Україна погрожує розпочати війну із сусідньою Молдовою. На щастя, лише торгову.

Київ розглядає можливість повної заборони імпорту з Молдови, якщо Кишинів введе заборону проти українського агроекспорту, аналогічну тій, що запровадив Євросоюз.

Чи піде Київ на таке загострення? Чи є в України інструменти вирішити цю суперечку шляхом арбітражу?

А головне, чому цей конфлікт із Молдовою є для України підготовкою до більш складних переговорів з ЄС? Спробуємо розібратися.

"Покарання" Молдови

"Ми повідомили Кишинів: будь-яке обмеження з боку Молдови буде вважатися вкрай недружнім кроком і потягне за собою невідкладну заборону всього імпорту з Молдови", - ввечері 6 травня заявив ЄвроПравді заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства - торговий представник України Тарас Качка.

Саме так в уряді планують відреагувати на анонсовані Кишиневом плани приєднатися до рішення ЄС щодо введення тимчасової заборони на імпорт пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику походженням з України.

По суті, Молдова копіює нещодавнє рішення Єврокомісії про введення такої заборони для поставок у п'ять країн ЄС: Польщу, Словаччину, Угорщину, Болгарію та Румунію, за одночасного збереження українського транзиту в треті країни.

Аналогічним чином, як і ці країни ЄС, Кишинів пояснює необхідність такої заборони. Міністр сільського господарства Молдови Владімір Боля заявляє, що у молдовських сховищах перебуває значна кількість зернових, і це викликає у фермерів побоювання, що їм не вистачить місця для нового врожаю.

"Водночас тенденція експорту вітчизняного зерна є низхідною, витрати на логістику зросли, а ціни на міжнародних біржах обвалилися. Нашим аграріям необхідно максимально ефективно використати запаси зерна та підготуватися до нового сільськогосподарського сезону", - розповів молдовський міністр своєму українському колезі Миколі Сольському.

Варто зазначити, Україна не визнає правомірність заборони, введеної Єврокомісією. Однак, навіть висловивши свою незгоду, в Києві де-факто погодилися на введення тимчасової заборони - до 5 червня.

Проте у випадку Молдови в українському уряді готові діяти показово жорстко.

За словами Тараса Качки, політичне рішення про введення такої заборони "вже погоджено та запущено у підготовку".

Причин такої відмінності декілька.

По-перше, на відміну від торгівлі з ЄС, яка регламентується Угодою про асоціацію, де, зокрема, прописаний механізм арбітражу, з Молдовою такої опції немає.

Торгівля між Україною та Молдовою регламентується угодою про вільну торгівлю в рамках СНД. І хоча там нібито прописали можливість арбітражу, де-факто він може проходити лише за посередництва РФ, що абсолютно неприйнятно ані для Києва, ані для Кишинева.

Більш того, Київ навіть не може оскаржити дії Кишинева у СОТ (це було би крайньою мірою, зважаючи на те, що суперечки у СОТ вирішуються кілька років), оскільки цей механізм розв'язання торгових суперечок наразі заблокований.

Тож залишається найпростіший механізм тиску у відповідь. Тим більше, що розмір української економіки в рази перевищує молдовську, а відповідно, українська заборона може бути дуже ефективною.

Але й тут не все просто.

Адже, плануючи торгову війну навіть із Молдовою, Київ вимушений постійно оглядатися на те, як розвивається наша криза у торгових відносинах з ЄС.

Виклики для Києва

Попри те, що рішення Єврокомісії вводить заборону на продаж української агропродукції лише до 5 червня, ймовірність її продовження досить висока.

Про необхідність продовження дії заборони вже офіційно заявила Польща, яка наразі є локомотивом цих обмежень.

Для польської влади принципово важливо дотягнути заборону до парламентських виборів, які пройдуть восени. Інакше голоси фермерів можуть стати визначальними й відправити чинну владу в опозицію.

Київ наполягає, що обмеження мають бути скасовані після 5 червня. Або принаймні введення нових може проходити лише після проведення торгових розслідувань, які зафіксують загрози національним виробникам ЄС через український експорт.

В іншому ж разі у Києві припускають можливість введення заборон і проти продукції з ЄС, в першу чергу польської. Перший крок до цього вже зроблено - українські виробники вже поскаржилися в уряд на збитки, понесені через зростаючий імпорт польської харчової продукції.

Це - перший крок до проведення торгових розслідувань і, відповідно, введення захисних заходів.

Чи піде Київ цим шляхом, наразі невідомо. Однак однозначним є інше - погрожувати Польщі зустрічними обмеженнями, але при цьому заплющувати очі на аналогічні дії з боку Молдови, просто неможливо.

Тож якщо український уряд не відреагує на заборону Кишинева жорстко, ми втратимо важливий аргумент у діалозі з ЄС.

І тоді ймовірність продовження заборони після 5 червня буде ще більшою.

Однак у цієї медалі є й інший бік.

Хоча рішення Єврокомісії не блокує транзит українських агротоварів, ця проблема досі не вирішена до кінця. Є спроби польських фермерів заблокувати пункти перетину кордону з Україною, є проблеми при перевантаженні вантажів із цією продукцією в польських портах.

А це означає, що транзит через Молдову може стати для нас набагато більш важливим, аніж був досі. А у разі торгової війни Кишинів може спробувати заблокувати і його.

Тож, як виявилося, для того щоб розпочати тиск на Молдову, Київ має отримати гарантії з боку Єврокомісії, що "шляхи солідарності" будуть працювати без збоїв.

Чи надала такі гарантії президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, яка 9 травня відвідала Київ та мала детальні переговори з українським керівництвом, наразі невідомо.

Поки сторони домовилися про створення координаційної платформи, яка, як заявила фон дер Ляєн у Києві, має допомогти "зробити "шляхи солідарності" повністю функціонуючими".

Тож поки офіційний Київ зважує аргументи "за" та "проти".