Саміт Росія-Африка в Санкт-Петербурзі не відбувся на тому рівні, на який розраховували в Кремлі і показав "токсичність" російського лідера для низки африканських президентів. Проте Володимир Путін використав захід, щоб завдати шкоди Україні.

Що він пообіцяв країнам Африки і як реагувати Україні?

Росія стає токсичною, але не для всіх

На другий саміт Росія-Африка, який відбувається у Санкт-Петербурзі 27-28 липня, у Кремлі покладали великі сподівання. Перш за все, довести всьому світу на масштабному заході, що Росія лишається одним з провідних геополітичних гравців і здатна представляти інтереси країн так званого Глобального Півдня, особливо коли йдеться про їхнє незадоволення чинним міжнародним порядком.

Багато місяців російські представники намагалися залучити на саміт якомога більше лідерів африканських держав. Але ці зусилля принесли скромні результати - успіху на кшталт 2019 року, коли перший саміт Росія-Африка в Сочі відвідали президенти та прем'єри 45 з 54 африканських держав, досягти так і не вдалося.

До Санкт-Петербургу прибули 17 африканських лідерів, серед них - президенти впливових субрегіональних лідерів - Єгипту, ПАР та Сенегалу, старожили африканської політики з Камеруну, Конго та Уганди, які правлять ще з часів Холодної війни, молоді очільники хунт Малі та Буркіна-Фасо, четверо прем'єрів - зокрема, очільники урядів Ефіопії, Алжиру та Марокко. Інші країни були представлені делегаціями, які очолювали міністри або посли, а п'ять з 54 країн Африки взагалі уникнули участі в саміті.

Напередодні саміту речник Путіна Дмитро Пєсков пояснив, що цього разу було менше гостей і через робочі плани африканських лідерів, і начебто через тиск "США, Франції та інших держав".

Насправді для низки країн Африки співпраця з Росією поступово набуває токсичного характеру, наголосили BBC Україна в українському Центрі дослідження Африки. Саміт показав стагнацію підходів Кремля до континенту, вважають українські африканісти.

По Африці вдарив вихід Росії з чорноморської зернової угоди, завдяки якій у другому півріччі 2022 році почали знижуватися ціни на зернові. Зараз вони знову йдуть в гору.

Жодна африканська держава досі не готова ухвалювати санкції проти Росії чи розривати співпрацю з нею. Але більшість африканських лідерів не приїхали на саміт під головуванням Володимира Путіна, який знехтував закликами з бокуАфрики зберегти зернову угоду, намагається воєнним шляхом змінити кордони і на якого видано ордер Міжнародного кримінального суду.

Символічним, наприклад, є відсутність на саміті президента Анголи Жоау Лоренсу. Ця країна десятиріччями співпрацювала з СРСР та Росією, зокрема, у військовій сфері. Проте Лоуренсу торік заявив, що Ангола не визнає анексію Росією чотирьох регіонів України.

"Ми були жертвою зовнішньої агресії з боку режиму апартеїду (ПАР до 1994 року). Ми боролися проти інтервентів, ми розуміємо, що всі інші народи мають таке саме право це робити. І ми не розуміємо, як ті, хто тоді допомагали робити це, зараз анексували чотири регіони в сусіда", - пояснив президент Анголи VOA Português.

Африканські лідери, які найбільше зацікавлені в зерновій угоді, використали саміт для просування мирного плану, представленого у червні. Голова Африканського союзу, чинний президент Коморських островів Азалі Ассумані закликав до мирного співіснування між Росією та Україною.

І така позиція не може дивувати - до речі, Коморські острови постійно підтримують цілісність України в ООН.

Не є таємницею, що багато африканських політиків воліли б, аби війна між Росією та Україною взагалі була просто нічним кошмаром, який ніколи не траплявся. Адже якби між Україною та Росією був мир, вдалося б уникнути зростання цін на продовольство і нових соціальних криз в Африці, західні країни та міжнародні фінансові організації могли б приділяти більше уваги та надавати фінансування саме на вирішення африканських проблем.

Але Путін не продемонстрував жодного бажання йти на зустріч африканським країнам, які закликають до відновлення зернової угоди.

Як Росія прагне витіснити Україну з Африки

Натомість російський керівник запропонував просто витіснити українську продукцію з континенту.

"Наша країна може замістити українське зерно як на комерційній, так і на безоплатній основі. Тим більше, що у нас цього року знову очікується рекордний урожай", - заявив керівник Росії на саміті.

Путін пообіцяв на безкоштовній основі надіслати по 25-50 тисяч тонн зерна шістьом країнам - Еритреї, Малі, Буркіна-Фасо, Сомалі, Зімбабве та ЦАР. Керівництво цих країн, за виключенням Сомалі, має тісні відносини з Росією.

Заяву Путіна вже піддали критиці.

"Той, хто обіцяє африканським країнам дешеву російську пшеницю і при цьому бомбардує українські зернові порти, хоче не з голодом боротися, а лише створювати нові залежності", - заявила міністр економічного співробітництва та розвитку Німеччини Свенья Шульце.

"Очевидно, що якщо прибрати з ринку мільйони і мільйони тонн зерна, то це призведе до зростання цін. Тож не жменькою пожертвувань деяким країнам ми виправимо цей значний вплив, який зачіпає всіх і всюди", - заявив генсек ООН Антоніу Гуттеріш.

Прямим чи непрямим чином Росія вже півтора роки намагається витіснити Україну з тих ринків Африки, де країни є конкурентами (продовольство, вища освіта, ВПК, диджиталізація). Через блокування портів - з ринків зернових, олії та чорних металів, через атаки на українські міста - з ринку освітніх послуг, бо чимало африканських студентів мусили залишити Україну, через війну загалом - з ринку озброєнь, бо українському ВПК зараз не до поставок на африканський ринок.

Оголошені Путіним на саміті нові ініціативи щодо розширенню співпраці з Африкою можуть збільшити залежність континенту від Росії та російських технології. Йдеться про участь у модернізації сільського господарства, розвиток атомної енергетики (Росія вже будує АЕС в Єгипті), гірничовидобувну промисловість (Росатом планує видобувати уран в Намібії та Танзанії), експорт озброєнь.

Все це у Кремлі хочуть підсилити посиленням російського впливу в інформаційному просторі Африки - шляхом спільних проєктів з африканськими ЗМІ, тренінгів для журналістів та студентів, розширення мережі російських ЗМІ (ТАСС, РИА, RT, ВГТРК) у регіоні. Путін оголосив про це на саміті, на який, за словами організаторів, прибули 456 африканських журналістів.

М'яку силу Росія хоче просувати шляхом збільшення бюджетних місць для африканських студентів в російських вишах, зокрема, через навчання майбутніх шкільних вчителів, відкриття філій російських вишів в Африці. Зрозуміло, що африканським студентам можуть доносити російську позицію щодо України.

Крім того, Росія надає різноманітну безкоштовну гуманітарну допомогу. В українському Центрі досліджень Африки порівнюють цю практику зі спробою дати хабар. Росія надсилає цивільну техніку (Сьєрра-Леоне), безкоштовні добрива (Кенія, Малаві), мобільні лабораторії з виявлення інфекцій та лікарські місії. Сомалі на саміті списали майже 690 млн доларів боргу. Всі вказані країни об'єднує те, що вони підтримують цілісність України в ООН.

Росія досі має багато фінансових ресурсів для реалізації всіх цих планів. А бойкот з боку західних держав, скорочення посольств і закриття підрозділів російських ЗМІ в Європі дозволив перерозподілити ресурси, дипломатів та пропагандистів на роботу з країнами так званого Глобального Півдня. Увага Росії до Африки суттєво зросла, і наразі там планують відкрити нові посольства на додачу до 40, які вже існують.

Як відповісти Україні?

Україна не має подібних російським фінансових ресурсів, а значна частина її бюджету зараз формується за рахунок західної фінансової допомоги.

Проте за останній рік Україна досягла більшого прогресу у політичних відносинах з Африкою, ніж за всі попередні роки незалежності. Володимир Зеленський провів перемовини з понад 20 африканськими лідерами і оголосив про відкриття нових 10 посольств в Африці, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба відвідав 11 країн континенту, Україна поставила 200 тисяч тон зерна в рамках гуманітарного проєкту Grain from Ukraine.

Власне, коли в Санкт-Петербурзі відкривали саміт, Дмитро Кулеба перебував з візитом в Ліберії - на святкуванні дня незалежності цієї країни, яка постійно підтримує цілісність України і приєдналася до Кримської платформи.

Проте збільшення активності з боку лише держструктур не достатньо, щоб змінити ситуацію на користь України, в розвиток відносин з Африкою треба залучати приватні компанії, університети, аналітичні центри, НУО.

Не один рік в експертному середовищі кажуть про те, що українські компанії могли б зробити великий внесок в розвиток Африки.

Українські аграрні компанії могли б не лише постачати зерно, але й сприяти модернізації сільського господарства африканських країн, які на тлі війни дедалі більше кажуть про необхідність самозабезпечення продовольством. Росія вже пропонує свої послуги в цій сфері.

Африка потребує диджиталізації низки послуг, і українські IT-компанії могли б вирішити деякі потреби розробкою відповідних додатків. Перший крок в цьому напрямку зроблено - аналог "Дії" планують запускати в Замбії, але обсяг подібного партнерства може бути набагато більшим.

Україна сприяє розвитку Африки навчанням тисяч студентів, тож для них можна сприяти більшому залученню їх на медичні та технічні спеціальності, розглянути надання стипендій та відкриття філій університетів в Африці. Наразі з боку більшості українських університетів не помітно ініціативи щодо розвитку партнерства з африканськими країнами та університетами. В Україні навіть досі немає жодного університету, де б вивчали мову суахілі, яка є офіційною мовою Африканського союзу.

Врешті-решт, після війни Україна могла б суттєво допомогти із забезпеченням безпеки країнам Західної Африки, яким загрожують джихадистські організації. Безпека - це проблема №1 в цьому регіоні.

Військові хунти в Малі та Буркіна-Фасо, які зараз активно співпрацюють з Росією, прийшли до влади саме на тлі невдач цивільних урядів у боротьбі з джихадистами. Малі у лютому стало однією з двох країн Африки, поряд з Еритреєю, яка голосувала в ООН проти резолюції, яка визнавала цілісність України.

27 липня, в канун саміту Росія-Африка, внаслідок військового перевороту втратив владу і дружній до України президент Нігеру Мохамед Базум. Малі у лютому стало однією з двох країн Африки, поряд з Еритреєю, яка голосувала в ООН проти резолюції, яка визнавала цілісність України.

Для запобігання приходу до влади нових хунт, Західна Африка потребує безпекової допомоги. Тож Україна могла б представити країнам Західної Африки, таким як Гана, Кот-д'Івуар чи Бенін досвід з забезпечення безпеки кордонів - на прикладі будівництва укріплень на кордоні з Білоруссю під час повномасштабної війни, та тренування їхніх силових структур.

Відмінність України від Росії - в тому, що в багатьох секторах для потенційної співпраці домінують приватні компанії. У Центрі дослідження Африки відзначають, що ключовим питанням є те, як їх зацікавити діяльністю на континенті, бо МЗС може надавати допомогу, але аж ніяк не визначати плани компаній.

Співпраця з Африкою наразі просувається переважно завдяки держструктурам та кільком неурядовим організаціям, які намагаються запрошувати до України африканських журналістів та експертів - комунікації з ними все одно критично не вистачає. У приватному секторі лише декілька великих компаній, такі як Нібулон та Genesis, готові вкладати в розвиток проєктів на континенті.

Проте, як показують приклади співпраці між IT-компаніями та Міноборони, коли мова йде про спільні інтереси, залучення до співпраці є цілком можливим.

У політиці щодо Африки також може допомогти підтримка партнерів. Спецпредставник України в країнах Африки та Близького Сходу Максим Субх провів низку перемовин з МЗС країн ЄС про взаємодію.

Наразі лише спільно з партнерами з західних країн, зокрема, судідами, які активізували африканську політику (Польща, Чехія) Україна може посприяти послабленню російської пропаганди в Африці і домогтися збереження експорту зернових на континент.