"Якщо Україна визнає незалежність Косова, то втратить усе в один день", - таку заяву на терміново скликаній пресконференції зробив президент Сербії Александар Вучич.

Ця пресконференція стала відповіддю на відкритий лист із закликом посилити міжнародний тиск на Сербію та відійти від спроб балансу між Сербією та Косовом (тобто - посилити підтримку частково визнаної країни Косово).

Цей лист підписали голови десяти парламентських комітетів із закордонних справ і понад пів сотні депутатів різних парламентів. Серед них - двоє українців. Зокрема, цей лист підписав депутат опозиційної "Європейської солідарності" Олексій Гончаренко, позиція якого щодо Косова є однозначною - він перший з українських депутатів публічно закликав визнати цю країну.

Втім, образу сербського президента викликав інший підписант - голова комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко. Він є представником партії влади "Слуга народу", а тому його підпис може трактуватися як можлива зміна позиції держави Україна.

"Як після цього Україна може говорити, що вона дотримується міжнародного публічного права? Я переконаний, що Зеленський не відмовиться від цього козиря", - заявив Вучич, очевидно, натякаючи, що у разі визнання Україною незалежності Косова сербська влада зможе визнати російську належність окупованих РФ українських територій.

Ба більше, за інформацією ЄвроПравди, отриманою в дипломатичних колах, тональність заяв сербського президента була пом'якшена буквально в останній момент.

У Сербії всерйоз сприйняли українські підписи у цьому листі як підготовку до визнання Косова. Невипадково у підконтрольних сербській владі ЗМІ вже почали обговорювати можливі кроки Белграда у відповідь. Зокрема, депортацію українських біженців, що зараз знайшли притулок у цій країні.

Ситуацію пом'якшила заява українського посольства, терміново розіслана сербським ЗМІ. У ній від імені посла України в Сербії Володимира Толкача, серед іншого, стверджувалося, що "позиція України є принциповою та стабільною - Україна поважає територіальну цілісність Сербії".

Також у цій заяві Сербію вкотре закликали "узгодити свою зовнішню політику, особливо щодо агресії Російської Федерації проти іншої країни-кандидата в члени ЄС - України, з позицією спільної європейської родини".

"Переконаний, що кожен практичний крок сербської сторони щодо підтримки України в боротьбі з російською агресією буде вагомим аргументом для захисту територіальної цілісності та суверенітету Сербії", - йдеться у заяві українського посла.

Ця заява заспокоїла сербську владу - головний акцент на своїй конференції Вучич зробив на критиці інших політиків: британської депутатки Аліши Кернс та сенатора із США Боба Мененедеса, в той час як "українська" частина заяви була подана лише у вигляді відповіді на питання преси.

Ба більше, Вучич окремо підкреслив, що вважає Україну дружньою країною для Сербії і що у відносинах з Україною у Сербії не було жодних проблем.

"Україна - дружня нам країна. Гадаю, Зеленський розумніший за Мережка. Бо уявіть: якщо Україна визнає незалежність Косова, то втратить усе в один день", - резюмує президент Сербії.

Проте одночасно Вучич відповів на заклики переглянути свою політику щодо РФ, заявивши, що завжди буде обстоювати "лібертаріанський підхід" і право Сербії ухвалювати власні рішення.

Цей скандал є дуже показовим, в першу чергу - для України. Досі Київ намагається влагодити із Белградом миром та уникає конфліктів.

Проте варто визнати очевидне: заява Вучича про добрі відносини з Україною не відповідає дійсності.

Сербія принципово відмовляється від запровадження санкцій проти РФ, практично не реагує на відомі факти участі сербів у війні проти України, а провладні сербські депутати вимагають визнати російськими окуповані території.

Чи можна після цього говорити про наші добрі відносини із Сербією?

Ще одне пересмикування з боку сербського президента - визнання незалежності Косова не є порушенням міжнародного права. У 2010 році Міжнародний суд ООН визнав відповідність міжнародному праву проголошення Косовом незалежності.

Відповідно, не варто залишати без реакції натяки сербської влади на подібність ситуації з Косовом з українською. Незалежно від того, чи збираємося ми найближчим часом визнавати незалежність Косова, чи ні.

Ще один важливий момент. Критика дій Сербії пов'язана не стільки із санкційною політикою Белграда і не з конфліктами з Косовом.

Наразі міжнародна спільнота занепокоєна підтримкою Белградом прагнення Республіки Сербської (автономії у складі Боснії і Герцеговини) вже цієї осені провести референдум, що має дати старт виходу зі складу єдиної країни.

Цей вихід може дати старт новій війні на Балканах, що явно відповідає інтересам РФ - там хочуть відвернути увагу Європи від війни в Україні. А відповідно, такий розвиток подій явно не відповідає інтересам Києва, що вимагає активізації наших дій.

Наостанок варто додати, що Сербія не відмовляється від допомоги Україні, проте лише гуманітарної. А головне - ця допомога сприймається Белградом як запорука того, що Київ не буде порушувати питання санкцій та стосунків із країною-агресором.

Чи влаштовує Україну такий обмін? Здається, що ні.

Проте держава Україна досі не зважилася голосно заявити про це, не боячись йти на конфлікт із сербськими "друзями Путіна".

То, може, час змінити цю практику?