегація палестинського ісламістського руху ХАМАС вирушила до Дамаска налагоджувати зв'язки з президентом Сирії Башаром Асадом, за яким знову ж таки стоїть Іран.

Нейтралітет у путінській війні, який багато ізральтян вважали розумним заради своєї зовнішньої безпеки, більше не гарантує нічого.

Досі влада Ізраїлю побоювалася, що розміщені в Сирії російські системи ППО можуть обмежити свободу дій ізраїльської авіації у сирійському повітряному просторі.

Вважалося, що поганий мир із Москвою дозволить Ізраїлю діяти на своїх північно-східних кордонах на власний розсуд.

Але, як стало відомо зовсім нещодавно, місця збирання іранських дронів, які потім потрапляють до рук Росії, перебувають у тому числі й у Сирії.

Ізраїльська авіація 21 жовтня вже завдала удару по одному з таких об'єктів, розташованому на території аеропорту сирійського міста Дімас. Про це повідомив сирійський Центр моніторингу щодо дотримання прав людини SOHR.

У цьому випадку Ізраїль, звичайно, діяв у своїх інтересах, а не в інтересах України, але для Росії це не має принципового значення: Путін захищатиме ірано-сирійську інфраструктуру з подвоєною енергією.

"Постачання Іраном недорогих безпілотників Росії для бомбардувань України є ознакою розширення військових зв'язків Тегерана і Москви, а також тривожним сигналом для Ізраїлю, що показує, як змінюється характер ведення війни", - вважає Бішара Бахба, аналітик, колишній співробітник Центру близькосхідних досліджень.

І ось Бібі Нетаньяху знову у грі. Навіть у найгірші для нього часи суспільної нелюбові більшість ізраїльтян визнавала, що забезпечення зовнішньої безпеки - його коник.

Українське питання: низи хочуть, верхи не можуть

У той час як 44% ізраїльтян, як і раніше, вважають економічні плани партій визначальними, 75% російськомовного електорату хоче ясності в намірах майбутнього уряду щодо України (серед корінних ізраїльтян Україну підтримує 76%). Про це свідчать опитування громадської думки, зокрема опитування, проведене виданням "Макор Рішон".

Країна переживає наймасштабнішу за багато років хвилю репатріації, викликану виключно війною в Україні.

За даними міністерства абсорбції Ізраїлю, з початку російської агресії з Росії до Ізраїлю репатріювали близько 20 тисяч людей, з України - понад 12 тис. До кінця року очікується прибуття на постійне місце проживання ще десятків тисяч осіб. Також Ізраїль прийняв близько 25 тис. тимчасових біженців.

Єврейське агентство "Сохнут", що допомагає з репатріацією, перебуває в Росії на межі ліквідації, і поки воно ще працює, потік російських євреїв тільки збільшуватиметься, вважає ізраїльська влада.

Серед російських знаменитостей з чіткою антивоєнною позицією і великим впливом у російськомовному середовищі, які переїхали до Ізраїлю, - Алла Пугачова, Максим Галкін, Андрій Макаревич, Віктор Шендерович, Іван Ургант та інші.

Російськомовний електорат, який раніше автоматично вважався прерогативою Авігдора Лібермана і боротьба за нього в інших партіях всерйоз ніколи не йшла, зараз міг би дістатись будь-якому політику зі зрозумілою позицією щодо України.

Результати багатьох минулих виборів показують, що консолідована "російська вулиця" стабільно приносить своєму кандидату від п'яти до восьми місць у парламенті. А в нинішніх реаліях, коли попередні коаліції насилу наскребли на хитку більшість у Кнесеті, це зовсім немало.

Корінні ізраїльтяни теж дедалі частіше кажуть, що свою ядерну програму Іран, швидше за все, будує на російських розробках, і також дивуються бездіяльності влади.

Але попри чіткий суспільний сигнал, українське питання або зовсім відсутнє у передвиборчих програмах партій, або стоїть дуже низько.

Тільки Нетаньяху заявляє, що, якщо знову стане прем'єром, "погляне, що можна зробити", але конкретних обіцянок також не дає. Багато хто при цьому згадує про його минулі тісні зв'язки з Путіним.

На думку багатьох ізраїльських експертів, партії цілком очікувано оминають перед виборами українську тему. Навіть якщо кожен із них у душі готовий надати Києву озброєння, на цьому етапі це неможливо зробити без паралельного обговорення іранської проблеми та подальшої лінії поведінки на сирійському напрямі.

Давати якісь обіцянки щодо таких важливих для безпеки Ізраїлю питань за хитких перспектив майбутньої коаліції не хоче ніхто. Будь-які сприятливі для Києва зрушення будуть можливі лише після формування життєздатного уряду.

"Відсутність раціональності в діях Росії змусила мене змінити думку щодо підходів Ізраїлю до війни в Україні. Ізраїль має бути готовим до стратегічної переоцінки цінностей, навіть якщо це означає звуження простору для роботи ізраїльської авіації в Сирії", - заявив днями колишній голова Генштабу Армії оборони Ізраїлю Гаді Айзенкот, який претендує на вагомий міністерський портфель у наступному уряді, якщо його формуватиме Лапід або Ганц.

Розклад на даний момент

Згідно з численними опитуваннями, основна боротьба знову розгортається між партією "Лікуд" на чолі з Бібі Нетаньху та партією "Єш атид" на чолі з чинним прем'єр-міністром Яїром Лапідом.

Їм пророкують у середньому 31 та 26 парламентських крісел відповідно.

Для формування уряду партії чи коаліції необхідно набрати 61 місце зі 120, і все залежатиме від результатів, які покажуть союзники кожного з головних претендентів.

Зараз шанси Бібі на створення блоку виглядають переконливішими за рахунок того, що, судячи з опитувань, його союзники з правого та ультраправого крила трохи зміцнили свої позиції порівняно з минулими виборами, а центристи та лівоцентристи, які підтримують Лапіда, втратили кілька пунктів.

Щоб не допустити повернення до влади Бібі Нетаньяху та ультраправих, Яїру Лапіду треба було заручитися підтримкою ізраїльських арабів, вважають багато ізраїльських оглядачів.

Він справді їздив містами з арабським населенням і два найрозгорнутіших передвиборчих інтерв'ю дав арабомовним виданням. Але цього навряд чи буде достатньо.

Вересневі опитування показали, що явка ізраїльських арабів 1 листопада буде нижчою за 40%. На минулих виборах вона склала 44%, а у березні 2020 року - 64%.

За підрахунками низки фінансових інститутів Ізраїлю, п'ять виборів за неповні чотири роки коштували скарбниці приблизно 15 мільярдів шекелів (понад 4 млрд доларів).

Вже після третіх аналітики били на сполох, попереджаючи, що це згубно не лише для бюджету, а й для зовнішньої безпеки країни.

П'яті вибори за такий короткий термін - безпрецедентні, шості (якщо нова коаліція знову виявиться нежиттєздатною) стануть катастрофою.

Тривала недієздатність парламенту означає, що країна нормально не функціонує, і це є руйнівним для внутрішньої політики і небезпечним для зовнішньої безпеки, сказала BBC аналітик Таль Шнайдер.