Згідно з опитуванням, проведеним в Іраку, більшість мешканців країни вважають, що жити стало гірше після вторгнення США у 2003 році. Опитування припало на 20-у річницю повалення президента Саддама Хусейна.

У лютому некомерційна міжнародна організація Gallup International провела опитування у всіх 18 мухафазах Іраку серед репрезентативної вибірки з 2024 дорослих мешканців.

На запитання про стан Іраку порівняно з тим, що був до американського вторгнення, 60% респондентів відповіли, що він погіршився, а 40% - що покращився.

Шиїтська арабська більшість Іраку отримала політичний вплив після 2003 року, що породило невдоволення серед арабів-сунітів, курдів та інших меншин.

Цей міжконфесійний розкол видно в опитуванні: більшість мусульман-сунітів, близько 54%, вважають, що за Саддама Хусейна життя було кращим.

Попри таку похмуру оцінку, деякі ознаки прогресу є. Лише один з трьох респондентів описує стан Іраку як поганий.

Коли Gallup International звернулася до своїх архівів і порівняла результати відповіді на те саме запитання у 2003 році, виявилося, що тоді поганою ситуацію вважали майже двоє з трьох іракців.

45-річний чоловік, що мешкає у провінції Анбар, сказав учасникам опитування: "Важко визначити, покращилася чи погіршилася ситуація. Зміни приносять надію, і ми схильні забувати минуле. Економіка, можливо, покращилася, але виробництво скоротилося, а безпека погіршилася".

США вторглися в Ірак у 2003 році під приводом наявності в країні зброї масового знищення та загрози глобальній безпеці з боку режиму Саддама Хусейна.

Але жодних доказів наявності зброї масового знищення так і не знайшли.

Натомість війна призвела до загибелі сотень тисяч іракців і тривалої нестабільності в країні.

Попри виправдання уряду США, схоже, багато іракців, як і раніше, скептично ставляться до справжніх мотивів участі у війні.

Близько 51% іракців вважають, що США вторглися до Іраку, щоб вкрасти його ресурси.

Ці настрої найсильніші в провінції Анбар та південно-східних провінціях, багатих на нафту й газ.

Тим часом 29% опитаних вважають, що метою вторгнення було повалення режиму Саддама Хусейна. Інші причини, такі як обслуговування інтересів американських оборонних підрядників, боротьба з тероризмом та встановлення демократії в Іраку, рідше фігурували у відповідях.

Коли вторгнення під керівництвом США провалилося, набули впливу сектантські ополчення. Сусідній Іран також побачив у цьому можливість посилити вплив в Іраку, тим більше що 60% населення Іраку становлять мусульмани-шиїти, яких тривалий час пригнічували за Саддама Хусейна.

З появою "Ісламської держави" (організацію визнано терористичною та заборонено в багатьох країнах), що знайшла підтримку серед сунітського населення на півночі країни, у 2014 році боротьба за Ірак відновилася. Багдад отримав потужну військову підтримку США і союзників, і у 2018 році ІД вдалося розгромити. Відтоді в країні відновилася відносна стабільність.

За даними опитування, іракці розходяться в думках щодо майбутньої участі США у житті країни. Чисельність американських солдатів в Іраку сягнула максимуму в 2007 році (майже 170 тис. осіб), а сьогодні становить близько 2500 військовослужбовців.

Респонденти, що проживають у південній частині Іраку, виступають за негайне виведення американських військових, тоді як мешканці північної частини, зокрема іракського Курдистану, вважають, що певна присутність США необхідна.

Приблизно 75% опитаних іракських шиїтів негативно розцінюють прихід сил коаліції.

Багато з них покладають надію на Росію як політичного союзника та партнера у сфері безпеки. З огляду на тісні стосунки між Тегераном і Москвою, у цьому нестабільному регіоні таке ставлення не є дивне.

В економічному плані Китай останніми роками відіграє більш помітну роль на Близькому Сході, попри те, що регіон традиційно перебуває під парасолькою безпеки США.

Нещодавно Пекін оголосив про потепління відносин між Іраном і Саудівською Аравією, які погодилися відновити дипломатичні відносини.

Але молодь бачить майбутнє у похмурому світлі - про це свідчить громадський рух "Тішрин" ("Жовтень"), що зародився на вулицях Багдада у 2019 році і був жорстоко придушений.

Тоді як 47% опитаних іракців хочуть залишитися й побудувати нову країну, кожен четвертий респондент хоче виїхати.

А якщо розподілити ці дані за віком, то серед молодших картина виглядатиме ще гірше. Майже кожен третій іракець віком від 18 до 24 років хоче виїхати з країни, що можна трактувати як звинувачення на адресу політичного класу країни та свідчення давньої проблеми корупції.

Неназваний учасник опитування сказав: "Все більше іракської молоді, особливо чоловіків, що живуть у Багдаді, бачать краще майбутнє за межами країни".

Складну ситуацію в Іраку неможливо описати лише статистичними методами.

Для мільйонів іракців останні два десятиліття були відзначені травмами і потрясіннями. Однак зараз з'являється нове покоління, яке успадкувало тягар минулого і водночас прагне збудувати краще майбутнє.

Щонайменше 40% населення Іраку молодше 15 років, і це молоде покоління, схоже, віддає перевагу економічній безпеці й можливостям працевлаштування, але водночас прагне миру і стабільності.

Є надія, що іракські лідери та їхні закордонні союзники впораються із цим завданням.

Похибка опитування становить +/- 2,2%. В опитуванні використовувався метод, який вибирав респондентів випадковим чином, також проводилася перехресна перевірка відповідей на делікатні запитання. Понад 50% інтерв'юерів були жінками й опитували жінок.

Аналіз даних: Леоні Робертсон

Графіка: Раїс Хусейн та Ісмаїл Монер

Редактори: Мая Муссаві та Йоганнес Делл