Послання Китаю Раді Безпеки ООН є досить зрозумілим. "Ми вітаємо всі зусилля, спрямовані на якнайшвидше припинення війни в Україні", - заявив постійний представник КНР при ООН Фу Цун, котрий в лютому за ротацією головує в Радбезі. Фу привітав обопільне бажання США і Росії обговорити політичне майбутнє України. "Ми також очікуємо, що всі залучені сторони й зацікавлені особи візьмуть участь в переговорах. Війна йде в Європі. Тож, само собою зрозуміло, що Європа також робить свій внесок у встановлення миру", - додав китайський дипломат.

Ця заява контрастує з позицією Москви - найважливішого стратегічного союзника Пекіна. 17 лютого міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров перед зустріччю з держсекретарем Сполучених Штатів Марко Рубіо в Ер-Ріяді дав зрозуміти, що не бачить за столом переговорів місця для Європи, яка, за його словами, вже кілька разів мала змогу брати участь у досягненні угоди щодо України. "Я не знаю, що Європа робитиме за столом переговорів", - повідомив Лавров.

Швидке встановлення миру в Україні без Європи?

Від початку війни в Україні Китай і Росія завжди демонстрували, що діють в унісон. Що спонукало Пекін з ключового питання зайняти позицію, відмінну від тієї, що декларує Москва? Китайські політологи припускають, що Кремль робить тактичний хід.

"На думку російського президента Путіна, Україну потрібно демілітаризувати. Висуваючи цю умову, нереалістичну для Європи, Росія хоче ускладнити й унеможливити для Європи навіть змогу сісти за стіл переговорів", - пише Кань Цюаньцю, політичний оглядач з Пекіна. На його думку, в такому разі Європа втратить "захисний щит" у вигляді України та, отже, буде змушена збільшити свій оборонний бюджет, що було б занадто дорого та ризиковано.

Таким чином, Росія може швидко домовитися з Вашингтоном. "Рано чи пізно США за президента Дональда Трампа зрадять Європу й Україну, уклавши угоду (з Москвою. - Ред.)", - прогнозує Кань. За його оцінкою, це була б угода між двома запеклими ворогами періоду "холодної війни", яка знову поставила б під загрозу систему безпеки на європейському континенті.

Те, що Європа зіткнеться з новими зовнішньополітичними викликами, стало зрозуміло після Мюнхенської конференції з безпеки, проведеній наприкінці минулого тижня. Виступаючи перед учасникам конференції, віцепрезидент США Джей Ді Венс не пояснив, що нова американська адміністрація має намір зробити для відновлення миру в Європі.

Натомість Венс різко розкритикував європейців, звинувативши їх в тому, що стан зі свободою слова і вираження думок в Європі залишає бажає кращого. Напередодні дострокових виборів до Бундестагу, що відбудуться в Німеччині 23 лютого, висловлювання в Мюнхені віцепрезидента США багатьма інтерпретуються як підтримка ультраправих політичних сил.

США відходять від курсу на трансатлантичну єдність?

Дуету Трампа і Венса вдалося заручитися потужною підтримкою представників правопопулістського табору на президентських виборах в США в листопаді 2024 року. І принаймні до наступних проміжних виборів у США 2026 року Республіканська партія має більшість в обох палатах Конгресу. Крім того, консервативні судді домінують і у Верховному суді. Тож президент Дональд Трамп може практично без особливого опору ухвалювати важливі, але суперечливі політичні рішення.

Від часу своєї інавгурації 20 січня Трамп вже кілька разів намагався змінити чинні в США правила і норми, зокрема, нещодавно він спробував призупинити гарантоване Конституцією автоматичне отримання американського громадянства за правом народження на території країни. Тепер Трамп прагне виконати свою передвиборчу обіцянку - швидко припинити війну в Україні.

Під час виборчої кампанії він постійно наголошував, що для цього йому знадобиться лише 24 години. Відновлення Трампом без участі ЄС і самої України прямого діалогу з Росією, проти якої Захід запровадив численні санкції через її війну проти України, на думку спостерігачів, показує, що США зараз відмовляються від політики трансатлантичної єдності, що сповідувалася попередньою адміністрацією Джо Байдена, і відходять від практики багатосторонньої співпраці.

Відтоді як США більше не виступають в ролі "природного партнера і союзника", а в ролі "держави з частково протилежними (Євросоюзу. - Ред.) цілями", Європа і Німеччина повинні "визначити свої власні інтереси й розробити інструменти, що забезпечують їх спроможність діяти й визначати майбутнє - якщо необхідно, то навіть всупереч опору з боку Вашингтона", рекомендують Саша Ломанн (Sascha Lohmann) і Йоганнес Тімм (Johannes Thimm) з Берлінського фонду "Наука і Політика" (Stiftung für Wissenschaft und Politik, SWP). І додають, що "необхідна фундаментальна зміна менталітету".

Очікування ЄС від Китаю зростають

Схоже, що на Євразійському континенті Піднебесна тепер простягає руку допомоги ЄС. На Мюнхенській конференції з безпеки міністр закордонних справ Китаю Ван Ї виступив після віцепрезидента США Венса і зробив низку заяв, які навряд чи були приємні для Вашингтона. Міністр зазначив, що тільки на КНР припадає близько 20 відсотків витрат ООН, Пекін повністю виконує свої зобов'язання в рамках Паризької кліматичної угоди і не діє в дусі власної винятковості, тобто не "робить того, що підходить йому в цю хвилину, а потім кидає це, коли воно йому більше не підходить".

Зі звичною чарівною посмішкою Ван закликав до встановлення тісніших зв'язків між Китаєм і Європою. Міжнародний мультилатералізм став головною темою у промові Вана. Коли 80 років тому була заснована ООН, до її складу входила 51 держава, сьогодні їх вже 193, вказав китайський міністр, описуючи ситуацію у світі. І запевнив, що "Китай виступає за справедливу і впорядковану систему міжнародних відносин при нинішньому світопорядку".

Зробивши відсилання до опису ролі КНР, закріпленої в європейській і німецькій стратегії щодо Китаю (Пекін - одночасно партнер, конкурент і системний суперник), Ван запевнив, що Китай і Європа - партнери, а не суперники. "Китай завжди вважав Європу надзвичайно важливим полюсом багатополярного світопорядку. Разом ми виступаємо за мир, безпеку, процвітання і прогрес", - такими словами Ван Ї завершив свою промову в Мюнхені.

Експерт: Заяви Ван Ї "брехливі та лукаві"

Тим часом Штефан Бірлінґ (Stephan Bierling), професор політології в Регенсбурзькому університеті, вважає заяви китайського міністра "брехливими та лукавими". Пекін, уточнює професор, говорить про багатополярний світ, але має на увазі свою власну сферу впливу. Китай, за висловом Бірлінґа, позиціює себе як представника світового порядку, заснованого на правилах, але порушує цей порядок частіше, ніж будь-хто інший.

"Однак заява Ван Ї тепер впала на дещо родючіший ґрунт, оскільки віцепрезидент Венс взагалі нічого не сказав про зовнішню політику США. Венс навіть не вважає, що європейці мають право обговорювати основні проблеми міжнародної політики", - пояснює професор Бірлінґ, зазначаючи, що дипломат Ван це відчув.

Китай спробує розколоти ліберальні демократії Заходу, прогнозує Анґела Штанцель (Angela Stanzel) експертка SWP щодо Азії. "Якщо трапиться конфлікт в трансатлантичних відносинах, скажімо, через те, що адміністрація Трампа різко скоротить свою підтримку України, Пекін негайно побачить в цьому можливість підштовхнути європейські держави до стратегічної автономії, - застерігають Штанцель і її співавтор Джонатан Мішель в недавньому проведеному дослідженні. - З погляду КНР, мета тут полягає в тому, щоб Європа більшою мірою дистанціювалася від США і поліпшила свої відносини з Китаєм".

У відповідь на подібні дії, вказується в дослідженні, такі країни ЄС, як Німеччина і Франція, повинні підтримати нинішній геополітичний курс Єврокомісії. Його складники - мінімізація ризиків у відносинах з Китаєм, захист від КНР і інтенсивний трансатлантичний діалог на новому рівні.

"Дональд Трамп любить укладати угоди, і досяг багато чого, що здавалося неможливим", - говорить Ван Хуейяо, засновник і керівник Центру Китаю і глобалізації. І він знаходить в адміністрації Трампа щось позитивне і для Пекіна: "ЄС може вести справи з Трампом, як і Росія і Китай. При цьому Трамп ігнорує такі складні питання, як ідеологія, спільність цінностей і права людини".

В основі майбутнього світопорядку Ван Хуейяо бачить силовий трикутник зі США, Європи та Китаю. "Європа може краще балансувати між Китаєм і Америкою. Китай знаходить новий простір для маневру в трансатлантичних відносинах. Тут є великі можливості, але і серйозні виклики", - виснував Ван.