Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини в Росії Марії Львової-Бєлової - їх підозрюють у незаконній депортації українських дітей.

ВВС відповідає на всі головні запитання про вивезення дітей з України до Росії: що це за діти і скільки їх, що саме з ними відбувається, чи справді їх піддають пропагандистській обробці та з чим ми маємо справу - з евакуацією чи геноцидом?

Що сталося?

Міжнародний кримінальний суд (МКС) підозрює президента Володимира Путіна та уповноважену з прав дитини Марію Львову-Бєлову у незаконній депортації та незаконному переміщенні дітей з окупованих територій України до Росії.

Повністю ордери на арешт не оприлюднили з міркувань безпеки жертв і свідків, але головний прокурор Міжнародного кримінального суду (МКС) Карім Хан в окремій заяві пояснив, що йдеться про дітей з притулків і дитячих будинків на окупованих територіях України.

На які правові норми посилається прокурор МКС?

У своїй заяві прокурор Карім Хан уточнює, що "на момент цих депортацій українські діти перебували під захистом Четвертої Женевської конвенції". Вона називається "Про захист цивільного населення під час війни" та прямо забороняє примусове переміщення або депортацію цивільного населення з території окупованої держави.

Згідно з Конвенцією, "держава, яка окупує" "у жодному разі" не повинна змінювати громадянство дітей. Це означає, що українських дітей не можна переводити у російське громадянство.

"Росія - учасниця Женевських конвенцій, тому аргументи про те, що влада нічого поганого не робила і Міжнародний кримінальний суд нам не указ, щонайменше, не дуже обґрунтовані", - сказала ВВС Наталія Секретарьова, юристка російського Центру захисту прав людини "Меморіал".

Міжнародне право визнає кордони України такими, якими вони були на початку 2014 року, - до російської анексії Криму та захоплення інших регіонів країни. Тому ці території вважаються окупованими, і на всіх дітей і загалом на цивільне населення на них поширюється дія Женевської конвенції.

Чи визнає факт вивезення дітей-сиріт Росія?

Так. Російські чиновники і сама уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова розповідають про вивезення українських дітей-сиріт до Росії, влаштування їх у сім'ї та надання їм громадянства з гордістю.

При цьому Львова-Бєлова, коментуючи звинувачення МКС, заявила, що влада РФ не робить нічого протизаконного: "Ми не отримали жодного запиту, який підтверджував би, що діти розлучені з батьками, що, наприклад, та чи інша дитина була депортована, тобто насильно вивезена на територію Росії".

За яких обставин діти з України потрапляють до Росії?

Наскільки відомо ВВС, зараз більшість дітей з України, які опинилися в Росії без батьків, належать до однієї із трьох груп.

Перша група - діти-сироти з інтернатів та інших соціальних установ. Вивезення їх до Росії почалося ще у середині лютого 2022 року, до повномасштабного російського вторгнення. Спочатку дітей вивозили з інтернатів до самопроголошених "ДНР" та "ЛНР", а потім мірою того, як Росія окуповувала нові українські території, з Херсонської, Запорізької, Миколаївської та інших областей. Сиріт забирали із собою російські війська під час відступу.

Російська влада називала таке вивезення дітей евакуацією та порятунком. Марія Львова-Бєлова від самого початку була організатором і публічним обличчям цього процесу, вона під камери зустрічала потяги з дітьми і пізніше передавала їх під опіку у сім'ї. Процес широко висвітлювався у державних російських ЗМІ - як самі переміщення, так і численні заходи за участю дітей (до них приїздили з подарунками російські губернатори).

Попри велику кількість репортажів, скільки саме зараз на території Росії перебуває дітей-сиріт з України, невідомо. ВВС зробила запит про актуальну цифру у пресслужбі Марії Львової-Бєлової та чекає відповіді. У жовтні 2022 року на офіційному сайті уповноваженої писали, що в різні часи в Росії перебували "1,5-2,5 тисячі дітей".

Підрахувати чи перевірити ще раз кількість сиріт з України за відкритими даними важко: дітей активно переміщають між регіонами та між установами як у Росії, так і всередині окупованих територій. Наприклад, за словами пресслужби Львової-Бєлової, майже всі сироти з закладів самопроголошеної "ЛНР" вже повернулися назад до регіону (ВВС не може незалежно підтвердити цю інформацію). Крім того, немає впевненості, що в російських ЗМІ з'являється повна інформація про всіх перевезених дітей.

Друга група дітей з України - це діти насамперед з Харківської та Херсонської областей, які виїхали під час окупації у серпні-жовтні 2022 року до оздоровчих таборів у Краснодарській області та в анексованому Криму. Після звільнення українською армією їхніх рідних міст та сіл діти та батьки опинилися по різні боки фронту (ВВС докладно розповідала про це на прикладі міста Балаклія - діти звідти поїхали відпочивати до Геленджика та застрягли там на невизначений термін).

Формально батьки відправляли дітей до таборів відпочинку в Росії добровільно, але багато матерів пояснювали ВВС та іншим журналістам, що їх підштовхнула до цього сама ситуація окупації: обстріл і страх за життя та психічне здоров'я дітей.

Після того, як дітей і батьків розділила лінія фронту, російська влада не повертала дітей до України організовано, оголосивши, що забрати своїх дітей батьки можуть особисто. Спочатку в Росії застрягли сотні дітей, але за минулі місяці більшість батьків змогли приїхати з України та забрати їх додому. "Понад 2000 дітей вже повернулися до своїх родин", зараз їх залишається 56, повідомила у соцмережах Марія Львова-Бєлова.

Хоча більшість дітей з таборів відпочинку змогли возз'єднатися з батьками, сам факт їхнього тривалого перебування в Росії може вважатися воєнним злочином, вказала у своїй доповіді слідча комісія ООН - її опублікували у березні 2023 року: "Російська влада порушила своє зобов'язання з міжнародного гуманітарного права всіляко сприяти возз'єднанню сімей, розлучених внаслідок збройного конфлікту. Така поведінка може також прирівнюватись до воєнного злочину у вигляді невиправданої затримки репатріації цивільних осіб".

"Діти відчували глибокий страх бути назавжди розділеними з батьками, опікунами чи родичами", - пишуть також члени комісії ООН.

Міжнародний кримінальний суд про цю групу дітей нічого не говорив публічно.

І ще одна група - діти, що розлучені з рідними під час бойових дій або чиї батьки загинули чи зникли безвісти. Про таких вивезених дітей російська влада публічно повідомляє найменше. Ще у квітні 2022 року директорка департаменту міносвіти Росії Лариса Фальковська говорила, що туди ввезли 100 дітей (звідки саме були діти та що з ними стало, ВВС невідомо). Пізніше Марія Львова-Бєлова розповідала про 31 дитину, "знайдену в підвалах житлових будинків" Маріуполя. Станом на осінь минулого року в Росії залишалися 27 з них. У листопаді уповноважена також згадувала "щонайменше про сто дітей, що перебувають у підвалах Бердянська та Мелітополя". ВВС надіслала запит про їхню долю та чекає на відповідь.

Насправді розділених сімей та ситуацій, у яких це відбувається, значно більше. ВВС докладно розповідала історію шести дітей, що опинилися без батьків в обложеному Маріуполі, потім їх вивезли до самопроголошеної "ДНР", і вони кілька місяців намагалися возз'єднатися з прийомними батьками.

Багато ЗМІ писали про маріупольця Євгена Межового, якого розлучили з його трьома дітьми під час так званої "фільтрації" - чоловіка відправили до табору в Оленівці на території самопроголошеної "ДНР", а дітей відвезли до Підмосков'я (пізніше Межовий зміг забрати їх та виїхати до Європи). Є історії Кіри Обединської та Іллі Матвієнка - їхні батьки загинули у Маріуполі, після чого дітей вивезли на підконтрольну Росії територію (пізніше за ними змогли приїхати родичі).

За словами програмної директорки благодійної організації "СОС Дитячі містечка Україна" Дар'ї Касьянової - фонд, зокрема, шукає родичів вивезених до Росії дітей та поверненням дітей до України, - можна говорити про десятки таких випадків. При цьому навіть якщо батьки дійсно загинули, в Україні чи Європі зазвичай вдається знайти кровних родичів, які готові піклуватися про дитину.

Скільки зараз таких дітей у Росії?

За даними України, кількість депортованих й примусово переміщених до Росії дітей наразі становить 16 210. Це поіменний список, створений на основі заяв батьків, родичів, місцевої влади чи свідків. Знайти його можна на сайті "Діти війни". За словами уповноваженої президента України з прав дитини Дар'ї Герасимчук, інформація щодо кожної дитини перевіряється органами, по кожному випадку порушують кримінальну справу.

За словами Дар'ї Касьянової, список може бути не повним: "Після кожного повернення дітей в Україну ми дізнаємося про нових [що залишаються в Росії] дітей, про яких не було відомо".

При цьому цифри, які за різних обставин називала російська влада, загалом значно менші за 16 тисяч.

"У нас є розуміння, що це число з сайту "Діти війни", створеного в Україні, але які конкретно історії за ним стоять і чи має Росія до них стосунок, ми не знаємо", - відповіли ВВС у пресслужбі Марії Львової-Бєлової на прохання прокоментувати таку різницю в даних.

А хіба це не евакуація, адже частину дітей реально вивозили з-під обстрілів?

Ні. Четверта Женевська конвенція (стаття 49) однозначно вказує, як можна евакуювати цивільне населення, зокрема дітей.

По-перше, евакуювати дітей можна, тільки якщо цього вимагає безпека населення або особливо вагомі міркування воєнного характеру. "При цьому Міжнародний трибунал по колишній Югославії наголошував: сторона, що окупує, не може посилатися на безпеку населення, якщо вона ж і є основним джерелом небезпеки", - уточнює юристка Центру захисту прав людини "Меморіал" Наталія Секретарьова.

По-друге, евакуація можлива лише до найближчих безпечних районів, за можливості "лише вглиб окупованої території" (і не далі). "Розміщення дітей по всій території найбільшої у світі країни цьому не дуже відповідає", - пояснює Наталія Секретарьова.

По-третє, держава зобов'язана повернути евакуйоване населення негайно після того, як бойові операції в цьому районі закінчені. "Дії Росії, скажімо так, не схожі на екстрену тимчасову евакуацію. Тим більше цьому не відповідає практика розподілу дітей у російські прийомні сім'ї та надання їм паспортів", - каже експертка.

За нормами міжнародного права, справжня евакуація передбачає відкриття гуманітарних коридорів у бік країни громадянства, а якщо це неможливо - залучення третіх країн та міжнародних організацій, введення їхніх гуманітарних конвоїв.

Однак, за словами уповноваженої президента України з прав дитини Дар'ї Герасимчук, Росія жодного разу не погоджувала гуманітарні коридори для вивезення дітей на підконтрольну Україні територію.

Навпаки, ВВС знає про випадки, коли військові напряму перешкоджали виїзду дітей у регіони, що контролюються Україною. Зокрема, дітей з Маріуполя, про яких писала ВВС, зупинили при спробі виїхати гуманітарним коридором до Запоріжжя і, попри їхні протести, перевезли до Донецька. Інший приклад - випадок у квітні 2022 року, коли депутат Держдуми РФ та заступник керівника фракції "Єдина Росія" Ігор Кастюкевич, дізнавшись з соцмереж, що в церкві у Херсоні ховається група сиріт, що чекають на евакуацію на підконтрольну Україні територію, особисто взяв участь у пошуку та вивезенні дітей.

"Якщо ти один і молодший за 18 років, тебе зупиняють і перевозять, не питаючи про твоє бажання та рішення", - каже ВВС програмна директорка "СОС Дитячі містечка Україна" Дар'я Касьянова.

Слідча комісія ООН також дійшла висновку, що "у жодній з ситуацій, розглянутих Комісією [загалом розглянули 164 випадки. - Ред.], переміщення дітей, як видається, не відповідали вимогам, встановленим міжнародним гуманітарним правом. Переміщення не були виправдані міркуваннями безпеки чи медичними показаннями. Як видається, немає жодних ознак того, що переміщення дітей на підконтрольну українському уряду територію було неможливим".

Що відбувається з дітьми-сиротами у Росії?

Генеральний прокурор МКС Карім Хан використовує у своїй заяві про ордер на арешт слово "усиновлення" (adoption), проте це не зовсім точно. За фактом йдеться про іншу юридичну форму сімейного устрою - опіку. При цьому в побуті це речі досить близькі: при опіці дитина також живе у сім'ї, дорослі є її законними представниками і можуть виховувати її залежно від обставин аж до повноліття. Однак прізвище, по батькові, дані про батьків дитини залишаються незмінними, і скасувати рішення про опіку можна швидко, без суду.

З квітня 2022 року сиріт з України російська влада почала розподіляти під опіку в російські сім'ї - спочатку дітей із самопроголошеної "ДНР", пізніше з "ЛНР". Під опікою, за підрахунками ВВС, опинилися й щонайменше семеро дітей, "знайдених у підвалах" Маріуполя. Один з них, 15-річний на той момент Філіп Головня, потрапив у сім'ю самої уповноваженої з прав дитини в Росії Марії Львової-Бєлової.

Спочатку сиріт розподіляли по регіонах точково, зважаючи на все, у прийомні сім'ї з досвідом. "Коли дитячі будинки вивозили з Донбасу, а восени з Херсонської області, дуже активно у різних регіонах переконували прийомні сім'ї забрати цих дітей. Спустили зверху директиву влаштувати дітей, і органи опіки, у яких на обліку стоять прийомні батьки, їх обдзвонювали", - пояснює ВВС фахівчиня "Інституту розвитку сімейного устрою" Діна Магнат (сам Інститут ніяк не пов'язаний із цими процесами, окремо уточнює Магнат).

ВВС брала інтерв'ю у жінки з Підмосков'я, до чиєї родини потрапив хлопчик з Донбасу, і вона дійсно розповідала, що поява в сім'ї прийомної дитини з самопроголошеної "ДНР" стала для неї повною несподіванкою - їй зателефонували з міністерства соцзахисту і повідомили, що їх обрав хлопчик-підліток.

При цьому, як видно з відкритих джерел, темпи розміщення дітей у російські сім'ї знизилися - у жовтні апарат Марії Львової-Бєлової заявляв, що влаштували 350 дітей, а через пів року, у березні 2023-го, 380 дітей у 19 регіонах Росії. ВВС запитала коментар про причини у пресслужбі Львової-Бєлової та чекає відповіді.

Діна Магнат припускає, що одне з пояснень може полягати в тому, що просто закінчилися сім'ї, які готові брати дітей: "Мешканці установ [в Україні] - це такі ж діти за соціальним статусом, як і мешканці російських дитячих будинків. Це діти, що підросли, це групи братів і сестер, це діти зі складним здоров'ям, діти зі складним соціальним анамнезом. Плюс травма війни. Це не маленькі блакитноокі діточки і не мрія усиновлювачів. Навіть якщо не говорити про етичність і законність, просто на побутовому рівні, щоб їх ростити, має бути досвідчена прийомна сім'я. Можливо, цей ресурс вичерпано".

На офіційному сайті Марії Львової-Бєлової вказано, що зараз обговорюють питання про включення дітей-сиріт з самопроголошеної "ЛНР" до загальноросійського федерального банку даних сиріт.

З літа 2022 року, після указу Путіна, дітям-сиротам з України почали спрощено видавати російське громадянство. Губернатор Московської області Андрій Воробйов, зокрема, публікував у своєму телеграм-каналі відео з однієї такої церемонії вручення, вона проходила в будинку уряду Московської області.

За спостереженнями Діни Магнат, зараз оформлення громадянства має "тотальний, масовий характер".

Марія Львова-Бєлова неодноразово говорила в інтерв'ю, що російське громадянство необхідне дітям-сиротам для оформлення всіх належних їм пільг та доступу до державної медицини. Також, хоча спочатку стосовно дітей-сиріт з самопроголошених "ДНР" і "ЛНР" йшлося про тимчасову опіку, "тепер, коли діти стали громадянами Росії, тимчасове опікунство може стати постійним", - сказала уповноважена.

Українське МЗС, після того, як Путін підписав указ про спрощене надання громадянства дітям-сиротам з України, заявив, що "Путін фактично узаконив викрадення дітей". Четверта Женевська конвенція дійсно забороняє під час воєнних конфліктів та окупації змінювати цивільноправовий статус дітей.

Комісія ООН у своїй доповіді також дійшла висновку, що ці практики є порушенням міжнародного права: "Заходи щодо отримання громадянства та розміщення в сім'ї, які можуть мати серйозні наслідки для дитини, є порушенням права дитини на збереження своєї особистості, включно з громадянством, ім'ям та сімейними стосунками".

"Видача російського громадянства і передача дітей у прийомні сім'ї, як видається, створює рамки, в яких деяким дітям доведеться залишитися в Російській Федерації", - підсумовує комісія ООН.

Україна заявляє, що це геноцид, але хіба геноцид це не тоді, коли вбивають?

Не тільки: стаття II "Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" додає до визначення геноциду "насильницьку передачу дітей з однієї людської групи до іншої".

При цьому Міжнародний кримінальний суд звинувачень у геноциді поки що нікому не висував. Слідча комісія ООН також заявила, що станом на березень 2023 року не знайшла надійних підтверджень того, що Росія проводить в Україні саме політику геноциду в суворому юридичному сенсі.

"Ми не знаходимо, що в Україні був геноцид. Однак ми, звісно, стежимо за різними свідченнями щодо цього", - сказав керівник комісії, норвезький суддя Ерік Месе.

Але ж кажуть, що дітям точно краще в сім'ї, ніж у дитячому будинку, можливо, тоді неважливо, в якій країні?

"Коли кажуть, що з України вивезли сиріт, це неправда - велика частина дітей, які перебували у нас в інтернатних установах, це діти, що мають родичів", - розповіла ВВС програмна директорка благодійної організації "СОС Дитячі містечка" Україна Дар'я Касьянова. За словами експертки, лише 5% дітей в інтернатах України - це біологічні сироти (для порівняння, в Росії їхня частка становить 10-12% - Ред.).

"Решта дітей мають родичів: або бабусь-дідусів, або це можуть бути батьки у складних життєвих обставинах, або батьки, які за заявами віддали своїх дітей. Але що це не сироти повсюдно, це очевидно", - каже Касьянова.

ВВС дійсно відомі приклади, коли у відданих під опіку до російських родин дітей на окупованих територіях залишалися родичі. В одному випадку у двох братів, яких у квітні відвезли до Підмосков'я, залишалася бабуся в Маріуполі (чи вона вижила, ВВС невідомо). В іншому - у хлопчика-підлітка залишилася у Донецьку старша сестра. У третьому - у групи братів та сестер залишився у Донецьку мобілізований старший брат.

За словами Дар'ї Касьянової, у кожному з випадків, з якими працювала її організація, у підсумку вдавалося знайти кровних родичів, готових забрати дитину і піклуватися про неї, навіть якщо самі діти через вік, шок чи інші причини не могли відразу їх згадати і назвати їхні імена.

Бачили новини про табори з перевиховання - це якісь спеціальні табори? Що там відбувається?

У лютому 2023 року вийшло дослідження Єльського університету, присвячене ідеологічній обробці українських дітей. Його зробили за відкритими даними у рамках проєкту Conflict Observatory - це американська програма з розслідування російських воєнних злочинів в Україні.

Головний висновок доповіді: щонайменше шість тисяч українських дітей та підлітків з окупованих територій побували в таборах відпочинку по всій Росії та в анексованому Криму, де їх піддавали ідеологічній обробці - "російськоцентричному" академічному, культурному, патріотичному чи військовому вихованню.

Не йдеться про те, що в Росії будують якісь спеціальні "центри перевиховання" - ні, це вже наявні "звичайні" оздоровчі табори, куди тепер російські чиновники відправляють і українських дітей.

Важливо розуміти, що в доповіді йдеться не лише про сиріт, а й про дітей, які живуть у сім'ях, які виїхали під час окупації на відпочинок і пізніше повернулися до себе додому в Україну, а також про дітей з окупованих територій, які приїжджали на короткі зміни. Таким чином, роблять висновок автори дослідження, ідеологічна обробка торкається величезної кількості дітей.

Про короткі зміни "з інтеграції та психологічної реабілітації" регулярно розповідає сайт Марії Львової-Бєлової (їх, зокрема, фінансує "Тінькофф Банк"). У листопаді повідомляли, що на такі зміни з'їздили вже близько тисячі дітей з окупованих регіонів.

Чи дійсно відбувається русифікація українських дітей?

Так. Формати і ступінь ідеологічної обробки можуть бути різними, проте є численні свідчення, що так чи інакше вона відбувається. Зокрема, одне із завдань "реабілітаційних" поїздок до таборів, про які пишуть на сайті уповноваженої, - "знайомство з освітніми можливостями та культурою Росії".

Сама Марія Львова-Бєлова також публічно розповідала про зміну світогляду у дітей з України на прикладі тих самих дітей, "знайдених у підвалах Маріуполя".

"Коли ми їх привезли на територію Московської області, щоб вони трошки відновилися, почалася історія, що вони негативно висловлювалися про президента [Путіна], говорили всіляку гидоту, співали гімн України, "Слава Україні" і таке інше", - розповіла вона під час виступу у громадській палаті Ради Федерації РФ.

Після того, як дітей передали в прийомні російські сім'ї, їхні погляди, за словами Львової-Бєлової, швидко змінилися: "Ми почали запитувати дітлахів: "Ось ви кажете, Росія погана. Ну добре, нехай Росія буде погана, у вас є можливість зараз повернутися, - переказувала у своїй промові уповноважена. - Ніхто з дітей не захотів повертатися, всі сказали: "Нам тут дуже добре". Тому так, є якийсь негатив, можливо, на початку, але потім він перетворюється на любов до Росії".

У лютому 2023 року ВВС виявила, що в Ростовській області президентський грант майже на 3 мільйони рублів (близько 40 тисяч доларів) отримав проєкт "Допомога дітям-сиротам Донбасу". В описі автори напряму говорять, що діти з самопроголошених ЛДНР проходять "процес зміни Батьківщини" і їм потрібно "прищепити традиції патріотизму та руського миру",

"Деякі діти зі звільнених територій, які потрапили до дитячих будинків, були виховані в українській парадигмі, і зараз проходять складний психологічний процес зміни Батьківщини. Їх також необхідно підтримати як шляхом зменшення стресу, так і прищепивши традиції патріотизму та руського миру", - так звучить цитата з обґрунтування проєкту.

Ще один спосіб індоктринації - навчання дітей за російськими шкільними програмами. За словами програмної директорки "СОС Дитячі містечка Україна" Дар'ї Касьянової, їй відомі випадки, коли батьки на окупованих територіях не хотіли, щоб їхні діти ходили до школи та навчалися за російськими програмами, після чого окупаційна влада починала погрожувати вилученням дитини із сім'ї.

Є також свідчення повернутих з оздоровчих таборів дітей про те, що їх примушували співати гімн Росії або навіть били, коли вони говорили щось на підтримку України.

Чи вдалося Україні повернути хоч якихось дітей назад?

Так, 324 дитини, повідомляє сайт "Діти війни". Наскільки відомо ВВС, більшість з них - діти, які поїхали до оздоровчих таборів і застрягли під контролем Росії після зміни лінії фронту. Тобто, це діти, що мають батьки і за якими змогли особисто приїхати й забрати їхні матері (чоловіків призовного віку з України під час війни не випускають, тому за дітьми, зазвичай, їздять жінки).

Марія Львова-Бєлова незмінно заявляє: "Якщо ми розуміємо, що знайдуться законні представники [дітей], ми одразу зробимо все, щоб об'єднати ці сім'ї". Уповноважена також розповідала, що 15 дітей повернули до восьми родин за особистими зверненнями їхніх родичів з України (ВВС може незалежно підтвердити історію п'ятьох дітей із однієї родини).

Однак в реальності організація та труднощі процесу возз'єднання найчастіше лягають на самих матерів. У репортажі про дітей з Балаклії Харківської області ВВС докладно розповідала, на що доводиться йти сім'ям, щоб оплатити дорогу до дитини та назад додому: одна мешканка міста була змушена продати старий автомобіль та витратити всі заощадження.

Перетнути українсько-російський кордон зараз неможливо, тому їхати потрібно через Європу. "Туди тиждень, назад тиждень, чотири країни, і ось наша дитина тут", - казала ВВС ще одна жінка.

"Перешкод із серії "ні, не віддамо", немає, - каже ВВС Діна Магнат. - Але при цьому може бути незручна бюрократія, при цьому родичам доводиться самим їхати за дітьми з України до Росії з документами. Це дорого, це довго, це страшно. Сім'ї дійсно доводиться напружуватися, звертатися по допомогу до волонтерів".

В Україні є благодійні фонди, що допомагають батькам забрати своїх дітей і, в тому числі оплачують дорогу. Зокрема, цим займається організація "СОС Дитячі містечка" та фонд Save Ukraine.

Також відомий випадок, коли групі дітей з притулку на Миколаївщині, яких спочатку всупереч їхній волі вивезли до Херсонської області, а потім до Росії, вдалося вибратися до Грузії завдяки зусиллям керівниці установи.

Наполягають на поверненні навіть самі діти. Уповноважений України з прав людини Дмитро Лубінець розповідав історію підлітка Сергія з-під Маріуполя. Хлопчика віддали під опіку до російської родини, проте він написав повідомлення з проханням про допомогу і далі зміг вибратись до України. Історію ще двох дітей з Маріуполя, які попросили повернути з самопроголошеної "ДНР" на територію, підконтрольну Україні, розповідав російський канал "Дождь".

У березні 2023 року Україна ухвалила закон про примусову евакуацію дітей із зон бойових дій. За новими правилами, поліція має запропонувати батькам евакуацію, а якщо сім'я не хоче їхати, один з батьків зобов'язаний виїхати з дитиною. У разі його відмови поліцейський при свідках може забрати дитину і вивезти її самостійно.

Як пояснювала координаторка фонду Save Ukraine, юристка Мирослава Харченко, це необхідно не лише для фізичного виживання дітей, а й для запобігання того, щоб їх вивезли до Росії російські військові.

Зараз під механізм примусової евакуації підпадає лише Бахмут - місто на Донеччині, яке з літа минулого року штурмує російська армія. "Але для самого Бахмута цю постанову ухвалили надто пізно, тому що він уже тижнів зо два як закритий. За нашою інформацією, яку ми отримуємо від місцевих, із 38 дітей, про яких говорила українська сторона, частину вже вивезли до РФ", - уточнювала два тижні тому Харченко.

У доповіді моніторингової місії ООН, що вийшла минулого тижня, дійсно йдеться, що в Бахмуті залишається вже 32 дитини.