Правоцентристська коаліція в Італії де-факто розвалилася вже в перший день голосування за кандидата на посаду голови верхньої палати італійського парламенту.

Партія Сільвіо Берлусконі "Вперед, Італіє!" утрималася від голосування за Іньяціо Ла Русса, натомість вирішальні голоси надійшли від опозиції.

Такий швидкий розкол всередині нової коаліції настільки захопив італійців, що там майже забули про скандальну біографію нового спікера та його захоплення фашистським диктатором Беніто Муссоліні.

І це - не останнє скандальне топ-призначення в Італії. Вже незабаром парламент обрав головою нижньої палати відвертого "друга Путіна" та "спостерігача" на кримському "референдумі" 2014 року.

Фанат Муссоліні

13 вересня новообраний італійський парламент зібрався на своє перше голосування. На порядку денному - обрати голову Сенату, верхньої палати італійського парламенту.

Несподівано для всіх після першої спроби голосування на посаду голови була затверджена кандидатура Іньяціо Беніто Марії Ла Русса - співзасновника партії "Брати Італії", ультраправої італійської політсили, яка отримала найбільшу кількість голосів на минулих позачергових виборах 25 вересня.

Ця кандидатура не мала стати несподіванкою для новообраних сенаторів, адже про Ла Русса говорили як про одного з потенційних кандидатів на головні посади в уряді. Сенсацією стало те, що потрібні голоси надійшли від опозиції, а не від правлячої правоцентристської коаліції, до якої разом з "Братами Італії" входять права партія "Ліга" Маттео Сальвіні та "Вперед, Італіє" Сільвіо Берлусконі (про це піде мова далі).

Але менш скандальною є і сама кандидатура нового спікера Сенату - його біографія може багатьох шокувати. 

Іньяціо Ла Русса народився в родині прихильників італійського фашистського руху.

Його батько, Антоніно Ла Русса, у 1940-х роках був секретарем Націонал-фашистської партії в місті Патерно на Сицилії. З підліткових років Ла Русса брав активну участь у правому фашистському русі "Молодий фронт".

У 1973 році брав участь в антикомуністичній демонстрації, під час якої від ручної гранати загинув двадцятидворічний поліцейський Антоніо Маріно. Ім'я Ла Русса називали серед відповідальних за смерть молодого поліцейського.

Згодом майбутній спікер здобув юридичну освіту в Університеті міста Павія, регіон Ломбардія. У 2001 році виступав адвокатом-захисником під час скандального процесу проти поліцейських, звинувачених у тортурах страйкарів під час саміту G8 у Генуї.

Це відкрило йому шлях до політичної кар'єри - відтоді Ла Русса не сходив з політичної арени, обираючись то від одних, то від інших правих політичних партій. А у 2012 році разом з Джорджією Мелоні та Гвідо Гросетто засновує партію "Брати Італії".

Іньяціо Ла Русса відкрито виступає проти одностатевих шлюбів, неодноразово потрапляв у скандали за свої жорсткі і нетолерантні висловлювання. У 2017 році під час обговорення антифашистських законів він "кинув зігу" - виконав римське привітання, жест-символ італійського фашистського руху, започаткований Беніто Муссоліні як відтворення зв'язку з Римською імперією.

До колишнього італійського диктатора новообраний голова Сенату відчуває неабиякий пієтет.

Окрім свого другого імені Беніто на честь італійського диктатора, Ла Русса любить хизуватися перед своїми гостями колекцією бюстів Дуче та різноманітної фашистської символіки. За тиждень до дострокових виборів у вересні 2022 року Ла Русса виголосив під час одного з телевізійних інтерв'ю, що "всі ми є спадкоємцями великого Дуче".

І щоб до кінця відчути парадоксальність нинішньої ситуації, варто додати, що перше засідання новообраного Сенату відкривала пожиттєва сенаторка Ліліана Сегре, жертва Голокосту та лідерка антифашистського руху Італії.

Далі - гірше?

Ла Русса був затверджений на посаду голови Сенату вже за результатами першого голосування, отримавши 116 з прохідних 104 голосів.

У своїй вступній промові на 30 хвилин він тільки те й робив, що дякував усім, хто за нього голосував і хто не голосував, адже, за його словами, він взагалі не готував жодної промови.

Серед іншого, згадав поверхнево Україну і "що без правосуддя не буває миру".

Проте - і це головна сенсація цього дня - отримати позитивний результат Ла Русса допомогли 15-20 голосів, що надійшли від опозиції, адже цю кандидатуру відмовилася підтримувати партія Сільвіо Берлусконі.

Голосування було анонімним, тож дізнатися, хто з опозиції: Демократична партія, "Рух 5 зірок" або "Третій полюс" Маттео Ренці та Карло Календи - допоміг обрати Ла Русса на пост голови, не вдасться. Можливо, це стане зрозуміло в наступні дні, коли розпочнеться голосування за кандидатури на інші посади.

Проте розкол у правлячій коаліції став дуже гучним сигналом першого робочого дня нових народних обранців.

Італійські ж газети, здається, більше схвильовані тим, звідки взялися голоси в опозиції під кандидатуру Ла Русса, ніж його колекцією бюстів Муссоліні, вдаючи, що останньої наче й не існує.

Наступне завдання для нової коаліції (нагадаємо, до неї входять дві відверто проросійські партії - "Ліга" та "Вперед, Італіє" і ультраправа Джорджія Мелоні зі своїми "Братами Італії") - обрання голови нижньої палати парламенту.

Ця посада належить до квоти партії "Ліга" Маттео Сальвіні, і на неї висунуто Лоренцо Фонтана - політика-екстреміста, який полюбляє носити футболки з написами "Зняти санкції з Росії" і був "офіційним" міжнародним спостерігачем під час кримського "референдуму" 2014 року.

14 жовтня Фонтана було обрано на цю посаду - за це віддали голоси 222 депутати (і цього разу частина депутатів від коаліції не голосувала за це призначення). Втім, скандальний бекграунд і цього разу не став перешкодою для обрання. Зрештою, якщо італійські газети забувають розповісти про бюсти Муссоліні, то чи згадають вони про пропутінські висловлювання після того, як Фонтана став головою нижньої палати парламенту?

Все це може стати чималою проблемою для України. Навіть попри те, що лідерка "Братів" та майбутня прем'єрка Джорджія Мелоні обіцяє продовжити підтримку Києва та зберегти жорсткий курс щодо РФ.

Та чи вдасться це зробити з таким керівництвом обох палат парламенту?

Ризиків зміни зовнішнього курсу Італії стає все більше.

Автор: Ярина Груша-Поссамай, з Італії, для "Європейської правди", матеріал створено спільно зі Slava Evropi