Якщо Банкова все ж таки зупиниться на кандидатурі Буданова, це покаже, що в нинішній владній команді взагалі не знайшлося ефективного менеджера, здатного "підняти" Міністерство оборони.

Незабаром Верховна Рада може ухвалити кілька кадрових рішень. Парламентські "слуги народу" дізналися про них 5 лютого на зборах фракції. Після цього голова фракції Давид Арахамія повідомив у своєму ТГ-каналі: "Генерал-майор Кирило Буданов очолить Міністерство оборони, що абсолютно логічно для воєнного часу. МВС - Ігор Клименко. СБУ - Василь Малюк. Логіка та сама. Силові відомства на цьому етапі мають очолити не політики, а кадрові силовики".

Щоправда, зранку 6 лютого він уточнив, що на найближчих засіданнях парламенту очікуються лише призначення глав МВС та СБУ, а кадрових змін у сфері оборони протягом цього тижня не відбудеться. Але ця затримка, за нашою інформацією, пов'язана з тим, що Офіс президента вирішив залишити Буданова на його посаді начальника ГУР МО і шукає іншу кандидатуру нового міністра.

Нове крісло для Резнікова?

Таким чином, все йде до того, що нинішнього міністра оборони Олексія Резнікова відправлять у відставку. Як оголосив Арахамія, "Рєзніков у рамках уряду переводиться на посаду міністра з питань стратегічних галузей промисловості для посилення військово-промислового співробітництва, що абсолютно логічно, враховуючи його експертизу щодо "Рамштайну" та необхідність "підняти" міністерство, яке має робити більше".

І одразу ж з'ясувалась помилка Офісу президента: самому Резнікову про такий поворот у його долі ніхто не повідомив. Поки "слуги народу" обговорювали кадрові рішення, Резніков 5 лютого провів прес-конференцію для українських та іноземних медіа, де розповів про низку великих проектів Міноборони, які зараз перебувають на стадії масштабування, а також про перспективи отримання нової військової техніки, у тому числі й літаків від західних партнерів.

А вже ввечері, дізнавшись про заяву Арахамії, він дав коментар "Фактам" ICTV: "Це для мене новина. У мене жодної розмови про міністерство з питань стратегічної промисловості не було з президентом". Більше того, він заявив, що не збирається обіймати цю посаду. "Якби раптом мені така пропозиція надійшла б від президента України чи прем'єр-міністра, то я відмовився б від неї, бо я не маю експертизи, яка дозволяла б мені якісно бути міністром з питань стратегічних галузей промисловості. Тому я думаю, що це помилка", - наголосив він.

Також Резнікова обурило, що його звільнення з посади міністра оборони обговорювала фракція "слуг народу". "Ще раз повторюю, що рішення про відставку міністра оборони або міністра закордонних справ може ухвалювати лише президент, згідно з Конституцією України", - заявив він, наголосивши, що сам правник.
Однак це означає, що Резніков погано читав Конституцію. Очолюючи Міноборони більше року, він досі не знає, що звільнення всіх членів Кабміну, зокрема міністрів оборони та закордонних справ, перебуває у винятковій компетенції Верховної Ради. Усіх міністрів призначає Рада, і вона ж відправляє їх у відставку. Президент лише вносить до Ради подання про призначення (але не про звільнення) міністрів оборони та закордонних справ.

Звісно, якщо юрист, який очолює Міноборони, не знає відповіді на елементарне запитання - хто може, а хто не може ухвалити рішення про його відставку, це ще один аргумент, чому з таким міністром і таким юристом краще розпрощатися і більше ніколи його не бачити в жодних органах влади.

Чи захоче Офіс президента шукати Резнікову нове крісло - питання цікаве, але другорядне. Бо за останні півмісяця, починаючи зі скандалу із закупівлями продуктів харчування для військових, Рєзніков своєю манерою спілкування з журналістами та активістами вже дуже нашкодив репутації української влади, причому не лише всередині країни, а й на Заході. І цілком можливо, що на рішучості Офісу президента змінити міністра оборони далася взнаки позиція західних партнерів, які легко розглянули корупцію там, де Резніков вперто бачив лише "технічні помилки".

Втім, варто врахувати також, що незабаром буде наступний "Рамштайн". Він відбудеться 14 лютого у штаб-квартирі НАТО у Брюсселі. Там же 14-15 лютого відбудеться засідання Північноатлантичної ради на рівні міністрів оборони. Наш міністр оборони, мабуть, також туди запрошений. І зараз у Офісу президента непроста дилема: посилати туди Резнікова або ж нового міністра, за яким не буде шлейфу корупційних скандалів, але який до 14 лютого просто не встигне увійти в курс справи.

А для українського суспільства всі ці скандали загалом стали шоком. І тут Офіс президента став множити помилки. Якщо вже вирішили позбутися Резнікова за те, що він тягне вниз рейтинг влади, тоді не треба дражнити суспільство розмовами про нову посаду для цього діяча. А якщо все-таки вирішили зберегти його у своїй команді, незважаючи на всі репутаційні ризики, тоді можна було заздалегідь поговорити з Резніковим, щоб він не дивувався з телеекрану заяві Арахамії і не обурювався публічно тим, що його відставку та нову посаду обговорює фракція правлячої партії.

Нове крісло для Буданова?

Ще одна помилка Офісу президента - це те, що Арахамія поспішно анонсував призначення Буданова, а потім так само поспішно був змушений спростувати себе. Все-таки йдеться про посаду міністра оборони в країні, яка відбиває повномасштабну військову агресію. А народ та західні партнери бачать абсолютно несерйозний підхід до добору кандидатури нового міністра.

Зазначимо одну з обставин, яка могла зіграти проти Буданова. У законі "Про національну безпеку України" записано, що міністр оборони призначається "з числа цивільних осіб". А генерал-майор Буданов наразі є військовою особою, начальником Головного управління розвідки Міноборони. Тому перед тим, як призначати Буданова, необхідно одне з двох: або звільнити його з військової служби, або Раді внести зміни до закону.

Проте змінювати закон - це сваритися із західними партнерами, бо цивільний міністр оборони - це стандарт НАТО. З іншого боку, не факт, що Буданов має бажання стати цивільною особою. До того ж за родом своєї діяльності він займався зовсім не тим, що потрібно для ефективного управління Міністерством оборони. Причому та обставина, що зараз війна, грає швидше проти Буданова: часу для підвищення кваліфікації та вивчення засад державного менеджменту новий міністр не матиме.

Якщо Офіс президента все ж таки зупиниться на кандидатурі Буданова, це буде говорити про те, що в нинішній владній команді взагалі не знайшлося ефективного менеджера, здатного "підняти" Міноборони та вирішити ті організаційні проблеми (включаючи корупційну), з якими не впорався Резніков. Додамо, що звільнення Буданова з посади начальника ГУР МО може послабити нашу військову розвідку. Знайти кандидатуру на заміну Буданову - це також проблема для Офісу президента. Пішли чутки, що цю посаду може одержати заступник керівника ОП Роман Машовець. Але оскільки він людина з Банкової, то в нього, напевно, не одразу складеться взаєморозуміння з підлеглими. А якщо поставити на місце Буданова кадрового розвідника, тоді може утруднитися комунікація між ГУР і ОП.

Коротше, було помилкою поспішити замість того, щоб все ретельно продумати. Але якщо залишити тепер усе надовго у підвішеному стані, це теж буде помилкою. Потрібні такі кадрові рішення, які заспокоять суспільство, а не породять у ньому нові сумніви.