Мюнхенська конференція з безпеки показала, що Україна стала частиною західного світу. Вона платить за це жахливу ціну, тому що Захід повільно вчиться, вважає оглядач DW Роман Гончаренко.

Україна тепер - частина Заходу. На Мюнхенській конференції з безпеки, яка завершилась в неділю, 19 лютого, країна отримала стільки уваги, як ніколи, немов пересівши з останнього ряду в один із перших. Українські прапори, рекордна делегація з Києва, виступ президента Володимира Зеленського на відкритті. Україна - твердо на шляху до Євросоюзу, її армія завдяки західним поставкам стала однією з найсильніших у Європі. Формалізація вступу до ЄС і НАТО ще попереду, але це станеться, процес - незворотній.

Усе це - тому, що Росія рік тому відкрито вторглася в Україну, і картини варварства в центрі Європи шокували публіку по обидва боки Атлантики. Одне таке фото заввишки в три поверхи висіло на фасаді будівлі напроти готелю "Баварський двір", де проходив форум.

До Заходу з запізненням повернувся зір

Питання: невже не можна було по-іншому? Куди дивилися західні політики як мінімум півтора десятка років? Чому, як сказала в Мюнхені міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок (Annalena Baerbock), "ми не могли повірити, що в Європі можлива така війна?" Шкода, що ніхто в залі не запитав: "А як же мюнхенська промова президента Росії Володимира Путіна 2007 року? Що було в Грузії, Криму, Донбасі?"

Колишній президент України Петро Порошенко з 2014 року гарною англійською благав, випрошував у Мюнхені зброю та жорсткі санкції щодо Росії. Він довго не отримував ні того, ні іншого. На деяких виступах Порошенка зал був напів порожнім, тоді як Путіна наполегливо запрошували, майже просили виступити з промовою щороку, але він відмовлявся. До Мюнхена їздив міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, який завжди отримував на конференції найкращий час для своїх дедалі абсурдніших розповідей про "фашистів" в Україні. Його уважно слухали.

Тепер усе це в минулому, Захід із величезним запізненням прозрів. Не до всіх зір повернувся одночасно. Хтось, як США, Великобританія, країни Східної Європи, почали допомагати Україні зброєю до вторгнення та допомогли витримати перший удар. Німці прозрівали довше за інших, але за рік вийшли в трійку лідерів.

Про що промовчали на Мюнхенській конференції

Прозріла і сама Мюнхенська конференція. Її новий голова Крістоф Гойсґен (Christoph Heusgen), колишній радник канцлерки Анґели Меркель (Angela Merkel), виступає з жорсткими заявами, які раніше було неможливо собі уявити з вуст німецького, нехай і відставного, дипломата. Лише ідея про необхідність "депутінізації" в Росії чого варта.

Депутінізацію самої конференції Гойсґен уже почав, не запросивши офіційну делегацію РФ, але влаштувавши дискусію про майбутнє Росії після Путіна за участю російських опозиціонерів і громадських активістів. Вона пройшла пізно ввечері в суботу, і в цьому, звичайно, є символізм. Росія, по суті, здійснила в Мюнхені зворотний українському шлях - її пересадили з першого в один з останніх рядів.

На форумі в Мюнхені було багато правильних слів підтримки України, за якими, можна не сумніватися, підуть нові поставки зброї. Їх усе ще недостатньо. Форуму не вистачало одного - відкритого визнання помилок у відносинах з Україною та Росією, допущених у попередні роки. Про них більшість спікерів вважали за краще промовчати. Захід виявився повільним учнем, Україна платить за його помилки жахливо високу ціну. В Мюнхені їх продовжили виправляти.