У ЄС старіння населення загострює брак робочої сили, тож європейські країни без галасу залучають кваліфікованих іноземних робітників - навіть попри посилення тиску з боку ультраправих, які вимагають обмежити імміграцію.

Нині питання імміграції стало ледь не головною політичною темою в Європі. З огляду на зростання популярності ультраправих тиск на уряди європейських країн, аби зменшити кількість іммігрантів, лише зростає. А проте деякі країни, навіть ті, чиї уряди послуговуються антимігрантською риторикою, усіляко заохочують трудову міграцію, щоб покрити подеколи просто величезний дефіцит робочої сили й підтримати економіку ЄС, чиє населення дедалі старішає.

На сьогодні Європейський Союз визначив 42 професії, де існує дефіцит робочої сили, і розробив план дій задля залучення іноземних працівників. Як зазначають у Брюсселі, майже дві третини малих і середніх підприємств у країнах-членах спільноти нарікають, що не можуть знайти потрібних їм фахівців.

На перший погляд, багато європейських лідерів, особливо ультраправі, виступають за угоди з третіми країнами, щоб обмежити в'їзд іммігрантів або репатріювати їх в треті країни. А тепер навіть ці лідери, схоже, дещо змінюють підходи, визнаючи потребу в іммігрантах, хоч і роблять це без розголосу.

Італія найматиме індійських медсестер

Ультраправий уряд Італії на чолі з прем'єр-міністеркою Джорджeю Мелоні вирішив найняти залучити тисячі іноземних робітників, які вкрай необхідні для подолання дефіциту робочої сили. "За підсумками трирічного періоду з 2023 по 2025 рік уряд очікує загалом 452 тисяч в'їздів (кваліфікованих працівників. - Ред.)", - заявляли торік у Римі, також визнавши, що це набагато менше, ніж "виявлена потреба у 833 тисяч" працівників за цей період часу.

За даними дослідницького центру IDOS, Італія потребуватиме щорічно 280 тисяч іноземних працівників до 2050 року, щоб покрити брак робочої сили в різноманітних секторах економіки, як-от сільське господарство, туризм і охорона здоров'я, тобто це в перерахунку близько половини від кількості заяв про отримання дозвільних документів на перебування, поданих торік. Як показують розрахунки, Італія стикається з нестачею робочої сили в 37 професіях, причому найбільший попит існує на медсестер та інших фахівців у галузі охорони здоров'я.

Нещодавно італійський уряд оголосив намір залучити 10 тисяч медсестер з Індії, щоб допомогти заповнити дефіцит у галузі, що втричі перевищує цей показник. У жовтні міністр охорони здоров'я Італії Ораціо Скіллачі заявив, що в Індії спостерігається надлишок медсестер. "В Індії працює 3,3 мільйона медсестер, - пояснив він. - Ми хочемо залучити сюди близько 10 тисяч". Тоді ж Скіллачі визнав, що індійські медсестри мають високу кваліфікацію, їх набиратимуть безпосередньо італійські регіони й направлятимуть туди, де це необхідно, але лише після того, як вони матимуть прийнятний рівень володіння італійською мовою.

Мауріціо Амброзіні, професор соціології та експерт з питань міграції з Міланського університету, розповів у розмові з DW, що саме працедавці, яким конче потрібні працівники, змусили уряд Мелоні змінити політику щодо трудової міграції. "Італійські працедавці роками мовчали про міграційні дебати. Я припускаю, що вони не хотіли ворожнечі з правими партіями", - сказав він у коментарі DW. - Але тепер вони не мовчать".

Багато хто, навіть у партіях, що входять до коаліції Мелоні, вбачає в цій політиці різкий відхід від попередніх засад. Адже Мелоні колись називала промігрантську політику частиною лівої змови з метою "замінити італійців іммігрантами". "Я сподівався, що тепер, коли ми, нарешті, маємо правий уряд, ситуація зміниться, але праві стають гіршими за лівих", - сказав Аттіліо Лучіа, член ультраправої партії "Ліга" і заступник мера Лампедузи, невеличкого острова, у порт якого прибувають багато мігрантів морем.

Нідерланди хочуть утримати висококваліфікованих мігрантів

Не виключено, що саме бізнес так само вплинув на політику й погляди нового уряду Нідерландів, очолюваного ультраправою "Партією свободи" Геерта Вілдерса. Так, найбільша в країні компанія з виробництва напівпровідникового обладнання - ASML - заявила, що її успіх напряму залежить від талановитих працівників, звідки б вони не походили. Тож ця технологічна компанія вважає, що уряд не має обмежувати міграцію. Нині майже 40 відсотків працівників компанії - іноземні працівники. "Ми побудували нашу компанію за допомогою людей з паспортами більш ніж 100 різних країн", - сказав минулого місяця Крістоф Фуке, генеральний директор ASML, на Bloomberg Tech Summit в Лондоні. "Залучення талантів звідусіль було абсолютною запорукою успіху, і так має тривати й надалі", - додав топменеджер.

У вересні уряд Нідерландів заявив, що прагне відмовитися від нинішньої системи надання притулку ЄС, яка розглядає притулок як "фундаментальне право і міжнародне зобов'язання країн". ЗМІ повідомляють, що антиіммігрантська риторика ультраправих призвела до того, що кваліфіковані працівники відчувають себе менш бажаними в країні.

Але навіть ультраправі політичні групи стикаються з реальністю, яка полягає в тому, що компанії країни потребують іноземних працівників, щоб залишатися конкурентоспроможними. Тож влада Нідерландів лише незначно знизила податкові пільги для іноземних працівників - з 30 до 27 відсотків. Ця податкова пільга є одним із найголовніших чинників для талановитої молоді з-за кордону, аби обрати Нідерланди для роботи. Таких у Нідерландах називають "мігрантами знань". "Це - відносно невелика зміна в загальному чистому доході висококваліфікованих іноземних працівників, - каже Ліза Тімм, дослідниця з питань міграції в Амстердамському університеті. - Я думаю, що вона матиме незначний вплив на прибуття мігрантів".

Німеччина запроваджує так звану "Карту можливостей"

У Німеччині при владі хоч і не перебувають ультраправі, а навпаки - партії лівого спрямування, - але і в цій країні дедалі більш поширеною стає антимігрантська риторика. Утім, уряд наполегливо продовжує політику заохочення іноземних фахівців до країни. Цьогоріч уряд ФРН планує видати 200 тисяч віз кваліфікованим працівникам, що на 10 відсотків більше, ніж у 2023 році. Це пов'язано з запровадженням у червні схеми "Карти можливостей" - дозволів на проживання, що уможливлюють працівникам з країн, що не входять до ЄС, приїжджати до Німеччини й шукати тут роботу.

Під час нещодавнього візиту до Індії канцлер Німеччини Олаф Шольц (Olaf Scholz) заявив, що Німеччина "відкрита для кваліфікованих працівників" і готова спростити бюрократичні перепони та збільшити кількість віз для працівників-індійців з 20 тисяч до 90 тисяч щорічно.

А загалом, щоб покрити дефіцит робочої сили, особливо в інженерних спеціальностях, ІТ та охорони здоров'я, Німеччина потребує щороку близько 400 тисяч нових кваліфікованих працівників. Тож посадовці в Берліні вбачають саме у кваліфікованих індійцях потенційний вихід з нинішньої непростої ситуації на ринку праці.

Водночас успіх ультраправої партії "Альтернативи для Німеччини" (АдН), яка зробила антиіммігрантську риторику одним зі своїх головних пунктів, на земельних виборах у кількох східнонімецьких землях, а також різанина у західнонімецькому місті Золінген змусили уряд Шольца погодитися на посилення перевірки на внутрішніх кордонах ЄС "з метою стримування міграції".

Виступаючи з цього питання в липні, Шольц заявив, що нелегальна міграція до Німеччини повинна "піти на спад", хоч тоді ж він наголосив на потребі країни у кваліфікованих працівниках-іноземцях.

Публічний і тихий бік міграційної політики в ЄС

Нині майже всі європейські країни стикаються з однією і тією самою проблемою - нестачею робочої сили в умовах дедалі масштабнішого старіння населення. Для подолання цієї проблеми потрібно дедалі більше працівників з-за кордону. Але уряди не хочуть створювати враження, що дозволяють приїзд мігрантів без віз.

Професор Міланського університету Амброзіні каже, що європейським країнам непросто поєднувати ці два протилежні підходи в міграційній політиці. Один із них призначений для громадськості й передбачає "угоди про охорону кордонів з транзитними країнами, такими як Туніс, або депортацію до зовнішніх центрів, як угода Італії з Албанією".

"З другого боку, стає все більш очевидним, що їм потрібні працівники, і вони розробляють нову політику для залучення не лише кваліфікованої робочої сили, але й сезонних працівників, - каже він. - Цю другу політику провадять без розголосу - це не надто афішується, і її можуть бачити лише асоціації працедавців".

Зрештою, йдеться про те, щоб європейські уряди могли сказати, що вони контролюють, хто приїжджає, а хто залишається, сказав Амброзіні. Але це міф, принаймні щодо робітничих професій, оскільки працедавці отримують рекомендації від тих, хто вже перебуває в Європі, щодо того, кого наймати. "Як працедавець дізнається, кого йому взяти, скажімо, з Перу?" - запитує Амброзіні.