Європейський парламент ухвалив резолюцію, яка рекомендує Раді ЄС вийти з договору до Енергетичної хартії, який застарів і залишається зосередженим на використанні викопного палива та не відповідає екологічній політиці ЄС.

Як повідомляє Укрінформ, резолюцію ухвалили під час останнього пленарного засідання Європарламенту у Страсбурзі перед європейськими виборами у червні поточного року. «За» неї проголосували 560 депутатів, проти - 43, ще 27 європейських політиків утрималися.

«Європейський парламент... дає згоду на вихід Європейського Союзу з Договору до Енергетичної хартії. Доручає президенту (Європарламенту - ред.) довести цю позицію до Ради ЄС, Європейської комісії, до урядів та парламентів країн-членів, та до інших сторін-учасниць Договору Енергетичної хартії», - йдеться у документі.

У пояснювальному документі до резолюції нагадується, що договір до Енергетичної хартії був укладений у 1994 році та регулює торгівлю та інвестиції в енергетичному секторі. До складу його учасників входили агентство Євроатом, 23 країни Євросоюзу, а також Японія, Швейцарія, Туреччина, більшість країн Західних Балкан та колишнього СРСР. Росія і Білорусь підписали цю угоду у 1994 році, але не ратифікували цей документ.

За станом на сьогодні 11 країн-членів ЄС (Німеччина, Франція, Іспанія, Нідерланди, Італія, Польща, Словенія, Люксембург, Данія, Ірландія, Португалія), а також Велика Британія, які представляють до 70% європейського населення, вже вирішили на національному рівні вийти з договору, тож вихід з неї Євросоюзу є логічним кроком.

Причиною для такого рішення стала несумісність положень договору, які використовувалися транснаціональними корпораціями, для судового переслідування країн-членів за припинення підтримки та інвестицій у розвиток викопних енергетичних ресурсів, із Зеленим курсом ЄС, політикою країн-членів на збільшення долі відновлюваних джерел в енергетичному балансі та пріоритетного інвестування саме у «зелену» енергетику.

Станом на грудень 2023 року було відомо про 162 таких арбітражних позови, які були порушені приватними компаніями проти держав-членів ЄС за положеннями договору. Близько 70% таких позовів були ініційовані всередині ЄС та були спрямовані проти природоохоронних заходів, які ухвалювали країни ЄС на державному рівні.

Наприклад, одна із німецьких вугільних фірм у 2021 році намагалася стягнути з уряду Нідерландів суму у 2,4 млрд євро за намір країни припинити використання вугілля до 2030 року. Італії було запропоновано заплатити британській нафтовій компанії 250 млн євро компенсації за заборону подальших розробок нафтових родовищ у морі, уздовж узбережжя країни. Ще одна приватна компанія подала позов на 95 млн євро проти ЄС, Німеччини та Данії за виконання рішення Ради ЄС з додаткового оподаткування доходів, які були отримані в результаті злету цін під час енергетичної кризи 2022 року.

Як повідомлялося, Договір до Енергетичної хартії був підписаний у Лісабоні 17 грудня 1994 року та ратифікований Верховною Радою України у лютому 1998 року. При цьому під словом «Хартія» розуміється Європейська енергетична хартія, що була прийнята за підсумками Гаазької конференції з Європейської енергетичної хартії у грудні 1991 року.

Договір був створений як наднаціональна структура, яка могла приймати рішення у сфері енергопостачання, що були зобов'язувальними для країн-учасниць. Головним призначенням документа був захист західних інвестицій в енергетичну інфраструктуру у країнах, що утворилися після розпаду СРСР.