Масові протести у центрі Тбілісі, вимоги негайної відставки прем'єр-міністра, міністра внутрішніх справ та голови Служби нацбезпеки - у Грузії знову стало дуже гаряче.

Нинішні протести не були організовані опозицією - вони були цілком спонтанними, і це робить їх особливо небезпечними.

Причиною протестів стала смерть оператора телеканалу "Пірвелі" Александра (Лексо) Лашкарави, який тиждень тому зазнав нападу радикалів, які атакували ЛГБТ-прайд у грузинській столиці.

Тоді, 5 липня, нападів зазнали більш ніж п'ять десятків грузинських журналістів. Проте донедавна більше уваги приділялося тому, що серед іншого було поранено польського туриста - така новина могла негативно вплинути на відновлення туризму до країни.

Загибель журналіста повністю змінює цю ситуацію - вже зараз можна впевнено говорити, що це матиме значні наслідки, і не лише політичні.

"Атака на державу"

"Ми спускалися, коли почули страшний гуркіт на нижніх поверхах. Вони увірвалися в під'їзд. Я стояв на сходах, хтось через сходи, з боку під'їзду потягнув мене, відібрав камеру. Були удари ззаду та спереду - я взагалі не розумів, що взагалі відбувається",- так сам Лексо Лашкарава описував напад на знімальну групу, що працювала в офісі однієї з громадських організацій, які атакували противники ЛГБТ.

Журналіста із розбитими лицевими кістками було терміново шпиталізовано, проте через три дні переведено на домашнє лікування - лікарі вважали, що загроз життю вже немає.

Тому наразі поліція відкрила кримінальну справу за статтею "доведення до самогубства" - посилаючись на те, що після виписки Лашкарава скаржився колегам на сильні головні болі.

Втім, якими б не були причини смерті, для його колег винними у загибелі стануть не безпосередньо нападники (четверо з яких вже затримані), а вище керівництво країни, зокрема прем'єр Іраклій Гарібашвілі.

Напередодні 5 липня він запропонував організатором прайду відмовитися від заходів, що "суперечать національним традиціям", заявивши про ризики громадянського протистояння, на його думку, інспірованого експрезидентом Михеїлом Саакашвілі.

Цю заяву багато хто в Тбілісі сприйняв саме як "зелену картку" для радикалів. Так і сталося - масові безлади у центрі столиці відбувалися при повній бездіяльності поліції.

Можливо, такі заяви й зійшли би Гарібашвілі з рук, проте смерть журналіста повністю змінила всі розклади.

Ключові грузинські ЗМІ - загалом більш ніж 70 видань, виступили із відкритим листом на адресу дипкорпусу із закликом домагатися розслідування всіх фактів нападів радикалів, що сталися 5 липня, а також покарання їх організаторів.

"Випадки порушення прав журналістів, операторів і фотографів в Грузії наблизилися до критичної межі. Десятки справ, спрямованих проти ЗМІ, до сих пір не розслідувані. Влада не забезпечує захист безпеки журналістів, а заяви представників правлячої партії ще більше надихають насильство",- говориться у заяві.

Ігнорувати все це грузинській владі буде вкрай складно. І навіть - небезпечно.

"Це питання не ЛГБТ, і не традицій. 5 липня відбулась цинічна атака на грузинську державність, цілком ймовірно - інспірована з-за кордону, а точніше - з Росії. Тепер влада має вирішити, як із цим діяти, адже відсутність відповіді провокуватиме радикалів на нові й нові атаки",- зазначає радник з міжнародних питань експрезидента Георгія Маргвелашвілі Тенгіз Пхаладзе.

Нагадаємо, що одним із ключових організаторів нападу вважається відверто проросійська партія ЄРІ на чолі з бізнесменом Леваном Васадзе. Події 5 липня стали для них фактично презентацією свого впливу на грузинську політику.

11 липня правляча партія "Грузинська мрія" провела термінове засідання свого керівництва.

Громадські активісти, що на той момент пікетували партійний офіс, спробували пробитися всередину, проте невдало - за результатом сутичок із поліцією декількох активістів затримали.

Не маючи можливостей безпосередньо поговорити із лідерами "ГМ", активісти під партійним штабом озвучили свій ультиматум: прем'єр-міністр, а також голови МВС та Служби держбезпеки мають до 12 години понеділка піти у відставку. У протилежному випадку активісти погрожують посиленням тиску.

"Це люди, які спланувати та дирижирували "чорний понеділок". Ці люди мають піти",- заявив гендиректор телеканалу "Мтварі" Ніка Гварамія.

Натомість представники влади наразі не лише не озвучують рішення, прийнятого не терміновій нараді, але й воліють не згадувати про причину нинішніх протестів.

Зокрема, сам прем'єр Гарібашвілі обмежився коротким постом співчуття, оприлюдненим на своїй facebook-сторінці, а єдиним представником влади, хто відвідав родину загиблого журналіста, стала президент Саломе Зурабішвілі.

Антикризові рішення

Чи піде грузинська влада на поступки? І якими вони можуть бути?

Як показує досвід останніх років, зіткнувшись із масовими протестами, у "Грузинській мрії" готові йти на певні поступки, щоб знизити градус протистояння.

Так, у 2019 році після так званої "ночі Гаврилова" - протестів, викликаних запрошенням до парламенту Грузії російського депутата -комуніста, "Грузинська мрія" погодилася на зниження прохідного бар'єру на парламентських виборах, а також на відмову від змішаної виборчої системи на користь пропорційної (остання обіцянка буда виконана лише частково і лише після тиску Заходу).

Ймовірно, якісь подібні поступки можуть бути запропоновані і зараз.

Проте, все виглядає схожим на те, що подібні поступки не влаштують проетстувальників без відставок прем'єра та топ-силовиків.

А на кадрові поступки у "Грузинській мрії" не йшли ніколи.

Зокрема, після "ночі Гаврилова" у відповідь на вимогу відставки голови МВС, його було демонстративно підвищено до прем'єра.

"Ведмежу послугу" протестувальникам зробила й партія Саакашвілі "Єдиний національний рух", яка першою озвучила вимогу відставки Гарібашвілі. А це означає, що згода на таку відставку стане й перемогою партії Саакашвілі - а на це у "Грузинській мрії" не готові йти за будь-яких обставин.

З іншого боку, збереження на посаді голови уряду може викликати гостру (хоча й не обов'язково - публічну) реакцію Заходу. Там можуть погодитися із оцінками, що Гарібашвілі несе особисту провину за події 5 липня. А відповідно - погіршення відносин із Заходом може дорого коштувати всій Грузії.

А на додачу - проблемним може стати виконання іншої вимоги опозиції - притягнення до відповідальності організаторів нападів 5 липня.

Окрім вже згаданого Левана Васадзе, який в той день перебував за кордоном, заклики насильства звучали й від представників Грузинської православної церкви. А серед нападників було чимало священиків.

Все це вимагає від грузинської влади розірвати діючий останні десятиріччя негласний пакт, за якого церква де-факто знаходиться в особливому правовому режимі.

Такий крок може істотно вдарити по рейтингах "Грузинської мрії", яка значною мірою залежна від церковної підтримки. Тим більше - відкусити ультраконсервативний церковний електорат у них вже намагається Леван Васадзе.

"Найкращим виходом із ситуації буде, якщо церква сама засудить участь своїх представників у погромах та покарає їх. Інакше зниження її авторитету та ваги у суспільстві може бути катастрофічним",- вважає Тенгіз Пхаладзе.

І це не пусті слова.

Є ще одна, неймовірна для Грузії, особливість нинішніх протестів.

Частина мітингувальників вийшла у центр з "райдужною" символікою, не приховуючи її.

І навіть саморобні плакати з критикою церкви за підтримку нею гомофобських настроїв не викликали обурення людей.

Ані першого, ані другого грузинська столиця не бачила ніколи - і це означає, що наслідки полій останнього тижня можуть виявитися дуже глибокими.

Адже ще невідомо, на користь якої сторони зміститься думка більшості мешканців столиці після загибелі журналіста.