На саміті НАТО у Вашингтоні лідери держав-членів Альянсу не лише мають намір затвердити новий пакет військової допомоги Україні, але й обговорити більш жорсткий курс відносно Китаю. В інтерв'ю американським ЗМІ напередодні саміту генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг назвав Китай "головним спонсором агресивної війни Росії проти України".

Державний секретар США Ентоні Блінкен заявив DW на зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО у Празі в травні, що підтримка з боку Китаю "має величезне значення зараз на полі бою" в Україні. Він додав, що прагнення Китаю поліпшити відносини з європейськими країнами і водночас підживлювання ним найбільшої загрози європейській безпеці є несумісними речами.

Пекін неодноразово заперечував постачання зброї Москві. Однак Альянс звинуватив Китай у розбудові російської військової машини шляхом постачання до РФ критично важливих компонентів.

За оцінками США, Китай є найбільшим постачальником верстатів, мікроелектроніки та нітроцелюлози - критично важливих компонентів для виробництва боєприпасів і ракетних гвинтів, а також інших товарів подвійного призначення, які Москва використовує для нарощування своєї оборонно-промислової бази.

Поведінка Китаю під час війни в Україні розглядається країнами НАТО як доказ того, що Європа не може дозволити собі ігнорувати виклик, який кидає Пекін. За словами високопоставленого чиновника Державного департаменту США, Альянс зараз "сфокусований, як лазер, на відносинах між Китаєм і Росією".

Китай - проблема для США та їхніх союзників?

Це є досить значним зсувом для організації, яка традиційно зосереджувалася на безпеці в трансатлантичному регіоні. До кінця 2019 року Китай не згадувався в публічних документах НАТО високого рівня. Лише в останній стратегічній концепції, узгодженій у Мадриді в 2022 році, Альянс описує амбіції Пекіна як виклик своїй безпеці.

"Відбувається зсув", - констатувала у розмові з DW Лізелотта Одгаард, старша наукова дослідниця консервативного Інституту Гудзона у Вашингтоні. За її словами, цей зсув розпочався за часів колишнього президента США Дональда Трампа і "набрав обертів у Європі".

Одгаард зазначає, що США тривалий час вважали Китай головною загрозою своїм безпековим інтересам. "Але вони переконали Європу - і підштовхнули європейців - побачити, що Китай також є проблемою для Європи і для всієї союзницької системи США", - вважає вона.

Багато хто в Європі зараз, здається, визнає, що союзники США в Азії і Європі стикаються з однаковими проблемами. "І оскільки Росія і Китай співпрацюють, необхідно віддзеркалювати цю співпрацю, посилюючи європейську співпрацю з азійськими партнерами", - зауважила Одгаард.

Позиція країн Індо-Тихоокеанського регіону

Зіткнувшись з більш наполегливим і агресивним Китаєм, деякі країни Азії, схоже, також переконалися у необхідності тіснішої співпраці. Коли прем'єр-міністр Японії Фуміо Кісіда виступав на сесії Конгресу США у квітні цього року, він говорив про вторгнення Росії в Україну. "Те, що відбувається в Україні сьогодні, може відбутися у Східній Азії завтра", - попередив тоді він американських законодавців.

У червні радник з питань національної безпеки президента Південної Кореї Чан Хо Джин заявив журналістам, що Сеул розгляне можливість постачання зброї в Україну після того, як лідери Північної Кореї і Росії підписали угоду про взаємну оборону в разі війни.

Нові спільні проєкти з партнерами в Індо-Тихоокеанському регіоні

НАТО співпрацює з партнерами в Індо-Тихоокеанському регіоні з початку 2000-х років, але війна Росії проти України і виклики безпеці з боку Китаю призвели до поглиблення цієї взаємодії.

Альянс розглядає ці країни, які живуть по сусідству з Китаєм і пропонують власне бачення, як партнерів у протидії спробам Китаю і Росії кинути виклик світовому порядку, заснованому на правилах.

На нинішню зустріч на найвищому рівні у Вашингтоні запрошені лідери Японії, Південної Кореї, Австралії та Нової Зеландії. Це буде вже третій саміт НАТО за їхньої участі.

Напередодні саміту генсек НАТО Столтенберг заявив, що Альянс і його індо-тихоокеанські партнери нарощуватимуть співпрацю у "флагманських проєктах щодо України, кіберпростору і нових технологій". Сторони також мають намір тісніше співпрацювати у сфері оборонного промислового виробництва.

Розбіжності у поглядах в НАТО на Індо-Тихоокеанський регіон

Утім, існують і розбіжності у підходах різних країн-членів НАТО до Індо-Тихоокеанського регіону. Торік Франція заблокувала намір НАТО відкрити офіс в Японії, наполягаючи на тому, що Альянс географічно обмежений Північною Атлантикою.

Німеччина в цілому визнає важливість регіону. Берлін, однак, досі вважає Китай - попри його дедалі більш агресивну політику - важливим партнером у вирішенні глобальних проблем.

Тим часом Угорщина інтенсивно співпрацює з Китаєм, наприклад, у галузі виробництва електромобілів.

Чи не погіршить НАТО ситуацію?

Крім того, деякі оглядачі кажуть, що залучення НАТО в Індо-Тихоокеанський регіон вітатимуть далеко не всі. "Це дуже нестабільний регіон. Але зараз там немає гарячих воєн", - сказала у коментарі DW незалежна експертка з питань Євросоюзу Шада Іслам, яка живе у Брюсселі. "Представники більшості країн, з якими я спілкуюся, чи то Індонезія, чи Малайзія, чи навіть Індія, не хочуть, щоб ця іноземна сила прийшла в регіон і, можливо, погіршила ситуацію", - сказала Іслам.

Отже, більш жорстка позиція щодо Китаю і встановлення тісніших зв'язків з партнерами в Індо-Тихоокеанському регіоні залишатиметься складним балансуванням для НАТО. "Це балансування, адже існує ризик ескалації", - зазначає Лізелотта Одгаард з Інституту Гудзона.

За її словами, якщо країни НАТО тиснутимуть занадто сильно, це може підштовхнути Китай до ще тіснішої співпраці з Росією, Північною Кореєю і Іраном. І це, безумовно, не буде в інтересах НАТО.