У Нагірному Карабаху відновилися воєнні дії. Що зараз відбувається у зоні конфлікту? Чи можливо, що у регіоні спалахне нова війна? Чи пов'язане нове загострення у Нагірному Карабаху з війною в Україні? І яку позицію посідають Росія з Туреччиною? Ці питання DW поставила експерту з Південного Кавказу Міжнародної кризової групи (International Crisis Group) Олесі Вартанян.

DW: Міністерство оборони Азербайджану 3 серпня оголосило про захоплення в Карабаху кількох панівних висот під час спеціальної військової операції під назвою "Відплата". Що саме там сталося?

Олеся Вартанян: З тих повідомлень, які зараз у нас є і які надходять із кількох сторін, ми розуміємо, що вчора Азербайджан зробив спробу провести військову операцію. Спочатку це обмежилося перестрілками, але потім підключилися дрони, які здійснили атаку. Ми бачили, принаймні, три відеозаписи, поширені азербайджанською стороною, і з геолокації видно, що бої велися в основному в північній і північно-західній частині Нагірного Карабаху, а також недалеко від тієї дороги, що з'єднує цей регіон з Вірменією - поблизу міста Лачин.

У Степанакерті повідомляють, що загинули принаймні двоє військовослужбовців, 19 були поранені. З азербайджанської сторони є інформація про одного загиблого солдата. Були відомості про переміщення азербайджанських військ вздовж лінії. Але досі до кінця не зрозуміло, наскільки масштабними є ці переміщення і які саме позиції їм вдалося взяти. Зараз ще ведеться підрахунок втрат та аналіз подій, що відбувалися безпосередньо вздовж лінії фронту, - оскільки вона досить протяжна, для цього потрібен час.

- Що призвело до нинішнього загострення ситуації?

- Повідомлення про зростання напруженості в регіоні - вздовж лінії фронту та у Нагірно-Карабахській конфліктній зоні - надходили протягом уже кількох днів. Так, наприклад, 1 серпня Степанакерт повідомив про те, що було поранено одного військового, а після цього російська миротворча місія повідомила про спробу (азербайджанської сторони. - Ред.) навіть змінити лінію фронту. Іншими словами, вже тоді ситуація могла призвести до відкритого протистояння безпосередньо на землі. Отже, те, що сталося вчора, стало продовженням ескалації, що спостерігалася останніми днями.

- Чи вплинула на ескалацію конфлікту війна в Україні?

- Так, безумовно. Протягом останніх шести місяців ми спостерігаємо безперервне загострення ситуації у Нагірно-Карабахській конфліктній зоні. Постійно відбуваються якісь сутички, починає змінюватись лінія фронту. Ми, що російські миротворці виявляються нездатні зупинити зростання напруженості. Це можна пов'язувати насамперед із вразливістю Росії на міжнародній арені. Не кожен буде готовий повірити, що говорять російські миротворці в Нагірному Карабаху.

З іншого боку, протягом останніх шести місяців повністю обрушилися дипломатичні механізми, які працювали на якесь врегулювання ситуації в Нагірному Карабаху, стримування цього конфлікту. Я маю на увазі, насамперед, ОБСЄ та Мінську групу, де Росія є одним із співголів разом зі Сполученими Штатами та Францією. Як тільки почалася війна в Україні, міністр закордонних справ РФ пожертвував російською участю у цій групі, оголосивши про вихід із неї свого представника. Подібні кроки не сприяють підтримці стабільності - тим більше, у такий крихкий час.

- А чим можна пояснити досить пасивну роль Росії у нинішньому загостренні ситуації у Нагірному Карабаху?

- З початку війни в Україні Росія всіма силами прагне уникнути появи будь-яких інших осередків військового протистояння, які мають на увазі її участь, - особливо у ближньому зарубіжжі. Це стосується не лише Нагірного Карабаху, а й, наприклад, Грузії. Москва робить все можливе для того, щоб цього не сталося, бо тоді їй доведеться витрачати якісь ресурси, яких у неї зараз і так мало. Росія зараз не має ні сил, ні часу, щоб вирішувати ще якісь кризові ситуації. Безумовно, це може змінитися будь-якої миті. Але до сьогодні Москва робила все можливе, щоб уникнути відкриття другого фронту.

- Крім Росії, у цьому конфлікті є інші зовнішні гравці, наприклад Туреччина. Чи зацікавлена ​​вона у загостренні конфлікту?

- Туреччина та Азербайджан - стратегічні партнери, вони дуже тісно пов'язані один з одним як політично, так і економічно. Після початку української кризи Азербайджан розглядається як одне з головних джерел альтернативного газу і нафти для Європи - це все, звичайно, йтиме через Туреччину. При цьому зараз Анкара та Єреван запустили процес нормалізації відносин, і Туреччина зацікавлена ​​в цьому насамперед, тому що він допомагає їй відновлювати відносини з адміністрацією Байдена в Сполучених Штатах. Тож мені важко припустити, щоб Туреччина зараз була зацікавлена ​​в якійсь великій ескалації в Нагірному Карабаху.

Звичайно, все може змінитися, якщо ситуація стане вкрай серйозною або з'являться якісь сигнали про те, що Росія, наприклад, захоче застосувати силу проти Азербайджану. Ну, і потім, не можна забувати, що президент Ердоган - це людина, яка може змінити свою точку зору на 180 градусів за одну ніч. 5 серпня зустріч Путіна та Ердогана, на якій вони, звичайно ж, обговорюватимуть тему Південного Кавказу. Тож спостерігатимемо за розвитком подій.

- Чи є ймовірність того, що після вчорашнього загострення конфлікт у Нагірному Карабаху може перерости у повномасштабну війну?

- На жаль, така можливість є. Після війни 2020 року ситуація (у Нагірному Карабаху. - Ред.) стала ще хиткішою, лінії фронту - ще більш небезпечними. Військові позиції знаходяться дуже близько одна до одної - настільки, що в багатьох місцях солдати чують один одного. З іншого боку, ці військові позиції дуже близькі до цивільних об'єктів. Тож будь-яка, навіть маленька ескалація моментально впливає на місцевих жителів. Через це ситуація виглядає набагато гострішою та складнішою, як у плані зупинки військових дій, так і в переговорних процесах.