Відносини України з Грузією, і так суттєво зіпсовані, пробили чергове дно. І наслідки цього можуть бути досить довгостроковими.

Старт новому скандалу дало Головне управління розвідки України. Там стверджують про наявність інформації, що росіяни налагоджують канали контрабанди підсанкційних товарів через грузинську територію.

У Грузії таку заяву сприйняли з відвертим роздратуванням, вимагаючи від України вибачень.

Втім, вже зараз видно, що Україна не збирається йти на поступки і вимагає від Тбілісі самому доводити несправедливість звинувачень та навіть погрожує діями у відповідь.

Цей скандал може стати досить небезпечним для Грузії, особливо зважаючи на те, що чинна влада вже незабаром може зіштовхнутися із дуже глибокою кризою.

Грузинська образа

Варто нагадати, що відносини між Києвом та Тбілісі були напружені й до того. Грузія так і не приєдналася до західних санкцій проти РФ, а Київ у відповідь відкликав для консультацій свого посла.

Звинувачення Києва відверто дратують Тбілісі - і там вже не приховують цього.

Ілюстрацією цього стала нещодавня заява грузинського прем'єра Іраклія Гарібашвілі - він стверджує, що, попри критику на адресу уряду, яка лунає через небажання приєднуватися до антиросійських санкцій, він не змінить цю позицію

"Це рішення ніхто не змусить мене змінити. Те, що прийнятно для національних інтересів нашої країни та інтересів народу - тільки таку політику я проводитиму... З боку Грузії економічних санкцій не буде", - заявив він.

Треба пояснити, що насправді ситуація виглядає далеко не так погано, як стверджує Гарібашвілі. Наприклад, грузинські банки ретельно дотримуються західного санкційного режиму. Що стосується інших санкцій, то донедавна було складно уявити експорт із Грузії до РФ високих технологій чи військової техніки.

Іншими словами, Грузія де-факто приєдналася до санкцій Заходу, хоча і не оголосила їх офіційно. За бажанням Гарібашвілі міг зробити акцент на цьому - і тоді при тому ж фактажі його слова мали б геть інше забарвлення.

Однак грузинська влада свідомо йшла на загострення - там також хотіли показати, наскільки незадоволені критикою з боку Києва.

А на додачу - відносини з Україною офіційний Тбілісі тепер розглядає крізь призму внутрішньої політики.

Показовий приклад: грузинські медіа звернули увагу на те, що жоден із представників грузинської влади (за винятком мера Тбілісі Кахи Каладхе) не взяв участь у похоронах грузинських добровольців, що загинули за Україну.

Причина дуже проста: для чинної влади вони в перше чергу були симпатиками/активістами грузинської опозиції.

Формула "ті, хто у нас зараз в опозиції, в Києві - при владі" все більше стає домінуючою у відносинах Грузії з Україною.

Іншими словами, відносини двох країн вже давно складно назвати дружніми.

Однак звинувачення у допомозі РФ обходити західні санкцій виводять кризу у відносинах на принципово інший рівень.

Презумпція провини

"Щоб обійти санкції, російські агенти налагоджують канали контрабанди, які проходять, зокрема, територією Грузії. При цьому представники грузинських спецслужб отримали вказівку від політичного керівництва не перешкоджати діяльності контрабандистів", - таку заяву українська розвідка оприлюднила 4 квітня.

Звичайно, що реакція офіційного Тбілісі була як ніколи гострою.

"Простіше кажучи, це брехня! Така дезінформація з боку країни-партнера, особливо в цих умовах, абсолютно неприйнятна", - заявив спікер парламенту Грузії Шалва Папуашвілі.

У Грузії вимагають, щоб Київ тепер або навів докази своїх звинувачень, або вибачився.

Така вимога виглядає логічною, але в даній ситуації така логіка не працює.

Країни вкрай рідко дають підтвердження даних, зібраних розвідкою. Хоча б тому, що це може "засвітити" джерела цієї інформації. Сумнівно, що у Тбілісі цього не знають.

За словами грузинського політолога Тенгіза Пхаладзе, грузинська влада могла б сама зробити крок назустріч, запропонувавши Україні надіслати фахівців, щоб переконатися у несправедливості таких звинувачень. Однак на цей крок Тбілісі досі не пішов.

І нарешті, вже 5 квітня стало очевидно, що звинувачення на адресу Тбілісі не є ініціативою лише одного Головного управління розвідки.

За словами голови українського МЗС Дмитра Кулеби, Київ досі чекає від Грузії доказів, що вона не допомагає РФ. І якщо доказів не буде чи вони будуть непереконливими - можливі і дії у відповідь.

"Ми чекаємо на офіційні докази і переконливі аргументи з боку Грузії, що вони цього не роблять. Потім будемо вирішувати, яких дій вживати, якщо ці докази і аргументи будуть недостатньо переконливими", - заявив український міністр.

Тут варто додати, що численні співрозмовники ЄвроПравди в обох столицях запевняють, що не мають доказів, що Тбілісі дійсно допомагає РФ обходити санкції.

За словами частини наших співрозмовників, такі звинувачення виглядають дивними - РФ потребує підсанкційних товарів у таких обсягах, що їх закупівля Грузією нібито для власного споживання явно не залишиться непоміченою.

Але водночас співрозмовники визнають: від офіційно декларованого курсу грузинської влади "збереження за будь-яку ціну добрих відносин із РФ" до бажання заробити на цьому курсі, користуючись санкційними проблемами Росії, - дійсно лише один крок.

Цей курс офіційного Тбілісі вже ставав причиною гучних протестів.

Підтвердження українських звинувачень можуть дати старт новій протестній хвилі - грузинське суспільство явно не зрозуміє таких дії влади.

Тим більше, вже найближчим часом на грузинську владу можуть чекати й інші, але також дуже непрості випробування.

В очікуванні "ідеального шторму"

Довгий час ключове звинувачення, яке чинна грузинська влада кидала на адресу опозиції та особисто експрезидента Саакашвілі, полягало в тому, що гостра антиросійська політика останнього призвела до втрати територій.

Тоді як більш виважена політика нинішньої влади, переконують у правлячій партії "Грузинська мрія", дозволяє принаймні зберігати статус-кво.

Втім, вже найближчим часом ця формула може припинити діяти.

Влада самопроголошеної Південної Осетії заявила про наміри вже найближчим часом (йдеться про кінець квітня) провести референдум про приєднання до РФ.

Тут треба пояснити, що провести референдум (а тим більше - оголосити про нього) та приєднатися - це дещо різні речі.

Не виключено, що така заява - суто політичний крок місцевого "президента" Анатолія Бібілова. Річ у тім, що на відміну від псевдореспублік ОРДЛО, грузинські сепаратисти мають реальну політичну конкуренцію (звичайно, без можливості корекції зовнішньополітичної сфери).

10 квітня у "Південній Осетії" пройдуть президентські "вибори" - і шанси Бібілова переобратися виглядають непевними. Саме тому він зараз активно просуває тези про приєднання до РФ, саме тому, на відміну від Абхазії, Південна Осетія офіційно направила воювати проти України своїх військових (щоправда, значна їх частина відразу втекла додому), а сам Бібілов відправився у пропагандистське турне до Донецька та околиць Маріуполя.

Це дозволяє багатьом у Грузії припускати, що нова активність щодо приєднання до РФ - це лише передвиборча стратегія малопопулярного кандидата.

Проте справедлива й інша думка. На тлі проблем із війною проти України РФ потребує швидких геополітичних перемог. Це суттєво збільшує ризик того, що цього разу Кремль погодиться на нове розширення, анексувавши й грузинську територію.

Такий сценарій стане катастрофою не лише для п'ятої колони РФ у Грузії (яка останнім часом стає все більш потужною та помітною), але й для грузинської влади.

За такого сценарію навіть їхнім прихильникам стане очевидно, що жодні компроміси з РФ не убезпечують від подальшої анексії. І це може стати найбільшим викликом для "Грузинської мрії" за всі майже 10 років її перебування при владі.

Пом'якшити цей удар може лише успіх у просуванні на Захід. Проте і тут все не дуже добре.

Європарламент схвалив як ніколи критичну доповідь про виконання Грузією Угоди про асоціацію з ЄС. Там стверджується, що за останні два роки "Грузія серйозно відступила від основних демократичних принципів та ключових політичних зобов'язань", які вона взяла на себе.

За таких оцінок дуже складно всерйоз розраховувати на отримання статусу кандидата на членство у ЄС - а Грузія слідом за Україною та Молдовою вже подала таку заявку.

Офіційно відмова від Брюсселя додатково може посилити напруження у країні.

Тож все виглядає так, що грузинська влада наближається до ситуації "ідеального шторму", наслідки якого можуть стати геть непередбачуваними.