Держава Україна знову зробила подарунок інвесторам. Раптом, під прикриттям воєнного стану, держава Україна просто взяла і забрала всі акції, які є в обігу, компаній Мотор Січ та Укрнафта. Просто ви думали, що у вас є щось. А потім раз, одного чудового ранку, у вас цього немає. Просто тому, що так вам і треба, буржуї.

Воєнний комунізм - найкращий спосіб створити інвестиційний клімат у країні. Приходьте інвестори.

Поки що не зрозуміло, чи компенсуватимуть активи попереднім власникам.

Так, звичайно, спочатку приємно, що, судячи з усього, в Ігоря Коломойського забрали 42% акцій Укрнафти. Довго не могли придумати, що з ним зробити, як з ним розлучитись, а тут раптом взяли та забрали. З усією своєю пролетарською ненавистю.

Але біда: що робити зі святим правом приватної власності? Навіть якщо це приватна власність олігарха. І, як завжди, простий шлях та складний шлях.

Складний - через суди, вигравши суд у Лондоні, забрати у нього акції Укрнафти як компенсацію за ПриватБанк. Довго, нудно. Але ж законно.

А є найпростіший шлях - реквізувати. Забрати не тому, що у Коломойського, а просто тому, що можу забрати, чи вирішили, що можемо забрати, адже війна. І у Коломойського забрати, і в інших. З ризиком програти потім суд. І залишитися ще винним олігарху. І головне, щоб як з облгазами Дмитра Фірташа не вийшло. Коли їх у Фірташа врешті забрали, а керують однаково його люди. І якщо люди Коломойського залишаться біля керма Укрнафти, то він не втратить нічого. Адже завжди сидів на потоках, а не створював капіталізацію.

І ще момент. Можуть забрати не безплатно. Можуть заплатити. Поки не зрозуміло, платитимуть чи ні, і скільки платитимуть, якщо будуть. І ось тут питання. Чи має держава зайві гроші, щоб викупити у Коломойського Укрнафту? І за якою ціною це робитиметься? І чи не буде Коломойський у такому разі дуже вдячний державі Україна?

Фішка в тому, що, на відміну від націоналізації ПриватБанку, така форма націоналізації не дозволяє розділити міноритарних акціонерів та Коломойського. Тобто або Коломойський отримає компенсацію, наче він звичайний Вася Пупкін, або будь-який приватний інвестор отримає дулю.

Але річ навіть не в Коломойському. Річ у тому, що акціонерами Укрнафти, та й компанії Мотор Січ, були не лише олігархи та колаборанти. Там було багато маленьких українських інвесторів. І навіть були іноземні інвестори. І ось їм одного прекрасного дня сказали: "Було ваше, стало наше". І додали: "А взагалі ми тут збираємося розвивати фондовий ринок, ви ж знаєте? Скоро робитимемо IPO. Приходьте, будь ласка. Інвестуйте в Україну. Ми ще й пенсійну систему хочемо розвивати, інвестиційну складову...".

Як ви вважаєте, що скажуть інвестори, у яких взяли й просто забрали їхню власність? Чи прийдуть вони знов інвестувати? Чи вирішать, що Україна - це та сама Венесуела у профіль?

І ще питання - а навіщо? Історія з Мотор Січчю - це окрема історія. Але й там була логіка лише забрати акції у її власника В'ячеслава Богуслаєва, а не чіпати простих українців, які мають у власності акції. Але навіщо забирати акції Укрнафти в той момент, коли у держави й так там пакет більше ніж 50%. І якщо вже вирішили, що вкрай важливо контролювати Укрнафту у зв'язку з енергетичною безпекою країни, то що заважає керувати компанією, особливо в умовах воєнного часу, коли можна просто завести свій менеджмент.

Найважливіше - принцип. Приватна власність в успішних країнах - святе. Це наріжний камінь. А якщо ви йдете шляхом свавілля, то виходить тільки бідна країна. Без інвестиційного клімату І без інвестицій.