Російські нафтові компанії зіткнулися з різким зменшенням попиту на свою продукцію в головного покупця - Китаю. За підсумками липня поставки нафти з Росії до Китаю впали на 7,4% рік до року, а їх сумарний обсяг - 1,76 млн барелів на добу - став найнижчим щонайменше з кінця минулого року.

Це випливає з китайської митної статистики, передає The Moscow Times.

Скорочення китайського імпорту почалося наприкінці першого кварталу та прискорилося після того, як у травні з візитом у Пекіні побував президент РФ Владімір Путін. Якщо в березні нафтовики продавали в Китай 2,55 млн барелів на день, то до червня обсяги опустилися до 2,05 млн барелів на добу, а в липні склали 1,9 млн.

Таким чином, за чотири місяці поставки нафти до Китаю впали на 30%, а з початку року - на 22% (у грудні це було 2,25 млн. барелів на добу).

Російську нафту китайські НПЗ замінили барелями з Близького Сходу: поставки із Саудівської Аравії в липні зросли на 13% рік до року, до 1,51 млн барелів на день. Крім того, на 61%, до 1,46 млн барелів на добу, злетів імпорт із Малайзії, яка є головним хабом із транзиту нафти з підсанкційних країн - Ірану та Венесуели.

Китай залишається найбільшим покупцем російської нафти, забираючи 43% усіх барелів, які нафтовики вивозять за кордон, зазначають експерти CREA. З усіх товарів, що Росія постачає до Китаю, на нафту припадає майже дві третини, а на сировину понад 90%.

Просідання китайського попиту зменшила доходи економіки: у липні вони опустилися до річного мінімуму в 656 млн євро на день, згідно з оцінками CREA. Доходи від експорту нафти просіли на 5% щодо червня, до 219 млн євро на день, а фізичні обсяги поставок зменшилися на 9%.

Сукупний імпорт нафти Китаєм у липні став найнижчим із вересня 2022 року. Попит на паливо у другій економіці світу знижується у міру того, як темпи її зростання уповільнюються: різкий спад пов'язаний зі слабкою активністю в промисловості та будівництві, і те саме спостерігається і із закупівлями іншої сировини.

Раніше експерти Інституту енергетичних досліджень Російської академії наук заявляли, що Росії доведеться попрощатися зі статусом "енергетичної наддержави", яким російські чиновники хизувалися десятиліттями. Втративши доступ до західних технологій і втративши ключові ринки збуту сировинних товарів, Росія вже не зможе повернутися до колишніх обсягів експорту вуглеводнів ні у фізичному, ні в грошовому вираженні.