На тлі оптимістичних оцінок результатів 7-го засідання Ради асоціації Україна-ЄС, що відбулося 11 лютого в Брюсселі, певний дисонанс викликали слова комісара ЄС з питань європейської політики сусідства та переговорів з розширення Олівера Варгеї щодо теми номер один для української делегації - перспектив перегляду Угоди про асоціацію.

Ключовими коментарями єврокомісара, які викликали певну хвилю "зради" в українських соцмережах, стали слова про те, що:

- "Угода передбачає, що через п'ять років від її вступу в силу має бути перегляд. Перегляд означає не тільки розгляд нових сфер, але також розгляд імплементації";

- "...ми вважаємо, що немає потреби змінювати Угоду. Вона достатньо гнучка і дозволяє розширювати нашу співпрацю. Угода досі має багато нереалізованого потенціалу";

- "...(ми) готові розглянути запити України, щодо нових сфер, якщо такі надійдуть".

Спробуємо відійти від звичного погляду "зрада або перемога" і проаналізувати ці заяви не лише у контексті їхньої "емоційно-угорської складової", а на базі розуміння, як працює машина євроінституцій. Останнє дозволить нам краще спрогнозувати перебіг перегляду УА, підказавши, до чого Україні треба бути готовій, щоб досягти успіху.

Насамперед єврокомісар Варгеї визнав очевидний правовий факт: Угода про асоціацію справді зобов'язує сторони через п'ять років від набрання нею чинності (вересень 2017 року) провести консультації щодо перегляду її положень в частині торгівлі товарами. Угода також задає очікуваний результат таких консультацій: подальша лібералізація тарифних параметрів торгівлі товарами.

Водночас Угода не визначає кінцевий формат такого перегляду. Окрім цього, Угода зобов'язує сторони впродовж п'яти років її функціонування провести оцінку стану її імплементації з точки зору цілей і завдань.

Все решта - предмет переговорів.

Тому очевидним позитивом є те, що комісар не спростував меседжі прем'єр-міністра щодо перегляду, однак змістив акценти: ЄК пропонує спочатку зосередитися на оцінці імплементації. Це - добрий знак, оскільки ЄС залишає можливість для маневру як для української сторони, так і для себе.

Водночас Європейська комісія наразі не поспішає підтримати очікування України, що діалог щодо перегляду Угоди повинен завершитися власне внесенням до неї змін. Для цього є підстави як інституційно-правові (пов'язані з тим, як функціонує ЄС), так і суто політичні.

По-перше, в ЄС немає чіткого розуміння масштабів перегляду Угоди: лише додатки чи також текст договору, лише торговельний блок (ПВЗВТ) чи також секторальна співпраця, лише торгівля товарами чи також послугами і нетарифне регулювання тощо?

По-друге, у Європейської комісії наразі немає відповідного мандата (переговорних директив) з боку 27 держав-членів.

По-третє, такий мандат повинен відображати оцінку інтересів та вигод самого ЄС від очікуваного перегляду, а це - непросте завдання.

Не секрет, наскільки неоднозначно в ЄС сприймається ця ініціатива Києва.

Про це свідчить хоча б інтерв'ю торгового представника України Тараса Качки в поважному європейському виданні Politico, у заголовку якого видання робить акцент на одному: Україні від ЄС потрібні додаткові квоти для аграрного експорту.

Як третій найбільший агроекспортер на європейському ринку після Бразилії та США, Україна вже є причиною безсонних ночей багатьох європейських агровиробників.

Відтак на Європейську комісію ще чекає політичний трюк - схвалити власний переговорний мандат у держав-членів.

Тому наступний логічний елемент позиції ЄС - Угода має достатньо гнучкий і динамічний формат, аби врахувати нові сфери співпраці без формальних змін її тексту. Така позиція створює додатковий елемент тиску на Україну: продовжуйте реформи, апроксимацію законодавства і отримайте такі "призи", як Угода про взаємне визнання оцінки відповідності для промислових товарів (АСАА, більш відома як "промисловий безвіз"), спрощення митних процедур, цифрова економіка тощо.

І найважливіший сигнал Варгеї - ЄК готовий в принципі розглядати поширення співпраці з Україною на нові сфери до тієї міри, до якої буде готова сама Україна. Цей сигнал свідчить як про конструктивний прагматизм, так і про добре розуміння Євросоюзом масштабності завдань, які мають бути виконані у сфері адаптації законодавства та його виконання, а також реалістичну оцінку інституційної здатності України.

Найближчі кроки сторін - чіткі і зрозумілі: ЄК вивчить пропозиції України щодо перегляду, передані українською делегацією у вигляді позиційного документа під час засідання Ради асоціації, і своєю чергою готуватиме власну оцінку імплементації Угоди, яку Україні треба буде взяти до уваги.

Наступна "звірка годинників" не відбудеться раніше наступного саміту Україна-ЄС у другому півріччі. А далі на нас чекає початок тривалого і копіткого процесу. Як нам до нього підійти?

Перш за все, пам'ятати, що діалог з ЄС щодо оновлення Угоди - це марафон з елементами естафети. А відповідно, українська сторона має позбутися ілюзій щодо його швидкого і переможного закінчення. Було б величезною політичною помилкою заради ефемерних рейтингових очок провести бліцперегляд в урізаному форматі, лише на умовах ЄС, з відривом від фундаментальних інтересів українського бізнесу.

Успішний марафон означає добру підготовку.

Уряд повинен ретельно підготувати аргументи щодо необхідності широкого оновлення Угоди, не лише в частині тарифного регулювання торгівлі товарами.

І ці аргументи мають бути підготовлені спільно з українським бізнесом, з експортерами.

Щоб досягти успіху, Києву варто шукати союзників серед держав-членів ЄС, європейського бізнесу, зацікавленого в лібералізації торгівлі з Україною. А це - ті європейські індустрії, які зацікавлені включати український імпорт у власні ланцюжки доданої вартості.

А одночасно варто контролювати й зводити до мінімуму політичні макроризики, які в будь-який момент здатні вибити стілець з-під української переговорної команди. А для цього ми маємо показати переконливий прогрес у реформі системи судочинства, боротьбі з корупцією на всіх рівнях, демонополізації економіки, стабільності та прозорості банківської системи.

Зрештою, Україна має перевагу ініціативи і наступальної позиції - ЄС об'єктивно зацікавлений у нашій підтримці на нормативному рівні своїх нових ініціатив на кшталт Європейського зеленого курсу.

Водночас сліпе копіювання європейських регламентів і директив без консультацій з бізнесом і формулювання власної позиції зведе нанівець цю перевагу.

Назар Бобицький, директор Брюссельського офісу Української асоціації бізнесу і торгівлі (UBTA)